титульну сторінку курсової роботи

титульну сторінку курсової роботи

Реферат - це короткий письмовий (або усний) виклад змісту наукової праці, результатів наукової діяльності; доповідь на будь - яку тему, що складається на основі огляду літературних та інших джерел і в якій викладають найголовніше з обраної теми, подають як чужі, так і власні думки та оцінки, роблять висновки.

O постановка проблеми в загальному вигляді та її зв язок з важливими науковими чи практичними завданнями; o аналіз останніх досліджень та публікацій, в яких започатковано розв язання конкретної проблеми і на які спирається автор, виділення тих частин загальної проблеми, яким присвячено статтю; o формулювання мети та завдань статті; o виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням одержаних наукових результатів; o висновки з проведеного дослідження і перспективи подальших розвідок у цьому напрямі 7. На аркушах формату a4 шрифт times new roman, розмір - 10 кеглів, інтервал 1, поле верхнє, нижнє - 4, 6 см, ліве, праве - 4 см від краю колонтитула, верхнього, нижнього - 4, 6 см. На основі аналізу напрямів розвитку економічних відносин, що сформувались у світовій економіці другої половини xx ст оцінено процеси реформування української економіки на етапі переходу до ринку.

Основну увагу зосереджено на висвітленні механізмів взаємоузгодження інтересів держави і підприємництва та побудові на цій основі господарсько - фінансових відносин між ними.

Курсова (дипломна, магістерська) робота пов язана з формуванням умінь опрацьовувати і творчо використовувати наукову літературу, самостійно добирати фактичний матеріал, систематизувати та по - науковому описувати його, робити висновки та узагальнення. Формулювання тематики курсових (дипломних, магістерських) робіт пов язане з урахуванням змісту спеціальних дисциплін та спецкурсів, які слухають студенти впродовж навчання. Унаслідок розширення аспектів опису, залучення нового фактичного матеріалу студент вивчає проблему на вищому науковому рівні, робить ґрунтовніші висновки.

У вступі мотивують актуальність теми, з ясовують зміст основних термінів (понять), ступінь вивчення зазначеної теми (огляд літератури, історія питання), предмет та об єкт дослідження, формулюють мету, визначають завдання, обґрунтовують застосування відповідних методів та прийомів, з ясовують теоретичне та практичне значення роботи, вказують на її джерельну базу, зазначають структуру роботи.

Актуальність - пов язана з формулюванням суті проблеми, яка завжди виникає тоді, коли попередні дослідження не спроможні пояснити функціонування певного явища чи теорія не може пояснити щойно виявлені факти.

Зміст основних термінів, понять - дослідник обґрунтовує вживання ключових термінів, подає їхнє тлумачення за допомогою посилань на конкретні лексикографічні джерела чи наукові праці (це можуть інколи з ясовувати в першому розділі). Ступінь вивчення теми - передбачає огляд літератури, критичний її аналіз, виділення суттєвого, оцінювання того, що зробили раніше інші дослідники, що привернуло увагу науковців, але не стало об єктом їхнього докладного аналізу.

Об єкт дослідження - це матеріал, який безпосередньо аналізують, систематизують, опрацьовують у роботі і на основі опису якого роблять відповідні висновки.

Теоретичне та практичне значення роботи визначає спроба осмислити, систематизувати певні явища, дослідити закономірності і тенденції їх функціонування, можливості використати здобуті результати в практичній діяльності. Розділи нумерують римськими цифрами і паралельно з нумерацією подають слово розділ, а підрозділи - арабськими, вживаючи знак параграфа (§), якщо використовують традиційну систему рубрикації. Назва має бути коротка (переважно просте називне речення), відповідати змісту виділеної частини, не допускати двозначності в трактуванні слів та заголовка в цілому.

У вступі слід розкрити актуальність та мету роботи, показати, які аспекти досліджуваної проблеми досліджувалися в літературі, вказавши прізвища дослідників. Для студентів 2 курсу, денне відділення, напрям тематики робіт експериментальна психологія обов’язкове проведення експерименту, до якого має бути додані або 1 тестова методика, або протокол стандартизованого інтерв’ю (бесіди), або протокол про проведене спостереження над досліджуваними.

Курсова робота повинна бути подана на кафедру для реєстрації з допуском наукового керівника та його оцінкою роботи в листі оцінювання до захисту до 15 травня 201 5 р. Обов’язкове використання тих методів статистичної обробки емпіричних даних (описова статистика, порівняльний, кореляційний, факторний чи кластерний аналіз), які забезпечують належну статистичну перевірку висунутих гіпотез. Сучасне вітчизняне швейне виробництво характеризується високим рівнем техніки, технології і організації виробництва, наявністю спеціалізованих підприємств. Успіх індивідуального виробництва швейних виробів забезпечується випуском широкого асортименту продукції текстильної промисловості вітчизняних та зарубіжних виробників, впровадженням передової техніки, парком сучасного універсального та спеціального, напівавтоматичного та автоматизованого, електронного вітчизняного та зарубіжного обладнання, розробкою нових досконаліших методик конструювання, а також технологічними розробками з урахуванням елементів новизни.

Сьогодні шляхом до успіху у швейній галузі та виведення її на рівень високо розвинутої індустрії є проектно - конструкторська діяльність, яка складається з цілої низки проблем, що вирішуються в процесі створення (проектування) швейного виробу.

Майбутній вчитель технологій (за спеціалізацією “швейна справа”) повинен мати чітку уяву про проектно - конструкторську діяльність у швейній промисловості, мати глибокі знання з основ швейного виробництва, вміти розробляти та реалізовувати розроблені проекти (практично виконувати моделі швейних виробів). Отже, курсова робота з проектування швейних виробів є імітацією одного із етапів проектно - конструкторської діяльності на швейному виробництві, зокрема при індивідуальному виготовленні моделей одягу.

Професійна діяльність вчителя технологій спрямована на розв’язання низки проблем, до яких відносяться і навчально - технічні проблеми, що виражаються у формуванні технічних понять та практичних умінь в процесі трудової (професійної) підготовки учнів. “розробка моделей молодіжних літніх спідниць в умовах індивідуального виробництва” або “розробка моделей білизни дитячої в умовах індивідуального виробництва”. Формування у студентів уяви про проектно - конструкторську діяльність у швейній галузі, технічних понять та практичних умінь розробляти і оформляти технічну документацію на виготовлення швейного виробу в умовах індивідуального виробництва. – систематизувати, закріпити і поглибити отримані знання з таких дисциплін як текстильне матеріалознавство, конструювання, моделювання та технологія виготовлення швейних виробів, устаткування швейного виробництва тощо шляхом використання їх у курсовій роботі; – розширити знання з основ швейного виробництва шляхом вивчення нормативно - технічної документації, ілюстративного матеріалу, довідників, інструкцій, рекламних проспектів та інших джерел інформації; пояснювальна записка включає. Вступ – від 0 до 5 балів; ескізи моделей, вибір моделі – від 0 до 15 балів; обґрунтування вибору матеріалів – від 0 до 15 балів; конструкторська частина – від 0 до 20 балів; підготовчо - розкрійний етап – від 0до 10 балів; технологічна частина – від 0 до 20 балів; аналіз та оцінка якості виробу – від 0 до 5 балів; безпека праці на робочому місці – від 0 до 5 балів; заключення – від 0 до 5 балів. У випадку незадовільного захисту на засіданні кафедри вирішується питання про дозвіл студенту після доопрацювання подати на захист ту саму роботу, або про зміну теми та її повне опрацювання. Необхідно коротко викласти основні напрямки розвитку моди з конкретного асортименту одягу (відповідно до завдання), матеріалів, фурнітури, оздоблення тощо на найближчі два - три роки.

Відповідність перспективному напрямку моди; можливість застосування однотипних методів технологічної обробки, обладнання; конструктивна і технологічна однорідність моделей; можливість використання однотипних за технологічними властивостями матеріалів. Ескізи моделей (рисунки зовнішнього вигляду спереду і зі сторони спинки) повинні давати чітке уявлення про зовнішній вигляд, конструктивні елементи, наявність оздоблення, фурнітури.

Художній образ костюма та складові елементи ансамблю; сезонність моделі; стиль костюма; силует моделі; фактура матеріалу та кольорове вирішення в костюмі; крій, характеристика конструктивних ліній; декоративні елементи в костюмі. “костюм жіночий повсякденний для жінок середнього віку, з напіввовняної тканини з лавсаном, у дрібну смужку чи клітку”; 2) форма (силует), покрій, застібка; наприклад. “жакет подовжений, прилягаючого силуету, однобортний з застібкою по правому борту на дві петлі і ґудзики, лацкани широкі овальної форми”; 3) характеристика конструкції пілочок; наприклад. Ліктеві шви внизу закінчуються відкритими шлицями, кожна з яких оздоблена двома ґудзиками”; 8) група розмірів, яка рекомендується для обраного фасону; наприклад. Поясні вироби (штани, спідниці) потрібно описувати за силуетом, кількістю поздовжніх і поперечних швів, виточок, виду застібки, пояса, кишень, наявністю складок (у спідниці, спідниці - штанах) і манжет (у штанах) тощо. Моделювання пакету матеріалів для одягу – це теоретично обґрунтований процес, в результаті якого здійснюється підбір матеріалів для швейного виробу з метою створення комфортного підодягового мікроклімату.

Складання вимог до певного виду одягу є дуже важливим і відповідальним етапом роботи, оскільки є основою при розробці вимог до матеріалів для даного виробу, зокрема для конкретної моделі. Одяг призначений забезпечити певний мікроклімат в підодяговому шарі, захист тіла людини від взаємодії несприятливих факторів навколишнього середовища, створювати нормальні умови для життєдіяльності людини.

Механічних (розтягування, стиснення, згинання, тертя), фізико - хімічних (дія води, світлопогоди, тепла, холоду, вогню, хімічних реагентів, радіоактивних випромінювань тощо); зручність носіння виробу (зручність вдягання і знімання одягу, вільність рухів людини, маса виробу); можливість ремонту, хімчистки, прання і прасування, мінімального догляду за одягом тощо. До групи промислово - економічних відносяться вимоги технологічності виробу (можливість виготовлення швейного виробу) в умовах індивідуального виробництва. Спрощення способів обробки, створення умов для максимальної механізації операцій і скорочення часу обробки та економічності виробу (забезпечення мінімальних витрат матеріалу на виріб, раціональної розкладки лекал, зменшення трудомісткості обробки тощо). При складанні вимог до виробу в залежності від виду одягу, його призначення і умов носіння, одні вимоги будуть мати першочергове значення, а окремі вимоги можуть взагалі не враховуватися. Наприклад, для вечірньої святкової сукні першочергове значення будуть мати естетичні вимоги, для спецодягу важливе значення мають гігієнічні і експлуатаційні вимоги.

На основі вимог до швейного виробу у відповідності з вибраною моделлю і її конструкторсько - технологічною характеристикою (художнім та технічним описом) розробляють вимоги до матеріалів і встановлюють нормативи за показниками відповідних властивостей. Включають в себе вимоги відповідності показників властивостей матеріалів стандартним нормам, які враховуються при визначенні ґатунку (волокнистий склад, маса, щільність, ширина, вологість тощо). 2 - а група – конструкторсько - технологічні вимоги до властивостей матеріалів, які впливають на особливості конструкції виробу і технології його виготовлення. Зсідання, товщина, розсування ниток, висипання, прорубування при пошитті, повна деформація при розтягуванні і її компоненти, жорсткість і драпірувальність, зминання (незминання), здатність до формування, тангенційний опір тощо. Стійкість матеріалу до витирання, багаторазового розтягування, згинання, багаторазового прання, світлопогоди, хімічних реагентів, дії біологічних факторів, високих і низьких температур, вогню тощо. Враховуючи напрямок моди, в цю групу включають вимоги до кольору і можливого поєднання кольорів у виробі, фактури матеріалу, його візерунку, блиску тощо. При складанні груп вимог з встановленні нормативів за показниками відповідних властивостей використовують стандарти “общие технические требования”, “классификация и номенклатура показателей”. Нормативи за показниками властивостей встановлюють, використовуючи відповідні стандарти (“нормативы показателей”) або дані наукових організацій і промисловості та довідникові джерела. Для повного комплекту матеріалів для одягу пропонують матеріали для скріплення та прикладні текстильно - галантерейні вироби, оздоблювальні матеріали і фурнітуру; дають характеристику скріплюючим матеріалам, приводять їх класифікацію і визначають основні властивості; обґрунтовують вибір перелічених матеріалів для конкретного виробу відповідно експлуатаційним вимогам, вибраній моделі, характеру операції тощо. Кінцевим результатом виконаної роботи з вибору матеріалів для швейного виробу є конфекційна карта та схематичне зображення пакету матеріалів для моделі. Додаток е) в обов’язковому порядку в пакеті матеріалів для моделі швейного виробу вказуються матеріали для скріплення, фурнітура та текстильно - галантерейні матеріали.

Конструкція швейного виробу представляє собою креслення виробу в натуральну величину із вказуванням місць спряження по зрізах деталей і методів обробки.

Технічне моделювання – це процес розробки конструкції та лекал деталей моделі швейного виробу за рисунком (ескізом) художника - модельєра або за фотографією з журналу мод. Конструктивний метод технічного моделювання ґрунтується на розробці конструкції за заданим ескізом технічним способом з використанням розрахункових формул і технічних засобів (циркуля, фігурних лекал тощо), але без застосування базових основ і їх лекал (незалежно від складності моделі). Одним із найбільш доступних і точних методів побудови конструкцій складних форм і покроїв є лекальний метод, принцип якого полягає в отриманні рукава нового крою, нового силуету або нової моделі способом перетворень комплекту перевірених лекал (шаблонів) основних деталей базової конструкції відповідного розміру, росту і повнотної групи.

В курсовій роботі студент пропонує методику конструювання (систему крою) для розробки конструкції та лекал деталей своєї моделі, вказуючи автора або установу - розробника, і обґрунтовує свій вибір. Універсальність методики; точність побудов за методикою конструювання; складність попереднього розрахунку; застосування елементів графіки в розробці креслення конструкції. Відбір вихідних даних передбачає визначення розмірних ознак, аналіз та визначення на його основі типу тілобудови фігури та розробку системи додатків на вільне облягання. Перелік розмірних ознак з відповідними вимірювальними величинами та систему додатків на вільне облягання згідно запропонованої методики конструювання в курсовій роботі подається у вигляді таблиць. Незначні недоліки в тілобудові не завжди вдається виявити при обмірюванні фігури, вони помічаються вже під час примірки і відповідно виправляється виріб. Попередній розрахунок виконують за обраною методикою конструювання за величинами розмірних ознак на дану фігуру, враховуючи розроблену систему додатків на вільне облягання і подають у табличній формі. У процесі технічного моделювання виконують переміщення нагрудних виточок одним із способів (спосіб шаблона, графічний спосіб), нанесення фасонних ліній (побудова кокеток, рельєфів та ліній художнього членування) та розведення складових частин деталей одягу (паралельне, радіальне). Специфікація – це один із основних документів конструкторсько - технологічної документації, який містить основні відомості про деталі, що входять до виробу.

Розкроювання деталей крою проводиться із урахуванням припусків на шви, тому в технічній документації на виготовлення конкретної моделі швейного виробу розробляється система технологічних додатків (припусків на шви) на даний виріб. У курсовій роботі пропонується розробити розкладку деталей крою моделі з урахуванням технічних умов на розкроювання та виконати її для всіх шарів пакету матеріалів. Результатом виконання технологічної частини є розробка технологічної послідовності виготовлення конкретної моделі одягу, яка включає всю необхідну інформацію для практичного виконання виробу.

Технологічна послідовність – це перелік неподільних операцій, що відповідають порядку їх виконання при обробці деталей і вузлів, а також дані, що визначають технологічний режим роботи.

Неподільна операція – це технологічно закінчений цикл роботи, поділ якого неможливий і нераціональний внаслідок технологічного зв’язку трудових прийомів. Для розробки технічних умов і параметрів виконання операцій, а також вибору інструментів, обладнання і засобів малої механізації при виготовленні запропонованої моделі попередньо проводять аналіз способів з’єднання деталей швейного виробу.

У курсовій роботі доцільно розробити складально - монтажний графік, який представляє собою графічне (наочне) зображення і передбачає попередній аналіз послідовності виготовлення швейного виробу.

Технологічна послідовність складання деталей, виконання вузлів і монтажу одягу представляють основу швейного процесу виготовлення виробу і включають в себе всю сукупність неподільних операцій із з’єднання деталей і вузлів в певній послідовності виготовлення швейних виробів, яка відповідає заданому рівню якості і тривалості виконання. З метою упорядкування операцій відповідно до методів обробки деталей та вузлів доцільно спочатку розробити узагальнену схему процесу виготовлення виробу з урахуванням його модельних особливостей. При визначені (оцінці рівня) якості виробу враховують допустимі відхилення, які зменшують оцінку конструктивно - ергономічних показників якості одягу та технологічних показників якості продукції. У курсовій роботі в табличній формі дається характеристику дефектів матеріалів, які мають місце в процесі підготовки полотен до розкроювання та пошиття моделі швейного виробу.

Матеріал за функціональним призначенням назва дефекту вид дефекту етап виробництва, на якому виник дефект визначення дефекту спосіб усунення 1 2 3 4 5 6. Так, наприклад, від неправильного з’єднання бокових і плечових зрізів можуть виникнути такі дефекти, як розходження пілочок внизу або занадто великий захід їх одна на другу.

Для усунення таких дефектів після виконання кожної неподільної операції та в кінці обробки технологічних вузлів і ділянок швейного виробу проводять контроль якості. Перевірка якості обробки швейного виробу в кінцевому варіанті проводиться зверху вниз у визначеній послідовності (в пояснювальній записці подати схему перевірки якості виробу на окремому аркуші а3 формату). Для цього спочатку визначають умови догляду за окремими шарами пакету виробу, враховуючи матеріали скріплення, текстильно - галантерейні вироби та фурнітуру.

Охорона праці – важливий і необхідний аспект у організації виробництва, який передбачає технічні і санітарно - гігієнічні заходи, що сприяють створенню безпечних умов праці, підвищенню продуктивності праці та досягнення високої якості виконання роботи.

У роботі пропонується розробити рекомендації щодо організації робочого місця за видами робіт, які мають місце при виготовленні виробу та безпечних методів роботи.

Розробляються рекомендації із вдосконаленню процесу виготовлення розробленої моделі швейного виробу та його технічного оснащення новим устаткуванням і застосуванням елементів новітніх технологій. Зміст роботи викладається на окремому аркуші паперу на початку роботи і виконується згідно структури пояснювальної записки з вказуванням нумерації розділів і підрозділів та сторінок їх початку.

Список використаної літератури подається на окремій сторінці і представляє собою пронумерований перелік літературних джерел, інформаційної періодики та нормативно - технічної документації, на який робляться посилання в пояснювальній записці. При складанні пояснювальної записки необхідно дотримуватися логічної послідовності викладення матеріалу, переконливості аргументації, короткого і чіткого формулювання, конкретності викладення результатів роботи, доведення висновків і рекомендацій. Конструкторські документи (креслення конструкції, складальні креслення, схеми, деякі текстові документи тощо) оформляються за державними стандартами, які встановлюють єдині правила їх виконання й оформлення у всіх галузях промисловості. Тому голову постаті на ескізі інколи залишають у вигляді овалу, не завжди вирисовують пальці рук та детально кінцівки ніг, але при цьому правильно рисують коміри і вилоги моделі, кокільє, жабо, складки і рукави, а також чітко зображують кишені, пояс, хлястики, погони тощо. При рисуванні моделей швейного виробу завжди враховують драпірування матеріалів, як падає тканина на постаті, місцями приховуючи, а місцями обрисовуючи її. Назву таблиці та назву схематичного зображення пакету, заповнення таблиці та системи умовних позначень, а також виносні написи на схематичному зображенні пакету виконують креслярським шрифтом. Поділ на рівні частини відрізка і кола, побудова кутів, виконання спряжень; використовують радіусографію, визначення положення конструктивних точок засічками, поняття проективного дискримінанту кривої, спосіб побудови лекальних кривих та сітки горизонтальних і вертикальних консгруктивних ліній. Розкладка деталей крою швейного виробу виконується на міліметровому папері у вигляді схематичного зображення оптимального розташування лекал деталей моделі (з урахуванням технологічних додатків) на матеріалі, з умовою раціонального використання його площі. Робота повинна бути написана або надрукована з використанням однієї сторінки аркуша формату а4 (210х297 мм), що має поле зверху, знизу та з лівого боку – не менше 25 мм, з правого - – не менше 10 мм. Зокрема для розгляду актуальності теми у вступі пропонується орієнтовно від трьох до шести сторінок (залежно від виду роботи), розділу основної частини від десяти до двадцяти п’яти – тридцяти сторінок кожний, висновків три - п’ять сторінок. Обізнаність автора з проблемою дослідження визначають найчастіше за використаними літературними джерелами, бажано, щоб у науковій роботі було більше тридцяти – п’ятдесяти джерел. Титульної сторінки (на титульному листку вказується міністерство, назва вищого навчального закладу, де виконувалась курсова (дипломна, магістерська) робота, назва теми, прізвище та ініціали студента, прізвище, ініціали, вчене звання і науковий ступінь керівника, рік виконання роботи (див. Кожна з цих складових виконує конкретну функцію, а всі разом вони дають системне уявлення про визначену в темі дослідження і розкриту в його змісті проблему.

У наукових роботах із української мови аналізуються мовні явища (наприклад, “явище синонімії у творах лесі українки”), у дослідженнях з української літератури – фольклорні чи літературні явища (наприклад, “сюжетно - тематичні групи балад”). У наукових роботах з методики викладання української мови досліджується система роботи над лексикою, фразеологією, частинами мови тощо у процесі навчання учнів мови у певному класі, вивчення окремих розділів української мови тощо (наприклад, “збагачення мовлення учнів шостого класу етнокультурознавчою лексикою”). У наукових роботах з методики викладання української літератури досліджується методична система вивчення певного фольклорного чи літературного твору, формування умінь в учнів аналізувати художні твори (наприклад, “система роботи над кіноповістю “зачарована десна “ о. Виконавши курсову роботу студент набуде практичних навиків з ведення обліку і розподілу витрат на виробництво продукції (зокрема групування витрат за економічними елементами, статтями калькуляції), складання калькуляції за системою повних і змінних витрат, визначення обсягу беззбиткового виробництва продукції, побудови функції витрат та планування прибутку підприємства. Зміст містить назву розділів і підрозділів та номери початкових сторінок вступу, усіх розділів та підрозділів роботи, висновків, списку використаної літератури та додатків. Курсова робота виконується машинописним способом або за допомогою комп’ютера на одному боці аркуша формату а - 4 (210 297мм) через два міжрядкові машинописні (1, 5 комп’ютерні) інтервали.

За своїм бажанням студент, незалежно від останньої цифри залікової книжки, може у курсовій роботі розкрити тему 31 (за даними конкретного підприємства). У теоретичній частині роботи, студент має розкрити сутність та основні завдання організації обліку, контролю, аналізу або планування певного об’єкта, дати характеристику нормативних, теоретичних і практичних аспектів за темою дослідження. 1 – 8), будують графік беззбитковості підприємства, визначають точку беззбитковості, складають рівняння функції витрат підприємства та обчислюють коефіцієнт операційного левериджу.

У списку літератури наводять усі використані законодавчі і нормативні документи, літературні джерела вітчизняних та закордонних авторів за темою роботи.