африка мадагаскар реферат по українські
Общая характеристика африки как второго по величине материка на земле, ее географическое положение и особенности климата, существующие государства, растительный и животный мир. Алжир, ангола, бенин, ботсвана, буркина - фасо, бурунди, габон, гамбия, гана, гвинея, гвинея - бисау, джибути, большая часть египта, конго (заир), замбия, зимбабве, кабо - верде, камерун, кения, конго, кот - д ивуар, лесото, либерия, ливия, мавритания, малави, мали, марокко, мозамбик, намибия, нигер, нигерия, руанда, свазиленд, сенегал, сомали, судан, сьерра - леоне, танзания, того, тунис, уганда, цар, чад, экваториальная гвинея, эфиопия, юар, а также территория зап. В 1417 - 22 китайский флотоводец чжэн хэ в одном из своих многочисленных походов, пройдя красным морем, обогнул полуостров сомали и, двигаясь вдоль восточного побережья, достиг острова занзибар. Диаш открыл крайнюю южную точку африки, назвав ее мысом бурь (впоследствии переименован в мыс доброй надежды); в 1500 неподалеку от этого мыса во время бури.
Во внутренних районах африки, к югу от экватора, португальскими путешественниками были открыты озера тана (1613) и ньяса (1616), исследованы истоки голубого нила и нижнее течение реки конго. Стремление овладеть новыми богатыми источниками природных ресурсов стимулировало изучение африки английскими, французскими и немецкими путешественниками.
Ливингстон, в 1849 открывший озеро нгами, первым из европейцев пересекший южную африку с запада на восток (1853 - 56), попутно обследовав значительную часть бассейна реки замбези и открыв крупнейший в мире водопад виктория (1855). Три года спустя он вновь посетил африку, из города триполи он переехал в алжир, прошел по сахаре, побывал в марокко; его перу принадлежит много географических сочинений, в т. Юнкер в 1876 - 78 совершил большое путешествие по центральной африке, во время которого провел географические и этнографические наблюдения, уточнил гидрографию истоков реки белый нил. Площадь — 29, 2 млн км2, с островами — 30, 3 млн км2 самая высокая вершина — потухший вулкан килиманджаро, 5895 м самая глубокая впадина — котловина озера ассаль - 157 м наибольшая протяжённость. Щиты поднимались более интенсивно, плоскогорья на них часто преобразованы в нагорья — обширные высокоподнятые участки поверхности, на которых чередуются плоскогорья, горные хребты и котловины. В субэкваториальном климате с выраженным засушливым периодом их сменяют переменно - влажные леса, а с нарастанием продолжительности сухого сезона — саванны и редколесья. Древние египтяне осваивали северную часть континента, продвигаясь вдоль побережья от устья нила до залива сидра, проникали в аравийскую, ливийскую и нубийскую пустыни.
Согласно записи на плите, оставленной им в одном из храмов карфагена, он достиг внутренней части гвинейского залива, куда европейцы проникли спустя почти две тысячи лет. В 525 византийский купец, мореплаватель и географ козьма индикоплов поднялся вверх по реке нил, пересек красное море и объездил побережье восточной африки.
Государственный флаг – прямоугольное полотнище, в левой части которого размещена вертикальная полоса белого цвета, а в правой – две горизонтальные полосы одинаковых размеров красного (вверху) и зеленого цвета. Местный вид коров зебу является священным животным, а самым крупным хищником считается фосса – хоть и родственник мангустам, однако размеры ее тела могут достигать размеров льва. Экономика государства разливается за счет выращивания на экспорт пряностей, в основном ванили, также на ряду с сельским хозяйством развивается рыболовство. Здесь местные жители имеют возможность вести хозяйство, благоприятный климат не приносит холодов, а индийский океан привносит красоту и сохраняет редкость и необычность флоры и фауны. Дезидрий эразм, известный как эразм роттердамский, был знаменитым ученым, философом и религиозным реформатором возрождения на севере европейского континента. Спортсмен соревнуется выполняя акробатические элементы гимнастики на равновесие тела в пространстве, балансирование на одной конечности, вращение тела с опорой на снаряде и в безопорном положении.
В 1905 году 24 мая на дону (в настоящее время ростовская область) родился один из самых известных писателей советских времён, внесший большой вклад в литературу - михаил александрович шолохов. Первое моющее средство было изобретено около 5000 лет назад на ближнем востоке, когда над костром жарили мясо и жир потек на золу, люди увидели, как она действует на жир, и начали разрабатывать первое моющее средство. Одна з них пояснює походження слова від фінікійського кореня, що означає відокремлений, тобто вказує на відпадання нового міста (мається на увазі карфаген) від метрополії (французький історик п. У рельєфі африки переважають рівнини, плато і плоскогір я, що лежать на висоті 200 - 500 м над рівнем моря (39% площі) і 500 - 1000 м над рівнем моря (28, 1% площі). Майже всю африку на північ від екватора займають рівнини і плато сахари і судану, серед яких у центрі сахари піднімаються нагір я ахаггар і тібесті (м. У низькій африці цокольні хребти і масиви простягаються уздовж узбережжя гвінейської затоки, виступають у сахарі (у нагір ях лхаггар, тібесті, хребет етбай). Років тому); у пізньому протерозої розвивалися лише периферичні (мавритано - сенегальська, аравійська) і деякі внутрішні (угарта - атакорська, західно - конголезька, намакваленд - кібарська) геосинклінальні системи, і до початку палеозою вся площа сучасної платформи була стабілізована. Породи раннього докембрійського фундаменту представлені різними кристалічними сланцями, гнейсами, метаморфізованими вулканічними утвореннями, які на значних площах заміщені гранітами.
Більш молоді, слабо метаморфізовані породи верхнього протерозою вміщують поклади олов яних, вольфрамових (у гранітах або поблизу них), мідних, свинцевих, цинкових і уранових руд. До початку юри відносяться потужні вулканічні виливи і виверження основної (базальтової) магми, найбільше поширені у південній африці, але ще зустрічаються і на заході північної африки.
До цього ж часу (кінець юри) відноситься оформлення сучасних контурів африки, пов язане з опусканням по розривах дна індійського й атлантичного океанів і утворенням системи периокеанічних прогинів, що містять значні поклади нафти і газу (нігерія, габон, ангола й ін. Після 2 - ї світової війни на території африки (переважно в алжирі, лівії і нігерії) виявлені великі запаси нафти (загальні запаси оцінюються в 5, 6 млрд. Середні літні температури найбільш високі на півночі судану, у сахарі (30 - 32°c; у західній частині до 38°c); у ель - азізії (лівія) спостерігався максимум температури на землі 58°c. Теплі течії мозамбікського і голкового мису, що омивають східні береги африки на південь від екватора, підвищують і вирівнюють температури узбережжя; канарська і бенгальська холодні течії знижують температури і підсилюють посушливість західних берегів африки у тропіках. Основний циркуляційний процес над африкою - перенесення тропічного повітря пасатами, що відтікають від поясів високого тиску в тропіках до екваторіальної балки низького атмосферного тиску, де панують західні вітри.
Пасатна циркуляція над материком ускладнюється мусонною, котра особливо яскраво виявляється на північному узбережжі гвінейської затоки і над східною окраїною африки.
Ш у зв язку з чим на північному узбережжі гвінейської затоки, у судані і на західних схилах ефіопського нагір я випадає велика кількість річних опадів. Над північно - західною африкою встановлюється високий тиск відрога азорського максимуму, від якого відтікає морське тропічне повітря, що швидко прогрівається і не дає опадів на узбережжі середземного моря і в сахарі, де формується сахарський мінімум. У східній африці на південь від екватора також випадає дуже мало опадів, тому що вологі вітри, що надходять із західної периферії південно - індійського океанічного максимуму, дмуть в основному паралельно до берега і дають опади лише на навітряних схилах плоскогір я. На східні схили хребта етбай і ефіопського нагір я убогі опади з червоного моря приносять північно - східні вітри, що відтікають від зимового максимуму, що знаходиться над аравійським півостровом. Опади випадають переважно на східних схилах плоскогір я, а також у його західних гористих районах, де зустрічаються мусонні потоки з індійського й атлантичного океанів. До субтропіків діє антициклональна циркуляція східної периферії південно - атлантичного максимуму, особливо стійка в тропічних широтах, де зберігається виняткова посушливість. За сезонними особливостями циркуляції, температури і випадання опадів на узбережжя гвінейської затоки і в западині конго виділяється постійно вологий і жаркий екваторіальний тип клімату (5 - 7° пн. На півночі і півдні екваторіальний клімат поступово переходить у субекваторіальний (екваторіальних мусонів) з літніми вологими і зимовим сухим сезонами.
На заході - океанічний пустельний, у центрі - континентальний помірно посушливий і посушливий, на сході - морський пасатний з літнім максимумом опадів. У південній африці типово середземноморський клімат, спостерігається на південно - західних навітряних схилах капських гір, мусонний субтропічний з літнім максимумом опадів - на південно - східній окраїні; у внутрішніх районах - напівпустельний і пустельний. Континентальний вододіл проходить уздовж східної піднесеної частини африки, у зв язку з чим басейну атлантичного океану належить 36, 5% площі африки, басейну індійського океану 18, 48%, басейну середземного моря 14, 88%. 1 - екваторіальний тільки з дощовим живленням і рівномірним стоком; 2 - суданський (найбільш поширений) з перевагою дощового живлення і літнього й осіннього стоків; 3 - сахарський, до якого належать тимчасові або епізодичні водотоки (у сахарі називаються уедами); 4 - середземноморський з дощовим і частково сніговим живленням і різким скороченням або припиненням літнього стоку.
В аридних областях африки переважають реліктові озера внутрішнього стоку, з відносно невеликими глибинами, плоскими берегами, солоною водою (крім солонуватого озера чад, що має підземний стік у западині боделе). ґрунтові води залягають на невеликих глибинах під руслами тимчасових водотоків; підземні утримуються головним чином у континентальних нижньокрейдових піщаниках сахари і північного судану, у південній африці накопичуються у тріщинах корінних порід, у піщаниках і закарстованих вапняках системи карру.
На території африки, що одержує в середньому близько 800 мм опадів на рік, є можливість використовувати для зрошення поверхневі, ґрунтові і підземні води.
В екваторіальному кліматі під вологими вічнозеленими лісами розвинуті ґрунти червоно - жовті латеритні, для яких характерна хороша аерація і водопроникність. З півночі і до півдня від зони червоно - жовтих ґрунтів лежать зони червоних ґрунтів, що розвиваються при сухому сезоні до 5 місяців під змішаними листопадно - вічнозеленими лісами і вологими саванами.
На півдні східної африки і в південній африці під рідколіссями знаходяться великі масиви червоно - коричневих ґрунтів, більш гумусованих, аніж ґрунти саван. На субтропічних окраїнах африки у середземноморському кліматі ґрунти коричневі (у більш вологих районах) і сіро - коричневі (у більш сухих), збагачені карбонатами і гіпсом. Жовті, жовто - червоні ґрунти, що містять до 10% гумусу, і червоні ґрунти з 2 - 3% гумусу потребують регулярного внесення азотистих, калійних, фосфорнокислих добрив. Флора атласу і північного узбережжя лівії і пар належить середземноморській підобласті голарктики і має багато спільного з флорою південної європи (суничне дерево, ладанник) і західної азії (атласький кедр, євфратська тополя). Флора островів мадейра, канарських і зеленого мису (переважно лісова) утворює макаронезійську підобласть голарктики з найбільшою кількістю ендеміків на канарських островах (драконове дерево й ін. У ній особливо виділяється афроальпійська флора гірських вершин східної африки і камеруну, подібна за складом, незважаючи на територіальну роз єднаність. Межі і типи рослинності африки визначилися наприкінці пліоцену, з встановленням сучасного співвідношення тепла і вологи, але у результаті діючої протягом століть примітивної вирубно - вогневої системи землеробства, знищення лісів і випасу худоби природний рослинний покрив сильно порушений. Велика частина саван африки виникла на місці зведених лісів, рідколісь і чагарників, що представляли природний перехід від вологих вічнозелених лісів до пустель. Високотравні савани займають простір, де річна сума опадів становить 800 - 1200 мм, а сухий сезон триває 3 - 4 місяці, вони мають густий покрив високих злаків (слонова трава до 5 м), гаї і масиви змішаних або листопадних лісів на вододілах, галерейні вічнозелені ліси ґрунтового зволоження у долинах. Опустелені савани (опадів 300 - 500 мм, сухий сезон 8 - 10 місяців) мають розріджений злаковий покрив, у них поширені зарості колючих чагарників (переважно акацій). Рослинність її склерофільна, вкрай розріджена; у північній сахарі злаково - чагарникова, у південній - чагарникова; зосереджена головним чином уздовж русел рік і на пісках. Субтропічні окраїнні пустелі африки переходять у злаково - чагарникові напівпустелі; на півночі для них типова ковила альфа, на півдні - численні цибулинні. Крім цінних шкур і слонової кістки, в останні роки почали використовувати м ясо диких копитних тварин - бегемотів, слонів, антилоп, що живуть у заповідниках.
Коментарі
Дописати коментар