торрент історія україни (2009) частина 2
Запорожжя, як і раніш, жило незалежним вільним життям і було притулком для усіх, кому важко жилося на україні. Але після того, як січовики, за гетьмана апостола, повернулись з алешок і знов піддалися російській державі, життя їх надто погіршало. їх землі пороздаровувано було виходцям з сербії, болгарії та молдавії - за те, що ті виходці помагали колись петрові і у його походах на турцію. Сварки за ті землі з тими чужинцями не переставали, і запорожці скаржились на них московському урядові. Але се мало що помагало, бо найбільше такі справи кончалися не на їх користь, а уряд ще більш гнівався на січовиків, - він почав дуже неласкаве дивитись на них, як на дуже неспокійних людей. Кущовський, попсвичівський, васюринський, іркліївський, щербиновський, титарівський, шкуринський, куренівський, незамайківський, рогівський, корсунський, калниболоцький, уманський, деревянківський, нижнє - стеблівський, верхнє - стеблівський, джереліївський, переяславський, полтавський, мишастівський, минський, тимошівський, величківський, левушківський, пластунівський, дядьківський, бруховецький, ведмедівський, платнірівський, пашківський, батуринський, канівський, криловський, донський, сергіївський, конелівський, іванівський і кисляківський. Кодацька паланка - у катеринославському повіті, самарська - у новомосковському пов орельська - у павлоградському і катеринославському пов протовчанська - у павлоградському, новомосковському і катеринославському пов інгульська - у херсонському і александрійському пов прогноїнська - на кінбурнській косі против очакова, кальміуська - в александрійському і бердянському пов бугогардівська - в ананьївському і єлисаветградському повітах. Писарь, обозний, осавул, булавний, хорунжий, бунчужний, перначовий, довбиш, пушкарь, тлумач (перекладчик), шафарі (збірщики на перевозах та инших місцях), кантаржий (доглядав за військовими важницями і збірав ралець, або платню на січовому базарі), канцеляристи; курінні. Отамани, хорунжі; полковники до паланок, писарі до паланок, осавули до паланок, канцеляристи до паланок. У січі була церква покрови, 14 церков по паланках, 2 походні церкви і самарський манастирь. Усі вони були підвладні тільки київському межигорському манастиреві і не залежали од митрополитів; ігумен межигорського спаса настановляв до січової церкви священників, а біле духовенство по паланкових церквах висвячував єпископ кошової церкви святої покрови, котрий почитався зверхником усього духовенства запорожського.
Коментарі
Дописати коментар