організація судових і правоохоронних органів україни лапкін а.в.

організація судових і правоохоронних органів україни лапкін а.в.

Серед внутрішніх функцій, що їх виконує держава, одна з найвпливовіших - забезпечення законності і правопорядку, захист законних прав і свобод громадян та організацій. У перехідний період значною мірою по - новому постає питання про законність, особливо у її взаємозв язку з керованістю соціальними процесами, а не тільки правовими процедурами, а також і розвитком демократії, становленням системи забезпечення конституційних прав людини.

В реальному житті законність є багатоаспектною категорією, яка стосується інформаційної, регулятивної, контрольної, правоохоронної та інших функцій правової системи.

Трансформація функцій держави з правової регуляції та правової охорони суспільних відносин зумовлюється потребою більш глибокого пізнання соціально - правових явищ, динаміки взаємодії держави і суспільства. Перехідний період, як відомо, характеризується новизною та масштабністю завдань державного будівництва, новими комплексними зв язками розвитку суміжних галузей права. Такі його складові, як правовстановлення, правозабезпечения, правопримушення, правовідновлення, є класичними в розумінні системи застосування норм права та сутності правоохоронної діяльності. Підтримання правопорядку та припинення правопорушень покладається на компетентні державні органи (прокуратура, органи внутрішніх справ, податкова міліція), для яких діяльність з підтримання правопорядку, запобігання правопорушенням є обов язковою і полягає у невідкладному й адекватному реагуванні на факти невиконання або неналежного виконання вимог правових норм з боку юридичних або фізичних осіб. У процесі діяльності з припинення правопорушень здійснюється, як правило, правомірний вплив (реагування на умови та причини правопорушень, роз яснення процесуальних прав та обов язків, формування правопорушника та його мікросередовища про наслідки правопорушення тощо). Моральність правоохоронної діяльності акумулюється насамперед у конституційних засадах судочинства та в конституційних засобах охоронної діяльності, а саме.

Так, захист правоохоронними органами при вирішенні професійних питань лише одних соціальних верств посилить активізацію тих, хто перебуває на протилежному боці. Вони безпосередньо або опосередковано впливають на посилення конфліктно - генних процесів у соціальній та економічній сферах, зокрема на прогрес економіки, порушення соціальних інституцій, деформацію суспільних відносин тощо. Ці негативні явища обумовили прийняття концепції (основ державної політики) національної безпеки україни, схваленої постановою верховної ради україни від 16 жовтня 1996 року.

Прокуратура не підпорядковується виконавчій або судовій владі, оскільки її діяльність є елементом системи стримувань і противаг між гілками влади, які формуються та утверджуються у державі після прийняття нової конституції. Проголосивши незалежність, україна першою серед колишніх республік срср 5 листопада 1991 року прийняла закон україни про прокуратуру, який було введено в дію 1 грудня 1991 року.

Прийняття верховною радою закону україни про внесення змін до закону україни про прокуратуру, безумовно, сприяє посиленню правозахисного потенціалу прокуратури, уточненню її наглядових повноважень. Зміни в законодавстві, пов язані з судово - правовою реформою, рішення конституційного суду україни, накази генерального прокурора україни детально встановлюють компетенцію прокуратури.

Правоохоронна діяльність прокуратури є елементом втілення обов язку держави з утвердження та забезпечення прав і свобод людини, відповідає вітчизняним традиціям здійснення нагляду за виконанням правових норм. 1)закріплених конституцією україни незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень; 2)гарантованих конституцією, іншими законами україни та міжнародними правовими актами соціально - економічних, політичних, особистих прав і свобод людини і громадянина; пріоритетним напрямом діяльності прокуратури є захист прав і свобод людини.

При цьому органи прокуратури захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак. Попередження за своєю суттю полягає в тому, щоб не допустити протиправного поводження з боку визначених осіб, які до такою поводження схильні; усунення причин, що сприяють вчиненню правопорушень. Органи внутрішніх справ наділені відповідними повноваженнями у сфері забезпечення охорони правопорядку на вулицях, площах, інших громадських місцях; у сфері здійснення паспортної і дозвільної систем; у сфері дотримання правил перебування в україні іноземців та осіб без громадянства тощо. Захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково - технічного і оборонного потенціалу україни, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально - підривної діяльності іноземних спецслужб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці; попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління й економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам україни.

До системи сбу належить центральне управління сбу, підпорядковані йому регіональні органи, служба безпеки автономної республіки крим, органи військової контррозвідки, військові формування, а також навчальні, науково - дослідні та інші заклади.

Для організації і проведення антитерористичних операцій та координації діяльності суб єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до антитерористичних операцій, при службі безпеки україни функціонує антитерористичний центр. Сбу взаємодіє з управлінням охорони вищих посадових осіб україни, правоохоронними та митними органами україни у порядку і на засадах, визначених законами, указами президента україни та прийнятими на їх основі актами сбу і відповідного відомства. Для вирішення покладених завдань сбу може встановлювати контакти з органами безпеки іноземних держав і взаємодіяти з ними на підставі норм міжнародного права, відповідних договорів та угод. Здійснювати заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ тощо; виявляти, припиняти та розкривати злочини, розслідування яких віднесене до компетенції сбу, проводити дізнання і слідство у цих справах, розшукувати осіб, які переховуються у зв язку із вчиненням зазначених злочинів; статус державної податкової служби в україні, її функції та правові основи її діяльності визначаються законом україни про державну податкову службу в україні від 04. У державній податковій адміністрації україни та держави податкових адміністраціях в автономній республіці крим, областях, містах києві та севастополі утворюються колегії. Контроль за додержанням законодавства україни про митну справу та виявлення фактів порушення митних правил і чинного законодавства під час перетинання митного кордону завдяки проведенню огляду речей, особистого огляду тощо; прикордонні війська україни є державним правоохоронним органом, що має забезпечувати недоторканність державного кордону україни на суходолі, морі, річках, озерах та інших водоймах україни, а також охороняти виключну (морську) економічну зону україни.

Центральним органом управління прикордонних військ україни є адміністрація державної прикордонної служби, яка підпорядковується кабінету міністрів україни.

Антимонопольний комітет україни є державним органом, покликаним забезпечувати відповідно до його компетенції державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців і споживачів від його порушень. Антимонопольний комітет україни утворюється у складі голови та десяти державних уповноважених, з яких призначаються перший заступник та два заступники голови антимонопольного комітету україни.

Державна контрольно - ревізійна служба складається з головного контрольно - ревізійного управління україни і територіальних контрольно - ревізійних управлінь, відділів, груп. Органи виконання покарань реалізують у своїй діяльності порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави.

Вони здійснюють це шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон україни про амністію та акт помилування. До цієї системи входять державний комітет україни з питань технічного регулювання та споживчої політики (держспоживстандарт україни), якій є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом та його регіональні управління. Державна інспекція рибоохорони головриб - водгоспу (державного комітету рибного господарства); державна лісова охорона системи державного комітету україни з деревообробної промисловості, державна екологічна інспекція міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки україни, державна санітарно - епідеміологічна служба міністерства охорони здоров я україни, державна архітектурно - будівельна інспекція у складі держкоммістобудування та деякі інші. Виявляють правопорушення і злочини, припиняють їх, затримують правопорушників, інформують, про них компетентні правоохоронні органи, застосовують примусові заходи впливу щодо правопорушників (складають протоколи і розглядають справи про адміністративні правопорушення, накладають адміністративні стягнення, призупиняють діяльність тощо); подають позови про відшкодування збитків і втрат, заподіяних через порушення законодавства. Одне з центральних місць у різноманітній та багатоплановій діяльності держави займає виконання завдань із захисту прав і свобод людини, охорони прав та законних інтересів державних і недержавних організацій, боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями.

Правоохоронна діяльність як багатоаспектна діяльність спрямовується політичними й управлінськими засобами на блокування соціальних відхилень, локалізацію соціальної напруги або правових конфліктів. Недержавна правоохоронна діяльність не передбачена, хоч участь громадян в охороні правопорядку та державного правопорядку та державного кордону є досить розвиненою та регламентованою. За законом до правоохоронного органу належить такий державний орган, предмет діяльності котрого законодавство фіксується як його функції охоронного призначення. Органи прокуратури; органи внутрішніх справ; органи служби безпеки; органи охорони державного кордону; органи й установи виконання покарань; митні органи; органи державної податкової служби; органи державної контрольно - ревізійної служби; органи рибної охорони; органи державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосуванні або правоохоронні функції(ст. Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, є міністерство внутрішніх справ україни.

Традиційно до них належать суди, прокуратура, органи досудового розслідування, органи юстиції, органи внутрішніх справ, органи служби безпеки, адвокатура, нотаріат. Оволодіння студентами цими знаннями допоможе їм зорієнтуватися у майбутній професії, сформулювати уявлення про зміст діяльності кожного правоохоронного органу та виявити індивідуальну схильність, зацікавленість тією чи іншою юридичною діяльністю. Лекції, практичні заняття, індивідуальне консультування викладачем студентів з проблемних питань; колоквіуми, експериментальні форми практичних робіт, тестування, написання курсових та контрольних робіт, вирішення практичних ситуацій; самостійна робота студентів з нормативними та літературними джерелами, що рекомендовані для вивчення в рамках курсу.

Практичні заняття проходять у формі відповідей студентів на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, ділових ігор, вивчення конкретних практичних прикладів. Підсумковою формою контролю знань є іспит, який має на меті перевірити рівень засвоєння теоретичних знань, уміння застосовувати ці знання при вирішенні конкретних професійних задач, а також самостійно працювати з науковою та навчальною літературою.