екогеографія україни - гавриленко о.п.

екогеографія україни - гавриленко о.п.

Парки — пам ятки садово - паркового мистецтва — найцінніші зразки паркового будівництва, які створюються з метою їх охорони і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Парниковий ефект — здатність атмосфери, що пропускає короткохвильове електромагнітне випромінювання від сонця, затримувати (частково або повністю) тепловий потік від земної поверхні, повертаючи його до землі у вигляді зустрічного випромінювання. Пестициди — токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, унаслідок діяльності котрих уражаються рослини, тварини, люди і завдається шкода матеріальним цінностям, а також гризунів, бур янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічувальних видів риб. Природні ресурси — 1) елементи природи (тіла, процеси та явища), які використовуються або можуть бути використані в процесі соціального обміну речовин для задоволення потреб суспільства; 2) компоненти природного середовища, природні та природно - антропогенні об єкти, що використовуються або можуть бути використані під час здійснення господарської й іншої діяльності як джерела енергії, продукти виробництва і предмети споживання, мають споживчу цінність. Природно - ресурсний потенціал — міра потенційної можливості будь - якої природної системи (або території) задовольняти різні потреби суспільства; сукупність природних ресурсів і природних умов, що перебувають у певних географічних межах і забезпечують задоволення економічних, екологічних, соціальних, культурно - оздоровчих та естетичних потреб суспільства. Повітря, ґрунти, гірські породи, природні води, рослинний і тваринний світ, пам ятники природи та культури; 2) територія, вилучена з будь - якого господарського використання та призначена для особливих форм застосування, насамперед, збереження інформації про незайману природу, наукових цілей, стеження за загальним станом природного середовища планети (глобальний та інші види моніторингу) та підтримки екологічної рівноваги в особливо уразливих місцях, котрі мають важливе значення для збереження природи великих регіонів. Природокористування — сфера виробничої та наукової діяльності, спрямованої на комплексне вивчення, освоєння, використання, відновлення, покращення й охорону природного середовища і природних ресурсів з метою розвитку продуктивних сил, забезпечення сприятливих умов життєдіяльності. Природокористування раціональне — високоефективне господарювання, що не призводить до різких змін природно - ресурсного потенціалу та несприятливих змін у навколишньому природному середовищі людини, які можуть завдати шкоди її здоров ю та власне життю. Регіональні ландшафтні парки — природоохоронні рекреаційні установи місцевого або регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Рекреаційні ресурси — 1) географічні об єкти, які використовуються або можуть бути використані для відпочинку, туризму, лікування та оздоровлення населення; 2) об єкти та явища природного й антропогенного походження, котрі мають сприятливі для рекреаційної діяльності якісні та кількісні параметри і є матеріальною основою для територіальної організації оздоровлення і лікування людей, формування і спеціалізації рекреаційних центрів та забезпечують їх економічну ефективність. Рекреаційні умови — сукупність компонентів і властивостей природного середовища, що сприяють рекреаційній діяльності (наприклад, кліматичні особливості, мінеральні джерела, біорізноманіття тощо), але при цьому не є її матеріальною базою. Рекультивація земель — відтворення продуктивності територій, порушених гірничою промисловістю, та повернення їх у різні види використання, що передбачає здійснення комплексу інженерних, гірничотехнічних, меліоративних, сільськогосподарських та лісогосподарських робіт. Родовища корисних копалин — нагромадження мінеральних речовин у надрах, джерелах вод та газів, на поверхні землі, дні водоймищ, які за кількістю, якістю й умовами залягання придатні для промислового використання. Стічна вода — вода, утворена в процесі господарсько - побутової та виробничої діяльності (крім шахтної, кар єрної та дренажної вод), а також відведена із забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів. Стихійні метеорологічні явища — атмосферні явища, які за інтенсивністю, періодами виникнення, тривалістю та площею поширення можуть завдавати або завдавали збитків господарству та населенню. Техногенні родовища корисних копалин — відвали видобутку та відходи збагачення і переробки мінеральної сировини, що містять цінні корисні копалини та мають промислове значення. Техносфера — глобальна сукупність знарядь, об єктів, матеріальних процесів і продуктів суспільного виробництва, простір геосфер землі, який зазнає впливу виробничої діяльності людини та є зайнятим її продуктами.

Сутність демографічних інтересів держави і суспільства полягає у формуванні такого типу відтворення населення, основними характерними ознаками якого є. — свідомо регульована народжуваність, спрямована на повне заміщення батьківських поколінь, зменшення показників смертності та збільшення тривалості життя; — укріплення родини як соціального інституту, найбільш сприятливого для реалізації сформованої потреби в дітях, їхнього виховання. Демографічна політика — це діяльність органів державного управління і соціальних інститутів, спрямована на створення сталих кількісних та якісних параметрів відтворення населення. З метою подолання негативних демографічних тенденцій в україні потрібна активна демографічна політика, яка є частиною соціальної економічної політики суспільства в цілому.

— поліпшення життєвих умов усіх верств населення — підвищення заробітної плати та рівня доходів, покращення житлових умов, забезпечення медичним обслуговуванням та ін найважливіше завдання демографічної політики полягає в розробці ефективних методів зі зменшення показників захворюваності та збільшення тривалості життя. При цьому сутність реального виходу з демографічної кризи полягає не стільки в подоланні депопуляції, скільки у збільшенні чисельності населення, збереженні та відтворенні його життєвого і трудового потенціалів (табл. 8 1, 3 2 загальний коефіцієнт розлучуваності 3, 6 2, 6 3, 2 3 рівень бідності сімей з дітьми 35, 4 23, 0 27, 0 крім цього, у зазначеному документі багато уваги приділено стратегії регулювання міграційних процесів. Разом із тим визнається, що наслідком жорсткої міграційної політики неминуче буде зменшення чисельності населення до критичного рівня і посилення несприятливих деформацій його статевовікової структури.

— скорочення масштабів нелегальної трудової міграції населення за межі країни; — запобігання зниженню кваліфікації високоосвічених спеціалістів у зв язку з заняттям за кордоном низькокваліфікованими роботами; — сприяння поверненню етнічних українців, представників раніше депортованих народів та залучення обмежених груп вихідців з афро - азіатських країн; отже, сучасну демографічну ситуацію в україні експерти - демографи називають кризовою. Сприяв створенню умов для консолідації українців, розвиткові їх етнічної самосвідомості, згуртуванню всіх, хто відчуває приналежність до української нації, навколо історичної батьківщини.

Економічне забезпечення відтворення населення, належний соціальний захист сімей із дітьми та осіб похилого віку, поліпшення екологічної ситуації, зменшення виробничого та побутового травматизму, популяризація здорового способу життя, забезпечення доступності якісної медичної допомоги й освіти, що стане вагомим підґрунтям для переходу до сучасного режиму відтворення населення і підвищення тривалості повноцінного активного його життя. Висвітлено взаємозв’язки рослинних та тваринних організмів і людини, найважливіші природні процеси на планеті з погляду розвитку людства як біологічного виду в умовах природного планетарного розвитку і штучних змін. Тролль, оскільки об єктом дослідження геоекології е не лише природні, а й антропогенні ландшафти, а головна мета досліджень полягає в оптимізації природокористування. У цьому разі об єкт геоекології — сфера життя, тобто біосфера, а її мета — встановлення фундаментальних закономірностей функціонування біосфери, зокрема, технобіосфери як соціоприродної екологічної системи.

Методологічною основою геоекології є системний аналіз і багатофакторний (синергічний) підхід до вивчення навколишнього середовища у тісному зв язку з дослідженням атмо - , гідро - , біо - й техносфери.

Таку ситуацію можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду у зв язку з нехтуванням об єктивними законами розвитку та відтворенням природно - ресурсного комплексу держави.

У результаті відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в україні сировинно - видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості. Отже, сучасна геоекологічна ситуація в україні за багатьма показниками оцінюється як кризова; вона продовжує погіршуватися під час нераціонального природокористування, зокрема, антропогенно - техногенного впливу на природне середовище.

Усе це відображається також в таких екстремальних природних процесах, як стихійні лиха (повені, посухи, зсуви, сейсмічні явища, селі, снігові лавини тощо). Серед найважливіших геоекологічних проблем в сучасній україні особливо актуальними є насамперед; 1) проблема мінерально - сировинних - ресурсів — вичерпність, виснаження родовищ, зменшення їх різноманітності й погіршення якості, небезпека порушення середовища внаслідок видобування корисних копалин; 2) зміна структури та складу ґрунтово - земельних ресурсів унаслідок господарської діяльності людини — вилучення земель під сільськогосподарські потреби і забудови, а також у зв язку з розвитком негативних процесів у ландшафтах (ерозія, дефляція, підтоплення і заболочення, карст, суфозії та просідання ґрунтів, техногенне забруднення тощо); 3) зменшення родючості ґрунтів у результаті вимивання гумусу, забруднення важкими металами, пестицидами й іншими речовинами; 4) забруднення та зменшення запасів поверхневих і підземних вод унаслідок посиленого водозабору, скидів забруднювальних речовин у водні об єкти в процесі виробництва та ведення комунально - побутового господарства; 5) забруднення атмосферного повітря та зміна його хімічного складу у зв язку з інтенсивними викидами промислових підприємств, енергетики, транспорту та ін 6) зменшення різноманітності рослинного і тваринного світу, зміни в його генофонді; 7) порушення функціонування і зменшення біопродуктивності ландшафтів унаслідок накопичення переміщення та просторового розподілу забруднень, а також погіршення соціально - екологічної ситуації — зміна середовища мешкання людини, санітарно - епідеміологічних умов, тривалості життя, якості продуктів харчування тощо. В україні, де велику частинку території займають сильно перетворені природні комплекси, всі техногенні та переважна більшість природних катастроф пов язані, як правило, з негативними екологічними наслідками таких несприятливих процесів, як забруднення ґрунтів, погіршення якості води, повітря, збіднення біорізноманіття тощо, що зумовлюють деградацію природного середовища. Зона, що зазнала радіаційного забруднення внаслідок аварії на чаес, а також донбас, дніпровсько - криворізько - запорізький промисловий регіон, курортно - рекреаційні зони в криму й на північному узбережжі чорного та азовського морів, придністров я. ґрунтова засуха й дефляція піщаних ґрунтів, швидке спрацювання гумусу на осушених торфово - болотних ґрунтах, високе забруднення ґрунтів мінеральними добривами і пестицидами тощо. Внаслідок великомасштабних осушувальних меліорацій (на площі понад 2, 5 млн га) на поліссі утворилася складна екоситуація, яка ще більше посилилася у зв язку з аварією на чорнобильській аес. Природно - рекреаційні території, розташовані уздовж узбережжя чорного й азовського морів, що протягом тривалого часу приваблюють велику кількість рекреантів унікальністю й лікувальними властивостями, нині є зоною досить несприятливої екологічної ситуації, створеної внаслідок забруднення узбережжя чорного й азовського морів, різкого зменшення водопостачання, забруднення міст автотранспортом (зокрема, в одесі, миколаєві, маріуполі та ін. Екстенсивне використання всіх видів природних ресурсів, що тривало протягом десятиріч, без урахування здатності природних регіонів до самовідновлення і самоочищення; довготривале адміністративно - командне концентрування на невеликих площах великої кількості потужних промислових комплексів; перехімізація сільського господарства і хибні засади його організації; розгортання меліоративних робіт та їх здійснення у величезних обсягах без належних наукових обґрунтувань й ефективних технологій; брак об єктивних довгострокових екологічних експертиз усіх планів і проектів розвитку промисловості, енергетики, транспорту тощо; використання на переважній більшості виробництв старих технологій та обладнання, які потребують заміни; відсутність ефективних законів щодо охорони природного середовища й підзаконних актів для їх ефективної реалізації, а також брак постійної об єктивної інформації про екологічний стан довкілля і причини його погіршення. Будівництво на дніпрі каскаду водосховищ загальною площею 6950 км2 і повним об ємом акумульованої води 43, 8 км3 порушило екологічну рівновагу та докорінно змінило умови водообміну.

інтенсивне використання земель басейну дніпра з метою ведення сільського господарства (60 % території розорано) спричинило перетворення водосховища на дніпрі в акумулятори забруднювальних речовин. У катастрофічному стані перебувають річки нижнього дніпра, де щорічно ускладнюється санітарно - епідеміологічна ситуація, зменшується вилов риби та бідніє біорізноманіття. Основні причини катастрофічного екологічного стану вод азовського і чорного морів полягають у хижацькому (часто незаконному) виловленні риби; спорудженні гребель і водосховищ на головних ріках (дон, кубань), які забезпечують існування морів; інтенсивному впровадженні в сусідніх регіонах зрошувального землеробства, що призводить до хімізації, забруднення ґрунтів і вод, засолення; збільшенні забруднення довкілля викидами хімічної та металургійної промисловостей; будівництві на узбережжі морів численних пансіонатів і баз відпочинку, що зумовлює активне зростання побутових відходів і каналізаційних стоків. В україні найбільшою кількістю викидів забруднювальних речовин в атмосферу відрізняються такі міста, як кривий ріг (11, 2% від загального викиду), маріуполь (8, 6%), донецьк (5, 0%). Негативні наслідки випадання кислотних дощів в україні полягають у зменшенні врожайності сільськогосподарських культур, деградації флори і фауни, отруєнні води у водоймах, зникненні лісів, збільшенні кількості захворювань серед людей, прискоренні руйнування пам яток архітектури, житлових будинків тощо. У процесі захоронення сміття на полігонах величезні площі природних земель безповоротно втрачаються, а також забруднюється навколишнє середовище навколо полігонів. Техносфера — глобальна сукупність знарядь, об єктів, матеріальних процесів і продуктів суспільного виробництва, простір геосфер землі, на який впливає виробнича діяльність людини та є зайнятим її продуктами.

Людина розширила межі техносфери за межі біосфери — у близький і далекий космос, у глибини земної кори, під дно океану — і створила особливу матеріально - енергетичну оболонку планети.

Можна стверджувати, що світове господарство почало функціонувати не лише як глобальна техніко - економічна, а й як глобальна еколого - географічна система 42. Природокористування — це сфера виробничої та наукової діяльності, спрямована на комплексне вивчення, освоєння, використання, відновлення, покращення та охорону природного середовища і природних ресурсів з метою розвитку продуктивних сил, забезпечення сприятливих умов життєдіяльності. При цьому під сутністю поняття раціонального природокористування слід розуміти високоефективне господарювання, що не спричинює різкі зміни природно - ресурсного потенціалу та несприятливі зміни у навколишньому природному середовищі, які можуть завдати шкоди здоров ю і життю людини.

Використання природних ресурсів 1 видобування природних ресурсів (у тому числі виявлення, вивчення, підготовка, безпосереднє видобування) 2 ресурсокористування (без безпосереднього видобування з навколишнього середовища) 3 використання складових середовища як резервуара відходів виробництва і споживання 2. Конструктивне перетворення 1 комплексні програми перетворення навколишнього середовища 2 покращення окремих властивостей ресурсів (збагачення, меліорація тощо) 3 захист від стихійних небажаних явищ 4 ліквідація негативних наслідків господарської діяльності 3. Відновлення природних ресурсів 1 безпосереднє відновлення ресурсного потенціалу (створення штучних біоценозів, функціональний розподіл лісів, опріснення морських вод та ін. ) 2 створення умов для відновлення відновлюваних ресурсів (наприклад, захист водоохоронних лісів) 3 відновлення властивостей, ознак, функцій навколишнього середовища (рекультивація ландшафтів, очищення річкових вод тощо) 4. Охорона сфери життєдіяльності людини та природних ресурсів 1 запобігання негативному впливу виробництва та споживанню 2 власне охорона (консервація) ландшафтів та екосистем 3 збереження генетичного розмаїття біосфери 5. Управління і моніторинг 1 інвентаризація, контроль, облік 2 регулювання стану ресурсів і навколишнього середовища 3 управління процесами природокористування. Будь - який технологічний процес починається з вилучення з навколишнього середовища природного ресурсу і закінчується поверненням у нього різноманітних відходів у а також тих готових виробів, термін яких уже минув. 1) виявлення природних ресурсів; 2) підготовку до експлуатації; 3) вилучення з природного середовища; 4) переробку; б) споживання; 6) повернення у природу.

1) цикли ґрунтово - кліматичних ресурсів і сільськогосподарської сировини; 2) цикли лісових ресурсів і лісоматеріалів; 3) цикли ресурсів флори і фауни; — ресурсні цикли на основі використання корисних копалин. За умови такої трансформації відбувається організація ресурсних циклів, що називається безвідходне виробництво, тобто сукупність технологічних процесів в яких відходи одних використовуються як сировина для інших, що забезпечує їх повну утилізацію. — біотичний потенціал — це здатність популяцій, видів, організмів до виживання, визначена за показником співвідношення народжуваності та смертності; сторінки.

Україна однією з перших країн у світі і перша серед держав колишнього радянського союзу в законодавчому порядку почала реалізацію концепції платного природокористування. Нині в україні прийнято понад десяток законів, безпосередньо пов язаних із проблемами природокористування, в яких подаються економічні механізми здійснення екологічної політики, а також концепції, міжнародні угоди, більше 100 постанов та інших законодавчих актів. Україна стала першою з країн, котра в законодавчому порядку прийняла систему платежів за забруднення природного середовища і використання природних ресурсів. Держава в особі її повноважних органів зацікавлена в тому, щоб природні ресурси використовувалися не по - хижацькому, а більш - менш рівномірно і планомірно. її автори стверджували, що оскільки природні блага не є об єктами купівлі - продажу, то методологічно неправильно їх оцінювати; введення оцінювання природних ресурсів у господарську практику гальмуватиме розробку корисних копалин, розширення сільськогосподарського виробництва та ін. Тому розроблялися родовища з високим вмістом корисних копалин у руді цілинні землі вважалися великим резервом для екстенсивного розвитку сільського господарства, а неосяжні простори тайги — для розширення лісорозробок. Однак вичерпання найзручніших родовищ, розробка яких дає змогу одержувати дешеву сировину, різке подорожчання, залучення в сільськогосподарський обіг додаткової посівної площі — все це свідчить про помилковість уявлень про природні ресурси як дармові блага природи.

Прорахунки в економічній політиці останніх десятиліть спричинили різке падіння ефективності використання природних ресурсів, що продовжує залишатися украй низькою, а часто взагалі не відповідає інтересам країни.

Тому такий інструмент, як платежі за природні ресурси, має не тільки підвищити якісний рівень використання природних ресурсів, а й істотно поповнити бюджети різних рівнів. За допомогою чинного законодавства сформовано правову основу для встановлення плати за користування надрами, лісами, водою, землею й іншими видами природних ресурсів на основі рентного платежу або фіксованих платежів. Загальна оцінка впливу природно - ресурсного потенціалу країни на формування дохідної частини бюджету випливає з того, що україна має значний природно - ресурсний потенціал. — до платності природокористування належить плата за природні ресурси, забруднення навколишнього природного середовища та за інші види впливу; — плата за природні ресурси (земля, надра, вода, ліс й інша рослинність, тваринний світ, рекреаційні й інші природні ресурси) стягується. 1)за право користування природними ресурсами в межах установлених лімітів; 2) за понадлімітне і нераціональне використання природних ресурсів; 3) на відтворення й охорону природних ресурсів; — плата за забруднення навколишнього природного середовища й інші види впливу стягується. 1) викиди, скидання забруднювальних речовин, розміщення відходів та інші види забруднення в межах установлених лімітів; 2) викиди, скидання забруднювальних речовин, розміщення відходів й інші види забруднення понад установлені ліміти.

За допомогою першого виду платежів регулюється інтенсивність використання природних ресурсів і забезпечується нагромадження засобів на їхнє відтворення й охорону.

Рівень цих платежів має корелювати з ринковими цінами на відповідну сировину з урахуванням попиту і пропозиції й одночасно сприяти цілям ресурсозбереження. 1 подано головні джерела надходжень державного сектору від платежів за забруднення довкілля та порядок здійснення видатків на цілі охорони навколишнього середовища. Як видно з рисунка, платежі за використання природних ресурсів дають набагато більше надходжень, ніж платежі за забруднення довкілля (вода, повітря та відходи). — ставки платежів, за якими встановлюється певна відповідність між кількісними показниками впливу на природне середовище та величиною вилучення коштів; в україні діють системи зборів за такі види порушення природного середовища. Забруднення атмосфери (в тому числі стаціонарними і пересувними джерелами забруднення); забруднення водних об єктів; розміщення відходів; забруднення довкілля унаслідок аварій; завдання збитку рослинам і тваринам. Таким чином, в умовах переходу до стійкого розвитку пріоритет має надаватися невичерпному природокористуванню, охороні та відтворенню природних ресурсів. 1) податки за право користування природними ресурсами; 2) платежі на відтворення й охорону природних ресурсів; 3) платежі за понадлімітне та нераціональне використання природних ресурсів. Це характерно для багатьох країн, зокрема японії або швеції, котрі зуміли інтегрувати традиційні та екокультурні цінності в постіндустріальне суспільство, або сінгапуру, німеччини чи сша, де екологічна культура формувалася під суворим наглядом закону.

У такому разі спостерігаються оздоровлення суспільства, поліпшення його моральних та естетичних чеснот, подовження тривалості життя та інші позитивні зрушення. Отже, сучасна екологічна ситуація у зв язку з переходом до діяльності екокультурно наснаженої та спрямованої має стати імперативом поведінки кожного й усіх загалом.