органічні речовини реферат біології
Аналіз сутності, складу, будови, особливостей структури білків - складних високомолекулярних природних органічних речовин, що складаються з амінокислот, сполучених пептидними зв язками.
Біомолекули мають високу енергоємність завдяки численним зв язкам, здатність до окиснення з виділенням великої кількості енергії, здатність до гідролітичного розкладу за участі води, залежну від умов змінну активність з визначальним впливом ферментів та ін. Білки є біополімерами з 20 різних мономерів — природних основних (протеїногенних) амінокислот, сполучених у макромолекули в специфічній кількості, складі й послідовності за допомогою пептидних зв язків. Прості білки (кератин, колаген) побудовані лише з амінокислотних залишків, а складні (муцин, гемоглобін) містять ще й небілкові компоненти (атоми металів, молекули ліпідів, вуглеводів, нуклеїнових кислот тощо). 1 — первинна структура (ланцюг); 2 — вторинна структура (спіраль); 3 — третинна структура (глобула); 4 — четвертинна структура (мультимер) більшість білків набуває правильної структури лише в певних умовах середовища. Анаболічні й катаболічні перетворення всередині біосистем реалізуються завдяки пластичній, енергетичній, каталітичній, резервній, регуляторній функціям білків. Нуклеїновим кислотам, як і білкам, притаманна первинна структура — певна послідовність розташування нуклеотидів, а також складніші вторинна і третинна структури, які формуються за допомогою водневих зв язків, електростатичних, гідрофобних та інших взаємодій. До небажаних і в той же час поширених наслідків антибіотикотерапії відносяться алергічні реакції і прямий токсичний вплив антибактеріальних препаратів на макроорганізм, який розвивається у зв’язку з органотропною фармакодинамічною дією. Деякі складові компоненти рослинних екстрактів за хімічною структурою подібні до фізіологічно активних речовин організму (гормонів, вітамінів, ферментів тощо). На відміну від традиційних антибактеріальних препаратів, більшість антибіотиків рослинного походження, крім протимікробної дії, спричиняють виражений позитивний вплив на макроорганізм. Екологічний підхід до появи фітонцидів і препаратів з них (антибіотиків) дав можливість пояснити ряд питань, наприклад, чому пеніцилін менш токсичний для організму людини, ніж стрептоміцин. Недостатньо вивченою на сьогоднішній день залишається дія біологічно активних речовин рослинного походження на умовно - патогенні грам - позитивні та грам - негативні мікроорганізми.
Вони протягом десятиліть культивуються в лабораторних умовах, без контакту з людським організмом, а тому характеризуються ослабленим патогенним потенціалом. Як теоретичне, так і практичне значення представляє вивчення впливу біологічно активних речовин рослинного походження на умовно - патогенні мікроорганізми, виділені з клінічного матеріалу, передусім їх госпітальні штами, яким властива підвищена вірулентність, а також поліантибіотикорезистентність. При перерахунку на суху масу в клітинах міститься ліпідів - 5 - 15%, білків - 10 - 20%, вуглеводів - 0, 2 - 2%, атф - 0, 1 - 0, 5%, нуклеїнових кислот - 1 - 2% маси клітин. Згідно з женевською номенклатурою основою найменування є назва нормального вуглеводню, що містить те ж число атомів вуглецю, що і найдовший (або найскладніший) безперервний ланцюг вуглецевих атомів в даній сполуці. Кратні зв язки, що позначаються закінченням - ен або суфіксом - ен - (подвійний зв язок) або - ин(ін) (потрійний зв язок) замість - ан у насиченого вуглеводню, займають друге місце при визначенні порядку нумерації, причому перевага надається потрійному зв язку.
Наступні місця належать функціональним кисневим або сірчаним групам і азотним групам, позначення яких відповідно ставляться в кінці слова і перед назвою вуглеводневих радикалів. Останнє за значенням місце при визначенні початку нумерації належить нефункціональним замісникам (галогенам, нітрозо - , нітро - , азидогрупам), позначення яких ставлять на самому початку назви органічної сполуки.
Цифрами позначають положення бічних ланцюгів, груп або кратних зв язків в головному вуглеводневому ланцюгу; грецькими (іноді латинськими) числівниками - число однакових замінних груп або кратних зв язків. Природні знаходяться в твердому (вугілля, сланці, тверді бітуми), рідкому (нафта, рідкі бітуми) і газоподібному (пароподібному) стані (газ і газоконденсат). Являють собою складні ефіри триатомного спирту гліцерину і жирних кислот або суміш вільних жирних кислот і тригліцеридів (жирові включення або краплини жиру в клітинах діатомових водоростей, жирової тканини свиней, тюленів, китів; рідкі жири (олії) в насінні льону, соняшника, арахісу тощо). 3) опорна - хітин є компонентом зовнішнього скелета членистоногих та клітинних стінок деяких грибів і водоростей, а також целюлоза є компонентом клітинних стінок у рослин. Моносахариди, як альдегіди чи кетоспирти є сполуками зі змішаними функціями; природа їх ускладнена властивістю внутрішньомолекулярних взаємодій спиртових гідроксильних груп з альдегідною чи кетоновою карбонільною групою. Вуглеводний ланцюжок моносахариду, наприклад глюкози, може приймати унікальну конформацію, при цьому 1 - й с - атом, несучий карбонільну групу, зближується із спиртовою групою біля 5 - го с - атому; атом н із групи он переміщується до карбонільного кисню, а кисень біля 5 - го с - атому з єднується з 1 - м (карбонільним) с - атомом. При розчиненні в воді вона переходить в ланцюгову, а через неї в бета - форму; при цьому встановлюється динамічна рівновага між усіма формами (явище таутомеризації). Завдяки пептидним зв язкам вони формують полімерні ланцюги, що називаються поліпептидами (якщо вони відносно короткі), або повноцінні білкові молекули.
Гліцин та глутамат (аніон глутамінової кислоти), окрім входження до складу протеїнів, використовуються також як нейромедіатори при нервовій передачі через хімічні синапси.
Гамк (ще один нейромедіатор), карнітин (використовується для транспорту ліпідів в клітині), орнітин, цитрулін, гомоцистеїн, гідроксипролін, гідроксилізин, саркозин і т. Деякі вітаміни в незначній кількості синтезуються в організмах людини і тварин з речовин - попередників - провітамінів (наприклад, вітамін d утворюється в шкірі людини під впливом ультрафіолетового опромінення) або симбіотичними мікроорганізмами (зокрема, у кишечнику людини симбіотичні бактерії синтезують вітаміни к, в6, в12). Так, за нестачі певних вітамінів в організмі виникає гіповітаміноз, за їхньої повної відсутності - авітаміноз, а за надлишку - гіпервітаміноз (наприклад, надмірний вміст вітаміну а в організмі людини, який перевищує норму у 20 - 30 разів, спричиняє токсичний ефект). іншою групою біологічно активних речовин, які відіграють важливу роль у забезпеченні нормальної життєдіяльності організмів людини і тварин, є гормони та нейрогормони.
і гормони, і нейрогормони надходять у кров чи інші рідини тіла (наприклад, порожнинну рідину безхребетних тварин), які транспортують їх до різних тканин та органів. Ці сполуки забезпечують пристосування до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовища, підтримання сталості внутрішнього середовища організму, регуляцію активності ферментів. Порівняно з роботою нервової системи, яка забезпечує передачу сигналів на значні відстані за короткий час, діяльність гормональної системи відрізняється меншою швидкістю, але справляє триваліший ефект. Гормони і нейрогормони з током крові або інших рідин можуть переміщатися від місць свого біосинтезу до клітинмішеней, на діяльність яких вони впливають. Висока специфічність дії полягає в тому, що гормони та нейрогормони впливають лише на певні біохімічні процеси, які відбуваються в тих чи інших тканинах і органах. Далі цей комплекс проникає в ядро клітини, зв язується з молекулою днк та активує один чи декілька генів, що спричиняє синтез необхідних сполук (ферментів тощо). На відміну від нервової системи, що забезпечує передачу сигналу на значні відстані за короткий час, робота гормональної системи вирізняється меншою швидкістю, однак спричинені нею ефекти триваліші. Якщо втрачається нервово - гуморальний контроль над розвитком і ростом клітин або порушується взаємодія між різними клітинами, то це може спричинити розвиток злоякісних пухлин. Зокрема, інсулін та статеві гормони підвищують рівень вироблення факторів росту клітинами печінки, а глюкокортикоїди (гормони кори надниркових залоз), навпаки, його знижують. Травлення як сукупність фізичних, хімічних і фізіологічних процесів, що забезпечують обробку і перетворення харчових продуктів на хімічні сполуки у складі клітин організму.
Дослідження впливу компонентів борошна нативної сої з додаванням до них мінеральних та органічних сполукам хрому у різних концентраціях на вміст ліпідів і співвідношення їх фракцій у тканинах головного, грудного та черевного відділів організму бджіл. Діалектико - матеріалістичне уявлення про суть життя; субстрат життя; фундаментальні властивості живого; обмін речовин і енергії; подразливість; репродукція; спадковість; мінливість.
Коментарі
Дописати коментар