закон україни про сбу
Але аналіз законопроєкту у поєднанні з вітчизняними реаліями говорить про те, що задекларовані принципи підзвітності нівелюватимуться через маленькі уточнення у тексті документу.
Стаття 42 цього законопроєкту забороняє відносити до таємної інформації відомості про спеціальні перевірки стосовно осіб, які претендують на посади співробітників сбу.
Адже, з юридичної точки зору, всі без винятку співробітники сбу здійснюють оперативно - розшукову чи контррозвідувальну діяльність на різних етапах своєї роботи.
Законопроєкт дає формальні підстави обмежити інформацію про статки будь - яких співробітників сбу, унеможливлюючи тим самим громадський контроль за головною безпековою інституцією країни.
Будь - хто може переглянути декларацію чинного голови сбу чи претендента на посаду регіонального управління сбу і співвіднести публічно доступну інформацію про спосіб життя особи з доходами, які вона декларує. Цей тест означає, що засекречувати інформацію можна лише у випадку, коли розголошення може завдати конкретної вимірюваної шкоди національній безпеці, і ця шкода переважає шкоду від втаємничення цієї інформації. Це може призвести до порушення хиткого балансу між прозорістю і секретністю у сфері нацбезпеки, збільшення корупційних ризиків і порушення конституційних прав і свобод людини.
Потрібно включити гарантії незалежних процедур, які дозволять оскаржити віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом в сфері національної безпеки.
Без внесення вищезгаданих положень ця законодавча ініціатива порушує фундаментальний принцип правової, демократичної держави — принцип прозорості та підзвітності у діяльності силових органів держави у такій чутливій сфері як національної безпеки.
Треба віддати належну данину поваги членам парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки за спробу змінити організаційну систему роботи українських спецслужб. Проблема конкуренції спецслужб не тільки звужує об’єм інформації, але й призводить до її дублювання, що значно знижує ефективність використання ресурсів концентруючи їх на одних й тих же об’єктах та завданнях. Завдяки конкурентній практиці, пріоритетним критерієм ефективності спецслужб стала лише швидкість виконання завдання президента, як єдиного споживача який має можливість вплинути на кар’єрні перспективи керівництва спецслужб. Однак, така залежність обмежує функціональність спецслужб до рівня служби безпеки президента та його адміністрації, що нівелює їх інституціональний розвиток. Адже з частою зміною топ - менеджменту країни, заходом людей які не мали досвіду співпраці з спецлужбами або користування інформацією спецслужб в своїй службовій діяльності, втрачаються великі масиви інформації та цілі напрямки роботи.
В умовах які склалися відбувається концентрація діяльності структур на пошуку інформації оперативного та тактичного рівня, а інформація стратегічного рівня лишається без уваги та належної оцінки.
Любий провал або розкриття незаконної діяльності за кордоном це не тільки репутаційні втрати для держави, а і втрата довіри президентом серед колег та партнерів. Все це мало свої негативні правові і репутаційні наслідки для президента як автора законопроекту від втрати довіри до президента, до росту соціально - політичної напруги всередині країни.
При більш детальному розгляді, в результаті такого реформування сбу, країна і світ отримають не спецслужбу, а першу в світі узаконену організовану приступну групу (опг) світового масштабу, під дипломатичним прикриттям. Таким чином, складається ситуація коли перша ж створена структура - прикриття, дасть можливість російській пропаганді та залученим до цієї діяльності співробітникам сбу взяти українського президента під політичний контроль від можливого витоку інформації. Адже саме він стверджує структуру, призначає контролюючу людину, а тому буде єдиною публічною особою яка несе відповідальність за діяльність цієї структури.
Коментарі
Дописати коментар