книгу ділова українська мова
Нищення української нації, в ім’я чого її, до речі, нарекли навіть “рідною”, братерською, визначаючи тим не просто неминучість, а й “природну” закономірність асиміляції. Князь іван iii приймає підступно месійну концепцію церковників спиридона - савви та філофея про москву, як третій і останній рим - захисницю всього. На цьому ґрунті розвивається ідея “возз’єднання” всіх київсько - руських земель як “спільна” спадщина “єдиного” східнослов’янського племені під егідою москви (нагадаємо. імперія, що перебрала на себе навіть родову назву праукраїнської держави) йшла і через прийняття таких законів. імітація рівноправної угоди між україною й московією під протекторатом московського царя. Наполягатиме на правомірності “возз’єднання” й нищитиме основи української державності та національної свідомості. Зруйнування столиці українського гетьманату батурина та винищення всього населення міста. указ петра і про заборону київсько - печерській та чернігівській (яку брали облогою військ) друкарням видавати книги українською мовою. створення першої малоросійської колегії, що закріплює переведення україни на становище малоросії та узаконює знищення її суверенітету.
і так аж до ємського указу імператора олександра ii про заборону друкування книжок українською мовою та до 80 - х років xx ст коли московсько - комуністичний уряд “дозволить” українським батькам від імені дітей відмовлятися від вивчення. Рідної мови, а практично всі вищі навчальні заклади (як і судові та інші урядові інституції) будуть переведені на російську мову - як мову, мовляв, інтернаціонального єднання. Порівняно з росією, умови розвитку української мови в австрії були дещо ліберальнішими.
Знищення різноманітності як сутності вселюдства, - а тим самим на позбавленні свободи розвитку людей, нації, мов і культур. Міністерством віросповідань і наук австро - угорщини української абетки у східній галичині та буковині; початок (з 1907 р. А водночас - систематичне й тотальне винищення української інтелігенції як в україні, так і поза нею; а також джерела української інтелігенції та нації — селянства, якого тільки внаслідок голодомору 1933 р. Без держави мова лишається беззахисною; без мови держава ставала бездушною машиною, знаряддям винищення (асиміляції) навіть власного народу, як то було в 20 - 80 - х роках xx ст. Отже, закономірно, що боротьба за мову не стихала ніколи, а велася вона співвідносно з проблемами розвитку нації і суверенної держави.
Було прийнято закон української радянської соціалістичної республіки “про мови в українській pcp”, 14 листопада цього ж року орфографічна комісія ан урср затвердила третє видання “українського правопису”, що є органічним продовженням першого (1946 р.
Коментарі
Дописати коментар