конспект творча діяльність учнів на уроках художньої культури

конспект творча діяльність учнів на уроках художньої культури

Дати поняття про специфічність музичного мистецтва; ознайомити з основними історичними моментами формування музики, як мистецтва; ознайомити з вокальними жанрами; виховувати естетичний смак, розвивати інтерес до музичних творів. Музика проходить складний шлях від творця до слухача – спочатку вона виникає в свідомості творця записується, а записану музику необхідно виконати, отже.

Спочатку вона була невіддільна від інших різновидів мистецтва (поезії, танцю) і мала прикладний характер – була тісно пов’язана з трудовими процесами, первинною магією. Різні, збуджуючі мотиви, що відтворюють мужній і войовничий характер і мелодійні ліричні наспіви – оскільки ці мелодії здатні викликати в людях певні настрої, музика постає неоціненим засобом формування характеру.

Ще один давньогрецький філософ аристотель стверджував, що будь - якому музичному ладу властивий свій етичний характер, він виділяв музику як учбову дисципліну, що мусить бути включеною в перелік предметів виховання молоді – бо здатна чинити вплив на моральний бік душі. В середньовіччі музику розглядали як науку, як пізнання; хоча вона як професійне мистецтво і знаходилась під владою церкви, відбувався глибинний процес розвитку пісенно - інструментальної творчості. В добу відродження почався бурхливий розвиток професійної світської музики на засадах досягнень народної музичної творчості та засвоєння музичного досвіду середньовіччя. Музичне мистецтво було строго регламентоване державою срср – музика західних країн була забороненою, вітчизняна музика кращих композиторів стала об’єктом жорстокої і несправедливої критики.

Після 60 - х років ситуація змінюється на краще – звучать твори (раніше невідомі й не оприлюднені) прокоф’єва, шостаковича; з’являються нові талановиті композитори г. Давньогрецькі гімни – урочисті пісні на честь богів переможців олімпіади, воїнів – героїв (учні дають відповідь на запитання, які бувають гімни в сучасному житті. Арія – розвинута закінчена вокальна п’єса для голосу – соло з оркестровим супроводом, як правило, це частина оперної дії, що передає внутрішні переживання та стан героя. Ознайомити учнів зі змістом культури, взаємозв язком між культурами світу, шляхами розвитку національної культури, розглянути проблеми простору культури, діалогу культур, сучасної вітчизняної та світової культури, інтеркультурної взаємодії, навчити пояснювати роль мистецьких зв язків у полікультурному просторі, характеризувати внесок українських митців у розвиток культури інших країн, наводити приклади переосмислення сходом європейських художніх систем і навпаки; формувати вміння пояснювати роль мистецьких зв язків у полікультурному просторі, розвивати вміння формулювати й обґрунтовувати свою позицію щодо культурної значущості творів мистецтва; виховувати шанобливе ставлення до інших народів та їх культур. Тобто час у культурі — це не мить між минулим і сучасним, а тривалий творчий процес, певний (для кожного історичного часу) щабель розвитку, що уособлює можливості відповідно до вимог епохи та можливостей людини відтворювати етапи культури, що минули.

Матеріальні та ідеальні культурно - значущі просторові форми речей і процесів утворюють соціальний простір, у якому відтворюється і розвивається людина і крізь призму якого вона сприймає решту світобудови.

З огляду на внутрішню подвійність будь - якої національної культури (з одного боку, певна відокремленість, збереження духовного начала, а з другого — прагнення до єдності з іншими культурами, здатність продукувати загальнолюдське) розрізняють не лише простір національної культури, але й поняття світовий культурний простір. Однак людина не лише засвоює вже набуте в культурі, але й створює нові, власні матеріальні й духовні цінності — бере участь у процесі опредмечування культури.

Ці відмінності мають глибоке коріння, що відображує особливості громадського життя певної соціально - історичної чи етнічної спільноти людей, її взаємозв язку з природою. Поступово історія ставала всесвітньою, отже, виникали передумови для взаємозбагачення культур як у межах окремих багатонаціональних держав, так і в масштабах людства. Науково - технічний прогрес, загальні тенденції в розвитку освіти, значна міграція населення, світовий поділ праці — ці та інші фактори сприяють подальшій інтернаціоналізації культури і громадського життя, посиленню і поглибленню взаємопроникнення культур, але водночас породжують різноманітні проблеми.

У деяких розвинутих країнах і тих, що нещодавно звільнилися від колоніальної залежності, прагнення до відокремлення національної культури є своєрідною формою протесту проти неоколоніалізму чи засилля чужої масової культури.

Уже сьогодні масовий експорт західної культури, особливо американської, поширення англійської мови як універсальної спричинили в деяких країнах відповідну реакцію населення. Завдяки діалогу створюються загальнолюдські культурні цінності, найважливішими з яких є моральні норми, передусім такі, як гуманізм, милосердя, взаємодопомога. Перетворення, що відбулися в нашій країні з часів оголошення незалежності, є такими фундаментальними, адже вони призвели до змін і способу життя, і системи цінностей, і навіть менталітету.

Від відродження і виокремлення національних культур до субкультур нових соціальних груп (наприклад, так званих нових українців), від традиційних хіпі до прихильників відродження язичництва і шанувальників романів дж. Процес культурного багатоголосся взагалі є нормальним, природним і плідним, адже культура країни створюється в результаті діалогу, і чим більше в ньому учасників, тим цікавішою вона буде.

Подобається нам це чи ні, але сучасна культура — культура інформаційного суспільства, і рівень її опанування залежить від доступу до інформаційних потоків, трансльованих змі, інтерне - том, масовою книжковою продукцією тощо. Нова технологія — не тільки якісне і кількісне поліпшення результату тієї чи іншої праці, вона докорінно змінює характер людської діяльності у всіх сферах, що, у свою чергу, є одним з факторів, які формують новий спосіб життя. Окремою проблемою є значні культурні впливи ззовні, що відбуваються на тлі серйозних змін і навіть повного зникнення багатьох традиційних галузей вітчизняної культури.

З - поміж цих заходів — розробляння нових освітніх програм, що сприяють гуманізації освіти, де оптимально сполучалися б загально - гуманітарні й національні цінності; закон про охорону мови (прийнятий, зокрема, у франції); програми, що сприяють збереженню і вивченню традиційних видів мистецтв тощо. 4 - ma картка стан культурного розвитку тієї чи іншої країни є одним із найоб єктивніших показників не тільки духовного здоров я суспільства, але й повноти розв язання проблем, що постають перед ним. Зневага до власної культури з являється не через відсутність патріотизму, а здебільшого через те, що вона виявляється неспроможною задовольнити сучасні культурні запити людини, духовно та матеріально збагатити її. З одного боку, бажання створити конкурентоспроможну культурну продукцію призводить до того, що наші композитори, митці, письменники часто копіюють не найкращі зразки зарубіжних пісень, телепередач, книжок та ін. Адже мова, як відомо, є могутнім каналом впливу одного народу на інший, каналом здійснення не удаваної, а реальної інформаційної, а отже, і культурної, економічної та політичної експансії. Культура в усіх своїх історичних перетвореннях завжди лишається насамперед людською реальністю, що розкриває внутрішній світ людини — її життєві цінності, нарешті, сенс її буття. Своєрідність та неповторність, скажімо, західноєвропейської культури чітко простежується у далеко не послідовному, проте неухильному її наближенні, починаючи з епохи античності та завершуючи новітньою епохою, до позитивного розв язання безумовно центральної для неї проблеми людської свободи, у незмінному її прагненні до повноти та цілісності людського існування. Сьогодні, коли перспектива єдності світової культури вперше за історію людства стає реальністю і залучення до неї національних культур може сприяти не тільки подоланню їх замкненості, але й спричинити втрату ними самобутності та незалежності. Отже, одним із головних завдань культурного становлення незалежної україни є розбудова української культури, яка мала б всі ознаки відповідності сучасному рівню розвитку основних світових національних культур. Водночас ми не можемо залишатись осторонь світових культурних тенденцій і маємо діяти у двох напрямах одночасно — наполегливо відтворювати власну національну культуру, позбуваючись від тягаря колоніального минулого та інтегруючись у полікультурне довкілля світового співтовариства. Ознайомити учнів із особливостями жанрів китайського живопису, їх філософським навантаженням та символікою, навчити класифікувати жанри китайського образотворчого мистецтва, обладнання. Саме тому еталоном життя китайців стала сама природа, уособлення релігійних уявлень і філософських роздумів, вона сприймалася як величезний космос, маленькою частинкою якого була людина. Відкриття естетичної цінності природи зумовило формування своєрідного просторового мислення, внаслідок чого виник самостійний жанр — пейзажний живопис. Вишуканість ієрогліфів і поезія вірша не тільки доповнювали й підкреслювали основний зміст та ідею картини, але й, поєднуючись, надавали їй особливої краси й завершеності. Квіти, з їхніми ніжними білими або рожевими пелюстками, персоніфікували сонячне начало, у живописі їх ототожнювали із чоловічим началом янь, а стовбур і галуззя, наповнені соками землі, виражали силу інь (жіночого начала). Так, старе каміння символізувало довголіття, а бамбук був символом істинно шляхетної людини, яка, згинаючись від життєвих негод, завжди знаходить у собі сили піднятися і як мудрість життя вбирає так само, як бамбук вологу.

Змальовуючи славетних імператорів і палацових красунь, живописці відтворювали не тільки атмосферу життя й побуту палацу, а й тогочасний ідеал земної краси — маленьку, тендітну жінку із крихітними ступнями, довгим. З - поміж чотирьох так званих благородних рослин, що назавжди закріпилися в живописі китаю (орхідея, бамбук, мей - хуа та хризантема), найулюбленішим образом стала дика слива — мей - хуа (один із найпоширеніших декоративних мотивів у прикладному мистецтві та філософських мотивів — у живописі й поезії) квіти дикої сливи символізують благородну чистоту, незламну стійкість. Стрункий бамбук — стійкість і му - 1 дрість; гранат із численними зернятами — велику родину; поєднання сосни, бамбука та дикої сливи — вірну дружбу; персик — безсмертя. Художники завдяки лише попереднім спостереженням і багатій уяві створювали ідеальні пейзажні композиції з метою передати якомога точніше свої почуття й настрої. Композиційна побудова, особливості перспективи були розраховані на те, щоб людина, яка сприймає твір, почувалася не центром світобудови, а лише маленькою її часткою. Символічність природи, філософське сприйняття часу та простору відобразилися у цьому жанрі, гармонійно поєднавши уявлення китайців про головні сили всесвіту.

Величезні гори з крихітними деревцями на вершинах (чоловіче начало — ян), тихі озера та річкові плеса (жіноче начало — інь) китайська писемність (китайське письмо) — давній і загальновживаний спосіб запису китайської мови.

У пейзажній ліриці та пейзажному живописі жовтий колір, усупереч його лаоській символіці, є ознакою осені як кінця року і кінця (старості) людського життя. Його хроматичний ряд складає державну символіку (прапор), є колірною характеристикою і ранговими кольорами знаті (одяг, будинки, меблі), ним маркують радісні події в житті людей (новорічна обрядовість і атрибутика), асоціюючи із чоловічим началом (ян). Опорними кольорами цього хроматичного ряду є зелений (люй), що здебільшого стосується рослинності, але також може вживатися і для позначення чорного волосся; синьо - блакитні кольори; кольори бірюзової гами.

Тому будь - які поєднання з червоним кольором мають еротичну символіку, що простежується в літературно - поетичній образності (наприклад, описі червоних променів сонця, що ковзають по зеленій воді; червоних бутонів (кольорів) поміж зеленого листя). Білий колір є прийнятим траурним кольором, за винятком лаоської образності (де він передає ідею порожнечі як визначальної властивості дао, утілює чистоту його натхнення і духовних шукань особистості). Місячно - білий колір — для ритуального одягу; суто білий колір, що втілює внутрішню досконалість людини, а також природних реалій і предметів; декілька різновидів білого кольору з відтінками.

Національно - патріотичне виховання є складовою загального виховного процесу підростаючого покоління, головною метою якого є набуття молодими громадянами соціального досвіду, готовності до виконання громадянських і конституційних обов язків, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування особистісних рис громадянина української держави, фізичної досконалості, моральної, художньо - естетичної, інтелектуальної, правової, трудової, екологічної культури.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське, національне виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають нагальним вимогам і викликам сучасності, формують свідомість та самосвідомість. Зміст цих предметів розкриває перед учнями розмаїття жанрів і стилів українського та світового мистецтва, своєрідність вітчизняної художньої культури в контексті світових культуротворчих процесів, особливості культурних регіонів світу, основи естетичних знань. Через предмети художньо - естетичного циклу активізується внутрішній духовний світ учнів, їхні почуття та думки, що сприяє розвитку моральних, естетичних, світоглядних ідеалів та формуванню соціальних компетенцій учня. Щоб зацікавити, переконати, посилити відчуття значимості збагачення емоційно - естетичного досвіду учнів, я, як учитель художньої культури, прагну довести дітям щодо таких найбільш життєвих цінностей, як людина, її життя і здоров я, батьківщина, патріотизм. Ми об’єднуємося з тими, хто поділяє наші переконання, або ж з тими, хто розмовляє тією ж мовою, або має таку саму культуру, що й ми, належить до однієї етнічної групи.

Я, перш за все, доводжу учням, що в культурному відношенні такі різні країни, як німеччина, франція, греція, україна, бельгія, румунія, росія, іспанія, англія, мають дуже важливу спільність – їхнє минуле.

Насправді цей плакат з’явився в німецькому місті кельні на замовлення місцевої влади, щоб запобігти наростанню негативних ставлень німців до емігрантів. Російського, польського, грецького, єврейського… це веде до позитивних взаємовідносин між етносами, соціальними групами, людьми іншого культурного, національного, релігійного середовища, сприяє формуванню неконфліктного світогляду.

Вдивляючись в полотно, учні не лише бачать написане, але й чують музику в дзюрчанні перших струмків, в співові метушливих граків, в ритмічному рипінні скривленої берези, чують дзвін із дзвіниці, що сповіщає людям про церковну службу.

При вивченні музичного мистецтва ми звертаємо увагу на користь від слухання класичної музики, яка сприяє інтелектуальній роботі мозку людини, знижує тиск і активізує імунну систему організму.

Я пояснюю, що музика може змінювати пульс і дихання, підвищувати секрецію ендокринних залоз і, в тому числі, слизової залози, яка регулює життєві процеси в організмі. Пояснюю шкідливість занадто гучного звучання сучасної музики, яка при підсиленні інтенсивності звуку понад 90 дб музика стає руйнівною для всього організму.

їх мета - на традиціях українського народу виховувати учнів у дусі пошани до національних звичаїв, духовної скарбниці свого народу, розвивати духовну культуру, релігійну свідомість. При вивченні хорових концертів бортнянського, березовського, веделя я звертаю увагу на духовну цінність цих творів, на прекрасне гармонічне благозвучне їх звуковедення. Духовні пісні й вірші виховують любов до прекрасного й вічного, дають справжню втіху, закликають до моральної чистоти й святості, підтримують світлий настрій, виступають виразником радості й щастя. Національне виховання ґрунтується на засадах родинного виховання, на ідеях і засобах народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що уособлюють вищі зразки виховної мудрості українського народу — любов до рідної землі, до свого народу, його традицій, звичаїв, готовність до мирної та ратної праці в ім я україни, почуття гордості за батьківщину, вірністьїй, власну відповідальність за її долю. З цією метою разом з учнями середніх класів провела виховний захід на тему роль музики в українській анімації, де розкривались національні риси героїв - козаків (в. ) за допомогою музики українських композиторів, що побудована на мотивах народної пісні, костюмів українського народу, звичаїв (як жінки чоловіків продавали та ін. Сучасна цивілізація, на жаль, надто невідворотно відтісняє традиційну народну культуру (як засіб соціальної корекції), а іноді безжально знищує її (провели пошукову роботу сакральна дерев яна архітектура україни та її збереження). Виховний потенціал уроків художньої культури я реалізую, насамперед, через культурно – мистецьку спадщину рідного краю, опанування національними культурними цінностями, глибинним осягненням вікових художніх традицій українського народу, спадкоємцями яких учні стануть у майбутньому (провели пошукову роботу ритуальна обрядовість як основа сучасного весілля на матеріалах села шевченкове). Поряд з національною художньою спадщиною використовую художнє краєзнавство, як чинник, що формує національну свідомість, самосвідомість та патріотичні почуття учнів. Ознайомити учнів з історією виникнення театру в україні, його видами, структурою, репертуаром; з традиціями створення та особливостями стилів різдвяних вертепів в україні та їх аналогами в інших країнах; розвивати літературні та акторські здібності, вміння красиво та правильно розмовляти; виховувати повагу та інтерес до традицій свого народу.

Жіночі статуетки та фігурки тварин із бівнів мамонта, прикраси з кісток, оздоблені складними різьбленими орнаментами та розписані червоною охорою черепи мамонта. Очевидно, що саме з цих причин первісні люди обожнювали пагорб і перетворили його на місце поклоніння своїм богам, здійснення культових обрядів, зображення сакральних малюнків. Багаторічні дослідження кам’яної могили привели до відкриття 65 гротів і печер, на стелях яких виявлено кілька тисяч найрідкісніших наскельних зображень різних історичних епох (від пізнього палеоліту і мезоліту до середньовіччя). Серед більшості малюнків, розташованих на тлі лінійно - геометричних композицій, добре простежуються зображення людини, диких і домашніх тварин, сцени полювання, танцю, злягання, чаклунства, солярні знаки тощо. Наскельне мистецтво кам’яної могили, по суті, є аналогом витворів первісних людей у печерах західної європи, уралу, сибіру, і відрізняється лише переважанням мистецтва малих форм. Більшість малюнків наносилася на пісковик не фарбами (виняток – печера № 36), а протиралися шматком твердого каменю, утворюючи заглиблення у менш твердому пісковику, які лише іноді вкривалися мінеральними червоними і чорними фарбами.