кримінальна відповідальність медичних працівників україни диплом

кримінальна відповідальність медичних працівників україни диплом

Марченко незаконно заволодів транспортним засобом діючи навмисно проти волі власника тобто керівника чи засновника заводу, а також відповідального за експлуатацію даного автомобіля тобто водія (механіка та ін. В результаті незаконного заволодіння транспортом марченко отримав фактичну здатність володіти, користуватися та розпоряджатися авто в певному проміжку часу, тим самим спричиняючи неподобства іншим учасникам руху.

Об ективна сторона - це дії громадянина марченко, а саме крадіжка та подальша неправильна експлуатація транспорту, яка в подальшому спричинила шкоду цілісності транспортного засобу а також комбайну.

В умові задачі не сказано яким чином марченко заволодів автомобілем, можливо факт крадіжки бачили робітники заводу, але не могли вплинути на виконання цілі, можливо авто було викрадено з ангару чи сховища, або громадянин заподіяв пошкодження робочім заводу.

Незаконне заволодіння транспортним засобом з будь - якою метою - карається штрафом від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі строком від трьох до п яти років. Дії передбачені частиною першою даної статті, поєднані з насиллям, небезпечним для життя або здоров я потерпілого, або з погрозою спричинення насилля, чи шкоди відносно транспортного засобу, вартість якого в двісті п ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, - карається позбавленням волі на строк від десяти до п ятнадцяти років з конфіскацією майна. 1) філологічне (аналіз самого тексту); 2) логічне (з`ясування змісту закону та обсягу його правової регламентації, визначення моменту закінчення злочину тощо); 3) системне (співставлення змісту відповідного кримінального закону з іншими положеннями даного чи будь - якого іншого закону, визначення юридичної природи цього положення в системі кримінального права, національній правовій системі); 4) історичне (з`ясування змісту закону в різних аспектах) тлумачення кримінального закону за обсягом кола суспільно небезпечних діянь, що охоплюються певною кримінально - правовою нормою, поділяються. 1) буквальне (з`ясування змісту кримінально - правової норми у точній відповідності до тексту закону); 2) поширювальне (надання дії закону ширших меж, ніж це безпосереднє випливає з буквального тлумачення кримінально - правової норми, оскільки певні аспекти цього діяння розуміються контекстуально); 3) обмежене (надання дії закону вужчих меж, ніж це передбачає буквальний зміст певної норми). У таких складах об єктивна сторона одержує свій повний розвиток тільки за умови настання зазначених наслідків і тільки з цього моменту злочин вважається закінченим. Різновидом злочинів із формальним складом визнаються так звані усічені склади злочинів, які у зв язку з їх підвищеною суспільною небезпекою визнаються закінченими на більш ранніх стадіях вчинення злочину.

Вивчивши всі ці поняття можна зробити висновок що розбій - це злочин з матеріальним складом, тобто варіант а) вірний, бо наслідки е обов язковою ознакою об єктивної сторони при розбої. Зважаючи на збільшення кількості позовних заяв громадян щодо неналежного надання медичної допомоги, проблемам юридичної відповідальності медиків за професійні правопорушення треба приділяти значно більшої уваги.

Згідно з частиною першою статті 2 кримінального кодексу україни (далі - кку) підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим кодексом. Медичні працівники відповідальні за вчинення злочинів на загальних засадах, до того ж у кку є ряд складів злочинів, які мають відношення саме до професійної діяльності лікарів. 131 кку); - розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. Я необхідно знати про те, які дії чи бездіяльність підпадають під кримінальну - правову заборону і на попередження якої поведінки підлеглих слід спрямовувати свої зусилля. незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 кпап); - порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (ст. Відповідно до частини першої статті 1 цивільного кодексу україни (далі - цку) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно з частиною першою статті 1172 цку юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов. Я (у тому числі до фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, що займаються медичною практикою), є позовами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров. Телічак, головний спеціаліст відділу з питань законодавства про інформацію управління соціального, трудового та гуманітарного законодавства департаменту конституційного, адміністративного та соціального законодавства. Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби 7 4. Здоров я населення в цілому і кожної людини зокрема як члена суспільства має визначальне значення для існування і розвитку держави, що визнано резолюцією генеральної асамблеї оон і програмою вооз. Згідно з загальною декларацією прав людини, міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права, а також європейською соціальною хартією (переглянутою), підписаною у стразбурзі 3 травня 1996 р обов язком держави є піклування про здоров я людини і забезпечення його охорони.

Ситуація, що склалася, дає достатньо підстав для висновку про необхідність активізації державної реакції стосовно наведених фактів і осіб, що їх вчинили.

131, виражається в неналежному виконанні (дії або бездіяльності) медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов язків, внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення. Професійні обов язки визначаються сферою діяльності суб єкта злочину, а також відповідними нормативними актами в галузі боротьби із снідом, іншими невиліковними імунодефіцитними хворобами.

Так, існують певні правила, що зобов язують медичного працівника при переливанні крові хворому перевіряти її на наявність віл - інфекції, або правила діагностування на віл - інфекцію та інших інфекційних хвороб. Обов язковим наслідком вказаної дії або бездіяльності є зараження вірусом імунодефіциту або іншої невиліковної інфекційної хвороби хоча б однієї людини (ч. Це медичні або фармацевтичні працівники (лікарі, медичні сестри, співробітники лабораторій, які здійснюють діагностику цих захворювань або проведення досліджень інфікованого матеріалу тощо). Ці правила визначають умови і встановлюють порядок медичного огляду громадян україни, іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають або на законних підставах тимчасово перебувають на території україни.

Медичний огляд проводиться з метою виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини (віл), здійснення епідеміологічного контролю, а також надання консультацій, медичної та психосоціальної допомоги віл - інфі - кованим. 132 можуть відповідати лише особи, які повідомили про виявлені в ході огляду позитивні дані про віл - інфекцію або захворювання на снід або іншою невиліковною інфекційною хворобою. З об єктивної сторони злочин полягає в розголошенні відомостей про наявність у особи віл - інфекції, сніду або іншої невиліковної хвороби (наприклад, важкої форми туберкульозу) за умови, що ці відомості стали відомі в зв язку з виконанням службових або професійних обов язків. Відомості можуть бути розголошені під час розмови, у листі, шляхом показу відповідних документів іншим особам, викладу їх у друкованих засобах, на науковій конференції, за допомогою технічних засобів тощо. 134) становить небезпеку для життя і здоров я вагітної жінки, а в ряді випадків спричиняє тяжкі наслідки (наприклад, смерть, безплідність, важкі захворювання нирок, черевної порожнини тощо). Дії, безпосередньо спрямовані на штучне переривання вагітності, але такі, що не призвели до цього наслідку (наприклад проведення абортивного масажу, введення ін єкції з метою плодозгону), утворюють собою замах на злочин. Суб єктом незаконного аборту є особа, яка не має спеціальної медичної освіти (наприклад, лікарі, які не мають права за характером своєї професії на оперативні втручання, особи середнього медичного персоналу та будь - які інші особи, які взагалі не мають відношення до медичної професії). 134 має на увазі з суб єктивної сторони ті випадки, коли, проводячи умисно незаконний аборт, винний щодо тривалого розладу здоров я, безплідності або смерті потерпілої діє через необережність. Об єктивна сторона цього злочину виражається в постійному або тимчасовому занятті лікувальною діяльністю особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого. Закінченим цей злочин є лише у випадку, якщо внаслідок незаконної лікувальної діяльності настали тяжкі наслідки (наприклад, смерть хворого, тяжка хвороба та ін. 139 чинного кримінального кодексу україни ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який з обов язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, карається штрафом до п ятидесяті неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до трьох років. Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого, або інші тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Медична допомога у невідкладних та екстремальних ситуаціях забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально - профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності. 139 настає лише у тому разі, коли особа, яка була зобов язана надавати хворому допомогу, з урахуванням конкретної обстановки фактично мала таку можливість. 139, розуміються різноманітні обставини, які перешкоджають медичному працівникові надати хворому допомогу - непереборну силу, стан крайньої необхідності (наприклад необхідність надати першочергову допомогу більш тяжкохворій особі), хвороба самого медичного працівника, відсутність для надання конкретного виду допомоги кваліфікації, знань, обладнання чи ліків тощо. Не можуть визнаватися поважними причинами такі обставини, як, наприклад, перебування медичного працівника не на робочому місці (вдома, у дорозі тощо), неробочий час, відсутність згоди хворого або його законних представників на медичне втручання у невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною. Ненадання допомоги хворому може виражатись, як у повній відмові від її надання, так і у ненаданні допомоги в обсязі, необхідному у конкретній ситуації, тобто нез явлення до хворого за викликом; відмову прийняти хворого у лікувально - профілактичний заклад для надання йому першої невідкладної допомоги або доставити хворого до лікарні; поверхове, формальне обстеження хворої людини, яка потребує медичної допомоги; відмову надати першу медичну допомогу пораненому або травмованому.

Працівники служби швидкої медичної допомоги та державної служби медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров я вони працюють або займаються медичною практикою як різновидом підприємницької діяльності. Як виняток за спеціальним дозволом моз або уповноваженим ним органом охорони здоров я особам без спеціальної освіти дозволяється діяльність у галузі народної і нетрадиційної медицини.

Несвоєчасний або неправильний діагноз захворювання, залишення хворого без належного медичного догляду, переливання крові іншої групи, залишення сторонніх предметів в організмі хворого під час хірургічної операції, застосування неправильного лікування, недостатній контроль за медичною технікою, порушення правил виготовлення, зберігання або застосування лікарських засобів, невстановлення належного лікувально - охоронювального режиму для хворих, які страждають на психічні розлади, невиконання медсестрою вказівки лікаря щодо застосування до хворого ліків чи процедур тощо. 140 кк, можна зробити висновок, що невиконання чи неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх професійних обов язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення не за будь - яких умов становитиме злочин. Логіко - граматичне тлумачення цієї формули обумовлює правильне, з моєї точки зору, розуміння її змісту саме через певні види розладу здоров я потерпілого, оскільки, по - перше, саме вони у таких випадках знаходяться у прямому послідовному причинному зв язку з діянням, виписаним у тексті диспозиції ч. Враховуючи наявні у теорії та практиці кримінального права підходи до розуміння змісту тяжких наслідків, а також зіставляючи їх із законодавчою формулою злочину, передбаченого ст. 140 кк, доходимо висновку, що під даними наслідками слід розуміти саме такі види розладу здоров я людини, які потребують тривалого й болісного лікування, або створюють небезпеку для життя, або призводять до важковиліковних чи невиліковних хвороб, або позначаються тяжкими формами калічення людини, або викликають тяжкі негативні реакції з боку потерпілого, спрямовані проти нього самого (тяжке чи середньої тяжкості тілесне ушкодження, самогубство, різні тяжкі захворювання, що характеризуються однією або декількома з вказаних вище ознак, тощо). Але згадані особи можуть бути суб єктом розглядуваного злочину не лише в силу факту наявності у них професійного статусу медичного або фармацевтичного працівника, а саме внаслідок невиконання чи неналежного виконання ними своїх обов язків, які ними здійснюються чи мають здійснюватися під час виконання професійної діяльності, пов язаної з наданням допомоги хворому.

Ставлення винного до вчинення або невчинення певних дій, обумовлених медичним чи фармацевтичним статусом у ході виконання професійних обов язків з надання допомоги хворим, може бути як умисним, так і необережним. 140 кк, слід кваліфікувати за необхідних для цього підстав як умисне вбивство або як умисне тілесне ушкодження; залежно від того, які саме наслідки реально настали.

Відповідно до правила, сформульованого наукою кримінального права й судовою практикою, у разі конкуренції загальної та спеціальної норм застосуванню підлягає норма спеціальна, тобто ч. 141 чинного кримінального кодексу україни, згідно з якою проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди пацієнта або його законного представника, або стосовно неповнолітнього чи недієздатного, якщо ці дії спричинили смерть або інші тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк від трьох до п яти років або позбавленням волі на той самий строк. Перш за все, зазначимо, що під лікарськими засобами слід розуміти речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для запобігання вагітності, профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму.

Діючі речовини (субстанції) - біологічно активні речовини, які можуть змінювати стан і функції організму або мають профілактичну, діагностичну чи лікувальну дію та використовуються для виробництва готових лікарських засобів; готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти) - дозовані лікарські засоби у тому вигляді та стані, в якому їх застосовують; допоміжні речовини, необхідні для виготовлення готових лікарських засобів; гомеопатичні засоби; засоби, які використовуються для виявлення збудників хвороб, а також боротьби зі збудниками хвороб або паразитами; лікарські косметичні засоби; лікарські домішки до харчових продуктів. Відповідно до законодавства клінічні випробування лікарських засобів провадяться тільки за наявності письмової згоди пацієнта - добровольця на участь у проведенні таких випробувань, а якщо таким пацієнтом є неповнолітній чи недієздатний - за наявності письмової згоди його законного представника (щодо особи віком від 15 до 18 років чи визнаної обмежено дієздатною - також і за її згодою). При цьому мається на увазі, що пацієнт або його законний представник до надання вказаної згоди отримали повну і правдиву інформацію щодо суті та можливих наслідків випробувань, властивостей лікарського засобу, його очікуваної ефективності, ступеня ризику.

Оскільки законодавство, яке регулює порядок проведення клінічних випробувань, передбачає обов язок керівника клінічного випробування зупинити таке випробування за бажанням пацієнта або його законного представника, то в разі висловлювання ними такого бажання згоду пацієнта слід вважати анульованою. Порушення вказаних вимог буде злочинним за умови, якщо в результаті настала смерть пацієнта або інші тяжкі наслідки (наприклад, ускладнення хвороби, інвалідність тощо). 142 кк) виражається в незаконному проведенні медико - біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здоров я. У статті 45 основ законодавства україни про охорону здоров я встановлено, що застосування медико - біологічних експериментів на людях допускається за умови їх наукової обгрунтованості та згоди пацієнта. Зокрема, звертається увага на те, що при проведенні медичного досліду інтереси і благополуччя людини, яка зазнала такого дослідження, мають перевагу перед інтересами науки і суспільства. Ризик досліду слід зводити до мінімуму, і його міра не може не відповідати користі, що отримується людиною, або важливості цілей, які переслідуються дослідом. Стаття 47 основ законодавства укра їни про охорону здоров я встановлює, що трансплантація допускається, якщо інші методи підтримки життя, відновлення здоров я не дають бажаних результатів, і заподіяна при цьому шкода донору менша, ніж та, яка загрожує реципієнту.

Таким порушенням, наприклад, є трансплантація без отримання згоди живого донора або його законного представника (якщо йдеться про неповнолітнього) на вилучення органу (наприклад серця, нирки) або згоди близьких родичів померлого на вилучення матеріалів у трупа (наприклад рогівки, суглобів, шкіри тощо). До порушень порядку трансплантації слід відносити також випадки, коли труп передається родичам без необхідного медичного туалету, що приховує сліди трансплантації, тобто в спотвореному вигляді. Йдеться про живого донора, якого примушують до трансплантації (наприклад шляхом погроз відмовити в лікуванні реципієнта) або обманюють (наприклад проводять трансплантацію органу умисно, не повідомляючи донору про це). Стаття 46 основ законодавства україни про охорону здоров я забороняє взяття донорської крові примусово і від людей, захворювання яких можуть передаватися реципієнту або заподіяти шкоду його здоров ю. „про донорство крові та її компонентів” визначає донорство як добровільний акт волевиявлення людини, який полягає в даванні крові або її компонентів для подальшого безпосереднього використання з медичною метою (переливання крові, виготовлення лікарських засобів тощо). Стаття 40 основ законодавства україни про охорону здоров я забороняє медичним працівникам розголошувати лікарську таємницю, а при використанні даних у науковій і навчальній роботі обов язкова анонімність пацієнта. З об єктивної сторони цей злочин полягає в розголошенні лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв язку з виконанням професійних чи службових обов язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки (самогубство, нервовий стрес, іншу тяжку хворобу потерпілого та ін. Конституція україни відносить право на життя, здоров я, честь і достоїнство, волю й особисту недоторканність до природних і невідчужуваних прав людини і громадянина, що припускає їхню ефективну охорону і захист. Кримінальне право як система юридичних норм визначає злочинність і караність діянь, вирішує задачу забезпечення дотримання законності в державі й усунення причин, що породжують злочинність. Виходячи з принципів і задач кримінального законодавства кримінальний кодекс установлює підстави і принципи кримінальної відповідальності, визначає, які небезпечні для особистості, суспільства і держави діяння визнаються злочинами, і установлює види наказана й інша міри кримінально - правового характеру за здійснення злочинів. Це злочини, пов язані з позбавленням життя людини, заподіянням шкоди його здоров ю чи обмеження його достоїнства і свободи (заподіяння смерті по необережності; навмисне і необережне заподіяння важкого і середньої ваги шкоди здоров ю; примус до вилучення органів чи тканин для трансплантації; ненадання допомоги хворому і залишення його в небезпеці тощо), злочини проти здоров я населення (пов язані з наркотичними засобами і психотропними речовинами; порушенням обороту сильнодіючих чи отруйних речовин; порушенням санітарно - епідеміологічних правил); а також злочини, зв язані з порушенням посадовими особами прав і законних інтересів громадян. Каральна властивість цього виду покарання полягає в тому, що позбавляє засудженого його суб єктивного права на вільний вибір визначених занять протягом часу, зазначеного у вироку.

„вирок, що виноситься мною самому собі, набагато суворіше і жорсткіше судового вироку, тому що суддя застосовує до мене ту ж мірку, що і до усім, тоді як тиски моєї совісті міцніше і нещадніше”. Вивчення поняття словесної, письмової, жестової погрози - встановлення реального наміру заподіяти особі або її близьким фізичну, майнову або моральну шкоду.

У цій частині, без сумніву, студенти повинні застосувати ті знання, які вони здобули при вивченні кримінального права (студенти - юристи) і правознавства (студенти - медики). Комплексні дослідження питань правового регулювання медичної діяльності в значній мірі зачіпають кримінально - правові проблеми, аналізуючи ті чи інші аспекти.

Злочини, які вчиняють лікарі з прямим умислом, завжди більш значущі, і з цієї причини наслідки їх більш негативні, німе злочини, які вчинюються з непрямим умислом або які вчинюються з необережності. Щодо крайньої необхідності кримінальний закон визначає, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпос. Ередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в цій обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. Мова йде про те, що професія лікаря, її специфічні особливості, пов язані з наданням екстреної (ургентної) медичної допомоги (анестезіологія, хірургія, трансплантологія, невідкладна кардіологія та ін. Для того, щоб такі випадки дійсно могли бути розглянуті з позиції крайньої необхідності, що передбачає виключення злочинності діяння лікаря, необхідно вказати критерії правомірності акту крайньої необхідності у сфері медичної діяльності. іншими словами, без заподіяння шкоди людині за даних обставин не можливо усунути ту причину (захворювання, травму), яка становить небезпеку для життя і здоров я. інститут крайньої необхідності виключає злочинність дій медиків при пересадці з використанням трупного органу або тканини, водночас крайньою необхідність не може бути декриміналізована пересадка з вилученням органу чи тканини живого донора. Це необхідно як для розвитку медичної науки, так і для порятунку життя та здоров я окремої людини, якій традиційні методи і засоби медицини вже не можуть допомогти.

Якщо надавати допомогу особі, яка її потребує, можна було звичайним, традиційним, не пов язаним з ризиком способом, то в такому разі, при заподіянні шкоди здоров ю людини дії лікаря є злочином. За наявності всіх цих умов ризик, на який пішов медик при виконанні своїх професійних обов язків, буде обґрунтованим, це стане обставиною, яка виключатиме злочинність діяння. Треба назначити, що сам факт наявності можливості для лікаря використати нові методи лікування без страху кримінального переслідування у результаті - великий плюс у справі кримінально - правової регламентації медичної діяльності і, в результаті, - важливий фактор для розвитку медичного права і самої медицини.