психологія вищої школи підручник
Підготовка до майбутньої педагогічної діяльності, формування педагогічної майстерності майбутнього викладача вищої школи, розвиток психолого - педагогічних здібностей та інтелектуальних можливостей студентів. Допомогти оволодіти психолого - педагогічними аспектами діяльності у вищій школі, сформувати, використовуваючи теоретичні знання та практичні навички, особистість майбутнього педагога, забезпечити його психологічними уміннями, які будуть супроводжувати майбутню педагогічну діяльність. Фізіологічні потреби, потреби в безпеці, захисті і стабільності, приналежності, прийняті і любові, самоповазі соціальному статусі компетентності, самоактуалізації, самореалізації та індивідуальному розвитку.
Самовизначення молодої людини, боязнь помилок, професійна зорієнтованість, нормативність, ідентичність та її кризи, варіанти формування, види ідентичності. Академічна, наукові гуртки, науково - теоретичні семінари, проблемні групи, трудові, художньої самодіяльності, родино - побутові, ситуативні, епізодичні, неформальні. Професіограма, структура професійної діяльності, практично - методичні та конструктивно - майстерні знання, принципи організації взаємодії викладача і студента (діалогізація, проблематизація, персоналізація, індивідуалізація, диференціація навчання). На основі психолого - педагогічної літератури проаналізувати вродженні індивідуально - психологічні особливості студента, які зумовлюють успішність навчальної діяльності. На основі вивчення спеціальних джерел проаналізувати основні фактори, що формують психологічні підструктури студентського колективу, діагностувати рівень його розвитку та побудувати соціограму міжособистісних відносин. На основі психолого - педагогічних джерел проаналізуйте інтелектуалі здібності студента та, використовуючи методику визначення інтелекту діагностуйте рівень його розвитку.
На основі спеціально опрацьованої літератури проаналізувати види конфліктних ситуацій, що виникають в педагогічній діяльності, визначити фактори, що їх детермінують. Завдання до практично - семінарського заняття №9 “психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення”. Однією з найважливіших передумов реформування вищої освіти в україні є підготовка нової генерації науково - педагогічних кадрів – національної еліти, яка здатна оволодіти освітньо - світоглядною парадигмою гуманітаризації, гуманізації і демократизації освіти і науки, забезпечити різнобічний розвиток і піднесення самоцінної особистості кожного студента. Щоб вирішити це надзвичайно важливе й складне завдання, потрібно суттєво підвищити рівень психологічної культури викладачів, зокрема, шляхом покращання їхньої психолого - педагогічної підготовки.
Підручник адресується всім, хто цікавиться студентом як унікальною особистістю, щоб надати психологічну допомогу йому й собі у спільній нелегкій справі навчання і виховання сучасного майбутнього фахівця, та у здійсненні останнім свого призначення в житті. Навчальний процес передбачає організацію і управління навчально - професійною діяльністю студентів у педагогічному співробітництві та педагогічному спілкуванні. Він повинен об’єктивно оцінювати й коригувати свою поведінку, знати себе, свої здібності, особливості вольової саморегуляції та інше, щоб гідно виконувати свої професійні обов’язки.
Таким чином, в освітній процес залучені і студенти, і викладачі, які самостійно ініціюють свою інтелектуально - пізнавальну активність, що спрямована на засвоєння смислів професійної діяльності як важливих елементів їхнього особистісного досвіду.
Головне педагогічне завдання викладача – забезпечити співробітництво у прийнятті рішень, актуалізувати мотиваційні ресурси учіння студента, розвивати його особистісні настанови, які адекватні гуманістичному навчанню, створювати умови для особистісного зростання майбутніх фахівців і для власного професійного вдосконалення. Зрозумій кожного студента, поважай його особистість, допомагай йому навчатися - це передумова успішного вирішення головного завдання вищої освіти – становлення особистості майбутнього фахівця. Викладач внз повинен гідно виконувати свої професійні обов’язки, а тому брати на себе відповідальність не тільки за тих, кого навчає, а й за самого себе, за свій професійний досвід, за об’єктивну оцінку власних особистісних якостей, значущих для професії педагога і вихователя. Викладач зобов’язаний володіти високою загальною і психологічною культурою, культурою інтелектуальної діяльності, культурою поведінки і педагогічного спілкування. Лекцію підготувала тищенко олена іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри юридичної психології, судової медицини та психіатрії запорізького юридичного інституту дніпропетровського державного університету внутрішніх справ рецензенти.
Сущенко тетяна іванівна – доктор педагогічних наук, професор, голова спеціалізованої вченої ради класичного приватного університету спіцина лариса валеріївна – кандидат психологічних наук, доцент, заступник декана факультету психології запорізького національного університету з наукової роботи.
Це було поштовхом для появи низки досліджень, в яких вирішення завдань вищої освіти почало розглядатися в контексті психологічних особливостей студентського віку та психологічних явищ, які породжуються умовами вищого навчального закладу (о. Це було поштовхом для появи низки досліджень, в яких розв язання завдань вищої освіти почало розглядатися в контексті психологічних особливостей студентського віку та психологічних явищ, які породжуються умовами вищого навчального закладу (о. Так, якщо на початку хх століття обсяг наукової інформації подвоювався через 20 років, то в другій половині - спочатку через 10 років, а наприкінці століття - через 5, а в окремих галузях через 3 і менше років. Саме тому у всьому світі актуальною є проблема розвитку в майбутніх фахівців із вищою освітою бажання і вміння вчитися самостійно протягом усього трудового життя. Конкурентноздатність фахівця з вищою освітою сьогодні базується не на сумі засвоєних під час навчання знань, а на вмінні їх творчого застосування та здатності самостійно поповнювати і здобувати.
Проте високий професіоналізм фахівця повинен поєднуватися з розумінням наслідків своєї діяльності для суспільства, з відповідальністю перед ним (і навіть перед людством загалом). Стає зрозуміло, що підготовка фахівця з вищою освітою - це насамперед становлення його як особистості, людини гуманної, відповідальної, з громадянськими та моральними якостями.
Вчені всіх країн визнали, що масштаби недоліків у підготовці спеціалістів із вищою освітою дуже значні, тому можна говорити про кризу в системі освіти.
Гуманітаризація освіти, що передбачає узгодження викладання і технічних, природничо - математични дисциплін із гуманітарними - науками про суспільство та людину.
Гуманітаризація освіти тісно пов язано з принципом гуманізації, який полягає у визнанні загальнолюдських цінностей формування громадянина - патріота з притаманними йому громадянською свідомістю і національною самосвідомістю. Гуманітаризація передбачає інтеграцію наук, їх співдружність (синергія), створення на цій основі дисциплін, ефективних для підготовки сучасного фахівця. Лише система освіти здатна принципово, системно та організовано, технологічно обґрунтовано виконувати функцію суспільства з підготовки молодого покоління до самостійного (трудового) життя. Підготовка пов язана з розвитком особисті, відтворенням і збагаченням як індивідуального досвіду, так і суспільного духовного потенціалу народу, нації та людства загалом. Основна ідея реформування системи освіти в україні - це поетапне трансформування національної системи освіти до європейського геокультурного простору, підняття престижу вітчизняних дипломів про вищу освіту.
Готувати фахівців із вищою освітою до подальшої самостійної безперервної самоосвіти, озброїти їх методами теоретичного мислення і наукового пізнання; навчити орієнтуватися в потоці інформації, яка нарощує темпи розвитку; виховувати потребу в подальшій самоосвіті та професійному самовдосконаленні. Розвиток системи неперервної освіти впродовж життя; підвищення якості навчання, виховання, кваліфікації, компетентності та відповідальності фахівців усіх напрямів, їх підготовки і перепідготовки; інтеграція освіти і науки, розробка і запровадження нових педагогічних технологій, інформатизація освіти; створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного фахівця; сприяння розвитку здібностей і мотивації студентів у процесі навчання. Розуміння мети і завдань, що стоять перед вищою школою, дає можливість конкретизувати їх на рівні педагогічної діяльності, тобто в процесі навчальної і виховної роботи викладачів вищої школи.
і пологій навчання і виховання у внз, психологічні умови і механізми становлення особистості майбутнього фахівця в системі ступеневої вищої осипи (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр).
Коментарі
Дописати коментар