митрополит іларіон дохристиянські вірування українського народу

митрополит іларіон дохристиянські вірування українського народу

Наукова література (гуманітарні дисципліни) україна має свою прадавню дохристиянську міфологію у вигляді анімістичної віри (з латинської аnimus – душа, живе). Народився у містечку брусилів радомишльського повіту київської губернії (нині — селище міського типу, районний центр житомирської області) в бідній селянській родині івана та єфросинії огієнків. Кожен християнський народ сприйняв христову віру по - своєму, – хоч у головному в науці христовій всі народи мають цю віру більш - менш однакову, але кожен народ не конче сходиться з іншими в розумінні й виконанні буденних звичаїв християнського життя. Віру христову світ сприймав дуже помалу, але таки сприймав, і сприймали її спершу головно вищі круги народу та його видатніша духова інтелігенція по містах. Pagus – село, paganus – сільський, селянин, paganі – селяни) вперто й довго трималися своєї власної дохристиянської віри, віри поганської (цебто сільської). Пам ятки людської думки збереглися за багато тисяч літ до нас, і вони, видно, охоплювали всю людину і кожен крок її життя й поступовання, нічого не позоставляючи не виясненим. Вселенної або екуменічного світу) пішло скорим кроком уперед, але при цьому не було можности провадити християнізацію належно, глибоко й широко, і народні поганські (селянські) маси приймали християнство тільки поверхово, а не всім своїм розумом, душею й серцем, бо для цього потрібний дуже довгий час. і коли ісуса запитали, котра ж заповідь найбільша і найперша в законі, то він ясно заявив, що найперша заповідь божа для людей – люби господа бога свого всім серцем (цебто всім розумом) своїм, і всією душею (усім життям) своєю, і всією своєю силою (маєтком). Земля, пившая многократно сходящий на нее дождь и произращающая злак, полезный тем, для которых и возделывается, получает благословение от бога (видання 1956 - го р москва, ст. Яка ж могла бути християнізація, коли всі уряди світу не дозволили церкві проповідувати повну правду христову про меншого простого брата, про ближніх своїх. Так само не зрозуміємо й правдивого духовного розвою й історії нашої церкви, коли не знаємо духового стану народу ще до християнства, бо дослідник на кожному кроці зустрічає таке, чого ніяк не зможе ані належно вияснити, ані повно зрозуміти, стоючи на грунті самого тільки християнства. Подати закінчену систему вірувань, бо така система була, мала свою ідеологію, і вона й тепер сильно впливає на нашу віру христову, правильніше – живе поруч із нею як в українця, так і в усього слов янського народу.

Тепер видає її інститут дослідів волині, його видавнича комісія, і їм, а також усім, хто чим допоміг цій праці побачити світ, складаю тим свою щиру й глибоку подяку.

Людина хотіла бути зо своєю природою в найкращих стосунках, бо ясно бачила, що в усьому залежить від неї, і тому початкова релігія заснована була на боротьбі з своїм довкіллям за своє існування, власне на певному ставленні до цього довкілля, – до сонця, води, землі, дерев, і т. Сонце сходить, заходить, сідає, ударив грім, буря виє, вітер свище, несе його, небесне світило, і сотні інших, – усе це вирази анімістичного світогляду, хоч ми тепер не віримо в їхній реальний зміст, а сприймаємо тільки як свій словарний фразеологічний трафарет. Так само, коли року 1093 - го втопився в річці стугні юнак князь ростислав, а мати голосила по синові, то униша (засмутилися) цвіти жалобою, і дерево ся з тугою к землі приклонилося. Найрізніші уосіблення й одухотворення широко відомі в нашій (та й світовій) поетичній мові, – тут уся природа жива, і в цілому світі ще й тепер це вважається найвищим поетичним стилем. Звичайно, стародавня поганська віра не мала якоїсь послідовної глибокої системи, не мала якихсь своїх непохитних догматів, а тому з бігом часу легко змінювалася, як змінювалася й географічне, по різних місцевостях. Бо християнство ширилося найперше по великих містах, а села, паґи, позоставалися при своїй старій вірі, тому скоро слово селяинин – paganus стало одночасно визначати й неохрещеного, цебто нехристиянина, а ще пізніше – кепський, недобрий. Кожен не грек чи не римлянин, що говорив іншою мовою, звався варваром; наше старе язичник; а що варвари звичайно були не охрещені, тому скоро язичник стало визначати нехристиянина. Звичайно, головне в вірі всіх слов ян, – анімітизм, анімізм та антропоморфізм, – було спільне й однакове, але речі другорядні, а також обряди, могли бути й трохи відмінними, чому й божества їх часом різнилися й мали інше ім я. Навпаки, деревляни живяху звірьским образом, живущи скотьски, і убиваху друг друга, ядуще все нечисто, і браченья в них не биша, но умикаху у води дівица (за іпат. Але все вказує, що об єктом релігійного пошанування в нас, як і в слов ян взагалі, було все сильніше від людини в довкільній природі, все, від чого людина залежала в своєму щоденному житті, а найперше в житті господарському.

) у своїй проповіді на фомину неділю радіє, що його вірні по прийнятті християнства не будуть уже звати богами стихіа, ні солнце, ні огнь, ні істочници, ні древеса, – це перераховання того, чому за його часу ще поклонялись. В апокрифічному творі хожденіє богородици по мукам xii віку читаємо, що в пеклі на першому місці мучаться безбожники, що не вірували в правдивого бога, а те, що нам бог на роботу сотворив, то они все боги прозваша. Цікаво, що навіть у xvi віці, року 1534 - го архиєпископ новгородський макарій пише до царя івана грозного, що його паства обичая держахуся от древних прародителей. Суть же скверниє молбища їх ліс, і каменіє, і ріки, і блата, істочники, і гори, і холми, сонце, і місяц, і звізди, і озера, і просто ріщи – всей тварі поклоняхуся, яко богу, і чтяху, і жертву приношаху кровную бісом. Шахматов твердить, що в нашому найдавнішому літопису спочатку не було імен давніх божків, – їх названо пізніше 7, коли з ними розпочалася вже сильніша боротьба.

Коментарі