реферат на тему альдегіди їх класифікація та номенклатура

реферат на тему альдегіди їх класифікація та номенклатура

На відміну від спиртів і фенолів, для альдегідів і кетонів не характерно утворення водневих зв’язків, саме тому їх температури кипіння і плавлення значно нижче.

Об єктивна істина в цілому і окремі факти, обставини справи встановлюються слідчими орга­нами, прокурором і судом лише шляхом кримінально - процесуального доказування, під час якого збираються, перевіряються, оцінюються докази і на їх підставі приймаються й об­ґрунтовуються процесуальні рішення. Цим зумовлюється те, що доказування має найбільшу питому вагу в усій діяльності органів і осіб, які ведуть процес, осіб, яких вони залучають до цієї діяльності, а також те, що нор­мативне регулювання й теоретичне дослідження проблем доказування посідає чільне місце в кримінально - процесу­альному праві, найважливішою складовою якого є дока­зове право, і в науці кримінального процесу, де провідну роль відіграє теорія доказів (її ще називають ученням про докази). Воно не є науковим у тому розумінні, що не ставить собі за мету пізнання закономірностей розвитку природи й суспільства, але в плані встановлення окремих фактів, явищ дійсності воно має багато спільного з науковим пізнанням, насамперед історичним. В кримінальному процесі як науці, навчальній дисципліні, галузі права і прак­тичній діяльності все зводиться до доказування і доказів, бо вони є основним змістом кримінального процесу.

65 кпк україни доказами в кримінальній справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

1) тези (судження, істинність якого обґрунтовують у процесі ар­гументації); 2) аргументів (доводів або підстав доказу — це вихідні теоретичні чи фактичні положення, за допомо­гою яких обґрунтовують тезу) і 3) демонстрації (це логіч­ний зв язок між аргументом і тезою). Звичайно, докази в розумінні науки логіки теж широко застосовуються у кримінальному процесі, особливо при обґрунтуванні процесуальних рішень (постанов, вироків, ухвал), але надалі ми будемо мати на увазі саме кримінально - процесуальні (їх ще називають судовими) докази як фактичні дані, відомості про факти, обставини справи.

У багатьох випадках доказ виступає як встановлений з певного джерела факт, що слугує підставою для висновку про інший такий, що підлягає встановленню факт. Так, для забезпечення мож­ливості використання в доказуванні особливостей слідів знарядь злочину з них можуть бути зняті копії, зліпки, відбитки, зроблені фотознімки тощо, за якими може бути ідентифіковане знаряддя. Джерелом фактичних даних можуть бути сліди злочину (зали­шені на місці злочину предмети, мікрооб єкти, сліди пальців рук, волосся, залишки речовин тощо), які в ході слідчих дій вилучають­ся в натурі і використовуються у доказуванні. Будучи здатними не тільки давати імпульс інформації, а й пе­реносити її в просторі та часі, фіксувати її, вони виступають і як носії доказової інформації. Хоча вилучити та зберегти подібні об єкти неможливо, інформація, що від них надходить, може бути процесуально закріплена, перенесена на інші матеріальні носії (виготовлювані зліпки, фотознімки, складені схеми та протоколи) та використана в доказуванні. Зміст доказів — фактичні дані, отримані з належних джерел, а їх матеріальною основою слугує вже не саме джерело, а штучно створений відповідний процесуальний носій. Процесуальними носіями фактичних даних є об єкти, які можуть служити засобом фіксації, збереження та перенесення доказової інформації в просторі та часі, а разом з тим — джерелом інфор­мації у справі для суб єктів кримінального процесу та його учас­ників на будь - яких стадіях процесу.

Це придатні для таких цілей матеріальні об єкти — первинні джерела інформації про злочин, які становлять гносеологічну першооснову так званих первинних речових доказів (різні сліди злочину); зліпки, відбитки чи інші копії слідів, які становлять матеріальну основу похідних доказів; прото­коли слідчих і судових дій та інші документи; кіно - , відеозаписи та інші фактичні результати технічного документування; висновки експертів. Безпосередньому викорис­танню їх у доказуванні у кримінальній справі передує діяльність органів дізнання та досудового слідства з пристосування до та­кого використання, перетворення речі в собі в річ для всіх. У пристосуванні слідів злочину та інших фактичних даних до використання в доказуванні можна виділити діяльність, спрямова­ну на одержання, закріплення та збереження фактичних даних (пізнавально - комунікативна частина), та процесуально - засвідчувальну форму даної діяльності, яка покликана забезпечити до­стовірність одержаних фактичних даних та їх перевірність на пред­мет встановлення законності одержання. Належність доказів - спроможність фактичних даних надавати інформацію щодо обставин, які входять в предмет доказування, служити аргументами (посиланнями) в процесі встановлення об єктивної істини.

Чи входять факти, для встановлення яких вилуча­ються і досліджуються відповідні фактичні дані, в предмет дока­зування (основні, проміжні чи допоміжні факти); чи спроможні фактичні дані, які являють собою зміст доказових матеріалів, з урахуванням їх інформаційного значення, встановлювати відповідні обставини предмета доказування. Залежно від зв язку фактичних даних (змісту доказових матеріалів) з обставинами, які доказуються, докази поділяються на прямі і проміжні, основні та допоміжні. Прямі докази — докази, які дають відповідь на запитання про те, хто вчинив злочин чи інше правопорушення (прямі обвинувачувальні докази), або які вказують на те, що відповідна особа не вчиняла і не могла вчинити відповідного злочину чи правопору­шення (прямі виправдовувальні докази). Непрямі докази — докази, які розкривають окремі елементи складу злочину (правопорушення) чи окремі факти, які встанов­люють обставини предмета доказування в сукупності з іншими до­казами.

Основні докази — це докази, за допомогою яких обґрунтову­ються окремі факти, а допоміжні докази — це докази, які підтвер­джують достовірність основних доказів. Належними до справи можуть бути як обвинувачувальні так і виправдовувальні докази, фактичні дані, які як підтверджують окремі, що мають значення для справи, факти, так і спростовують їх. • для встановлення характеру і розміру шкоди, заподіяної злочином, обставин, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; • для обґрунтування рішень щодо вибору запобіжних заходів, засобів забезпечення безпеки учасників процесу та прийняття інших процесуальних рішень по справі; належними до справи слід вважати всі докази, які можуть бути використані для встановлення, обґрунтування чи спростування будь - яких із названих обставин. • фактичні дані одержані у встановленому законом порядку з дотриманням процесуальної форми, яка гарантує захист прав та законних інтересів громадян; • зібрані докази та інші матеріали кримінальної справи в цілому дозволяють здійснити перевірку достовірності та законності одержання фактичних даних. 62 конституції україни, всі сумніви у справі, а отже, й сумніви щодо допустимості до використання фактичних даних у доказуванні мають тлумачитися та розв язуватися на користь обвинуваченого, підозрюваного та підсудного. Достовірність передбачає відомість, перевірність та добротність як самого джерела, так і способу одер­жання фактичних даних, надійність процесуального носія та засобів фіксації. Будь - який основний доказ, безпосередньо підтверджуючий будь - яку з обставин події злочину, тим самим підтверджує і до­стовірність іншого основного доказу, встановлюючого той самий факт, і навпаки, оскільки і ті, й інші перебувають у прнчинно - наслідковому зв язку з одним і тим самим фактом. Первинні докази — це докази, які (як єдність змісту і форми) виникли безпосередньо в результаті розслідуваної події (залишки крові, слід пальця руки на віконному склі тощо). Похідні докази — це докази, які являють собою результати вторинного відображення слідів злочину, що походять від пер­винних доказових джерел інформації (зліпок сліду взуття, який за­лишив злочинець на снігу, копія сліду знаряддя злому, виготовлена за допомогою спеціальної пасти, дактилоплівка з відбитком паль­ця руки, ксерокопія документа тощо). Прямі докази — докази, які дають пряму однозначну відповідь на запитання про те, хто вчинив злочин, або ж вказують на те, що певна особа не могла його вчинити.

Наприклад, показання слідка—очевидця вчиненого розбійного нападу, показання по­терпілого, відеозапис, що зафіксував подію злочину та дії осіб, які його вчинили.

Непрямі докази вказують на окремі факти, на основі логічного аналізу сукупності яких встановлюються окремі елементи складу злочину та інші обставини предмета доказування. Помилкове йменування їх джерелами доказів неминуче призводить до тавтології як - то, наприклад, “докази встановлюються речовими доказами”, або “джерела доказів є … речові докази”, що утворює нонсенс – “джерелами доказів є докази”. Через те при доказуванні в кримінальній справі слідчий, прокурор і судді оперують відомостями про ці події та явища дійсності, зафіксовані в показаннях допи­таних осіб, документах та інших джерелах доказів. Навіть при безпосередньому сприйнятті слідчим або суддями фактів і обставин у ході провадження слідчих і судових дій (огляд, освідування тощо) вони в кінцевому підсумку оперують як кримінально - процесуальними доказами не цими фактами, а тільки відомостями про них, зафіксо­ваними в установленому законом порядку в протоколах слідчих дій і судового засідання. 65 кпк показання свідків, потер­пілих, підозрюваного, обвинуваченого, висновок експер­та, речові докази, протоколи слідчих і судових дій, протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно - розшукових заходів та інші документи, за допомогою яких встановлюються фактичні дані, відомості як докази в справі, вказані в ч. 1 цієї статті, називають джерелами доказів така назва здається в цілому правильною, але точніе було б називати їх процесуальними джерелами доказів, щоб підкреслити їх відмінність від матеріальних джерел доказової інформації. Таким чином, підбиваючи висновки, необхідно зазначити, що доказами в кримінальному процесі є будь - які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому від молекули спирту відщеплюється водень, безпосередньо зв язаний з вуглецем, і водень гідроксилу, а між атомами вуглецю і кисню виникає подвійний зв язок. Оскільки альдегідна група завжди знаходиться на кінцях вуглецевого ланцюга, ізомерія альдегідів залежить лише від будови вуглеводневого радикала, який може бути прямим або розгалуженим. Називається мурашиним альдегідом (або формальдегідом), тому що при окисленні він перетворюється в мурашину кислоту (acidum formicum); наступний гомолог називається оцтовим альдегідом (або ацетальдегідом), бо при окисленні він дає оцтову кислоту (acidum aceticum). При цьому дія кисню окислювача спрямована на вуглець, вже частково окислений, і водень, зв язаний з карбонілом > с = о, сполучаючись з киснем, утворює гідроксильну групу.

Здатність альдегідів легко окислюватися навіть при дії таких слабких окислювачів, як деякі окиси і гідроокиси важких металів, використовують для їх якісного виявлення. Звичайно для цієї спроби беруть так званий реактив фелінга, який готують, змішуючи розчин сульфату міді (фелінг і) з лужним розчином солі винної кислоти (сегнетова сіль) (фелінг ii). При застосуванні реактиву фелінга виключається можливість утворення чорного осаду окису міді, оскільки гідрат окису міді перебуває в зв язаному стані з сіллю винної кислоти.

Будучи рухомим, він переміщується до карбонільної групи другої молекули, в результаті чого виникає новий вуглець вуглецевий зв язок і молекули сполучаються за рахунок атомів вуглецю. По наукової номенклатурі назвикетонов складаються з назв відповідних вуглеводнів з додаванням закінчення він, наприкінці ставлять номер вуглецевого атома, у якому стоїтькарбонил. Що стосується змішаногокетона окислювання протікає за правилом попова – вагнера, тобто головний напрям реакції – окислювання сусіднього зкарбонилом найменш гідрованого атома вуглецю. Ці реакціїнуклеофильного приєднання, тобто спочатку до позитивно зарядженому вуглецюкарбонила приєднуєтьсянуклеофильная частина реагенту з вільною електронної парою (протікає повільно). Окисли, гидразини, азини, фенилгидразини – тверді кристалічні речовини із наступними характерними температурами плавлення, якими визначають природу (будова)карбонильного сполуки.

Альдегиди в слабко основний середовищі (у присутності ацетону калію, поташу, сульфату калію) піддаютьсяальдольной конденсації із заснуваннямальдегидо - спиртів, скорочено званихальдолями.

Електронна щільність зміщена до кисню і щодо нього направляються позитивно заряджена частина реагенту, а до позитивно поляризованому вуглецю – негативна частина реагенту.

Найчастіше як типологічні ознаки виступає функціонально - цільове призначення, читацька адреса документа, характер інформації, що утримується в ньому (науковий, науково - популярний, виробничий, довідковий, інформаційний і т. іноді в основу типологізації видань кладеться жанровий критерій — масштаб охоплення об єкта відображення, особливості внутрішньої структури видання, особливості (стиль) викладу матеріалу.

Стандарт — нормативний документ, розроблений, як правило, на основі відсутності протиріч по істотних питаннях більшості зацікавлених сторін і затверджений компетентним органом. У стандарті встановлені для загального і багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи або характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їх результатів і сприятливому досягненню оптимального ступеня упорядкування у визначеній області. Це нормативне виробничо - практичне видання, що містить комплекс норм, правил, вимог до об єкта стандартизації, що встановлюються на основі досягнень науки, техніки і передового досвіду і затверджуються відповідно до діючої законодавства. Установлено вимоги до кожного з цих елементів структури, що забезпечує чіткість побудови стандарту, стислість тексту, визначеність норм, що викладаються, і правил, полегшує пошук стандартів по найменуваннях, а елементів основної частини стандарту - по нумерації, що відбиває структуру даної частини.

Оформлення стандартів засноване на застосуванні єдиних форм для обкладинки і сторінок стандартів усіх категорій, а також на використанні єдиних елементів, внесених у ці форми.

Довідкове видання (дв) містить короткі зведення наукового, агітаційно - пропагандистського або прикладного характеру, викладені, оформленому і розташовані в порядку, зручному для їхнього швидкого перебування, не призначені для суцільного читання. Вони характеризуються високим ступенем узагальнення інформації, що досягається за допомогою стиснутого, лаконічного викладу зведень у формі готових даних, висновків, рекомендацій. Воно складається зі статей, що містять короткі відповіді на передбачувані питання потенційного споживача, що мають значеннєву і композиційну закінченість. Довідкові статті призначені не для суцільного, а для вибіркового читання, тому групуються не в логічній послідовності, а в порядку, що дає можливість швидкого перебування необхідної інформації. Комплекс покажчиків, система посилань, що містить указівки типу див або виділені курсивом слова, що відсилають до тематично близьких статей, посилальні статті, що містять інформацію про статті на зазначену в заголовкові тему і т. Gracilicutes – тонкошкірі (грамнегативні); firmicutes – товстошкірі (грампози - тивні), tenericutes – не мають клітинної стінки (мікоплазми), mendisicutes – архебактерії (вони непатогенні). Рід трепонем – збудники сифілісу, рід борелій – збудники поворотного тифу; родина лептоспір, рід лептоспір – збудники лептоспірозу; 2 - га група – аеробні (мікроаерофільні) рухливі вібріоїдні бактерії. Рід спірил – збудники содоку (хвороби укусу щурів), роди кампіло - бактерій і гелікобактерій – представники нормальної мікрофлори (збудники шлунково - кишкових захворювань), рід бделовібріонів – паразити бактерій, очищують воду; 4 - та група – аеробні (мікроаерофільні) палички та коки (8з роди). Рід нейсерій – збудники гонореї та менінгіту, рід бордетел – збудники коклюшу, рід бруцел – збудники бруцельозу, рід францисел – збудники туляремії, рід псевдомонад – збудники гнійно - запальних процесів і сапу, рід легіонел – збудники гострих респіраторних інфекцій; 5 - та група – факультативно - анаеробні палички (45 родів, 3 родини). Родина ентеробактерій, роди ешерихій, сальмонел та шигел – усі вони збудники кишкових захворювань, рід ієрсиній – збудники чуми, псевдотуберкульозу та кишкового ієрсиніозу, роди протею і клебсієл – умовно - патогенні, збудники гнійно - запальних процесів; родина пастерел, рід гемофіліс – збудники м якого шанкру та інфлюенци; родина вібріонів, рід вібріонів – збудники холери; 6 - та група – анаеробні палички.

Прямі, зігнуті, спіральні, аспорогенні; родина бактероїдів, рід бактероїдів; рід фузобактерій – умовно - патогенні мікроорганізми, збудники гнійно - запальних і некротичних процесів (апендициту); 8 - ма група – анаеробні коки, родина вейлонел, рід вейлонел – представники нормальної мікрофлори, умовно - патогенні, збудники запальних процесів у м яких тканинах; 9 - та група включає родини рикетсій, хламідій і бартонел; родина рикетсій – збудники висипного тифу та інших рикетсіозів; родина хламідій – збудники трахоми, орнітозу та інших хламідіозів. Рід еризопелотрикс – збудники еризопелоїду, рід лістерій – збудники лістеріозу (опортуністичні інфекції); 20 - та група включає рід коринебактерій – збудники дифтерії і рід актиноміцетів – збудники актиномікозів; 21 - ша група – родина мікробактерій, рід мікробактерій – збудники туберкульозу, лепри; 22 - га – 29 - та групи – актиноміцети, непатогенні (за вийнятком 22 - ї групи, рід нокардій); 25 - та група – рід стрептоміцетів – продуценти антибіотиків (стрептоміцину); 30 - та група – мікоплазми – збудники мікоплазмозів. Визначення виду мікроорганізмів (ідентифікацію) проводять за морфологічними, тинкторіальними, фізіологічними, антигенними та молекулярно - біологічними та іншими ознаками.

На цьому ж принципі ґрунтується застосування молекулярних зондів, за допомогою яких у досліджуваному матеріалі визначають днк і встановлюють діагноз захворювання. Морфовар – мікроорганізми, що відрізняються морфологічними ознаками, біовар – фізіологічними, серовар – антигенними, хемовар – хімічними, фаговар – відношенням до фага. Як правило, штами позначають протокольними номерами, або за джерелом виділення, або за місцевістю, де він був виділений (наприклад, вірус грипу сингапур).