презентація леся українка

презентація леся українка

Дядько лесі (так її называли у сім ї і це домашнє ім я стало літературним псевдонімом) михайло драгоманов, був відомим ученым, громадським діячем, який перед еміграцією до франції й болгарії співпрацював із і. Йому належить одна з провідних ролей у формуванні племінниці згідно зі своїми соціалістичними переконаннями, ідеалами служіння батьківщині, які вона, на щастя, переросла, і допомагав їй як літературний критик і фольклорист. 12 зрілість вимушені потребою лікування подорожі до німеччини, австро - угорщини, італії, єгипту, кількаразові перебування на кавказі, в криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. Юність у 1880 році мати з михайлом, ольгою і лесею переїжджають до києва, де діти вчаться у приватних вчителів, а леся бере уроки фортепіано у дружини м. На початку травня 1882 року косачі переїздять у село колодяжне, що стало їх постійним місцем проживання, але леся з михайлом залишаються в києві, вивчають грецьку і латинську мови.

Вимушені потребою лікування подорожі до німеччини, австро - угорщини, італії, єгипту, кількаразові перебування на кавказі, одещині, в криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору письменниці. Меморіальна таблиця на віллі адріана в санремо (італія) повідомляє, що на ній жила палка виразниця українського національного духу поетеса леся українка. Вона змушена була змагатися з тяжкою хворобою, що вразила її ще в дитинстві, зробила недосяжною її блискучу музичну кар єру і мучила поетесу всі подальші роки.

А тепер, коли для мене жартом злим кінчиться драма і от - от зірватись має гостра, злобна епіграма, — безпощадній зброї сміху я боюся піддаватись, і, забувши давню гордість, плачу я, щоб не сміятись. “білий будинок” косачів колодяжне лісове озеро на волині луцький замок новоград - волинський, луцьк, ковель, село колодяжне, в якому з 1882 року стала постійно мешкати сім я косачів, — це ті місця, де минали, можливо, найкращі роки життя юної поетеси.

Коли дивлюсь глибоко в любі очі, в душі цвітуть якісь квітки урочі, в душі квітки і зорі золотії, а на устах слова, але не тії, усе не ті, що мріються мені, коли вночі лежу я у півсні. Либонь, тих слів немає в жодній мові, та цілий світ живе у кожнім слові, і плачу я й сміюсь, тремчу і млію, та вголос слів тих вимовить не вмію… крим любов – це чудова поема, що люди потім перечитують у спогадах…”леся українка у 1894 році родина поетеси оселяється в києві. Особливого, життєдайного значення для життя та творчості лесі українки набуло спілкування з сергієм мержинським, з яким вона познайомилася в криму під час чергового лікування. Надзвичайно талановита, сприйнятлива, чутлива, з глибоким, справжнім музичним даруванням (вона почала грати і складати маленькі музичні п єси з п яти років. Тяжко хвора, велична особистість, яка не відбулася як композитор і музикант - вона стала титаном української літератури, патріотизму і національної свідомості.

Коментарі