кримінально-виконавче право україни богатирьов і.г
Загальна частина розглядає загальні принципи та положення кримінально - виконавчого права, джерела, правовий статус засуджених, систему органів і установ виконання покарань та інші питання загального характеру.
До особливої частини курсу входять конкретні питання стосовно діяльності органів та установ, які виконують кримінальні покарання, порядку виконання і відбування конкретних видів покарань, підстав і порядку звільнення від відбування покарання, надання допомоги особам, які звільнені від відбування покарання, здійснення контролю і нагляду за звільненими особами.
Знання кримінально - виконавчого законодавства, його застосування та наукове пояснення - не самоціль, а засіб ефективного впливу (із суворим дотриманням законності) дипломованих юристів на осіб, засуджених за вчинений злочин. Особлива частина - виконання покарань, не пов язаних із позбавленням волі; виконання покарання у виді позбавлення волі на певний строк; виконання покарання у виді довічного позбавлення волі; звільнення від відбування покарання; допомога особам, які звільнені від відбування покарання, контроль і нагляд за ними.
Відповідно до основних напрямків кримінально - виконавчої політики система правових норм, яка регламентує діяльність органів і установ виконання покарань та регулює суспільні відносини, які виникають у процесі виконання і відбування кримінальних покарань. Тісна взаємодія з іншими галузями дозволяє кримінально - виконавчому праву будувати свої взаємовідносини, що виникають у процесі і у зв язку з виконанням і відбуванням всіх видів покарань, так, щоб досягти основної мети покарання - виправлення і ресоціалізації засуджених. Під наукою кримінально - виконавчого права необхідно розуміти певну галузь знань, яка вивчає проблему боротьби зі злочинністю, досліджує теорію і практику виконання та відбування покарань засуджених, розробляє пропозиції щодо вдосконалення правових норм і практики їх застосування, аналізує досвід виконання покарань у різних країнах світу, тісно взаємодіє з іншими науками.
Чернігів), надержищинську (полтавської області), збаразьку (тернопільської області) колонії, а жінки, визнані інвалідами першої або другої групи, у дніпродзержинську виправну колонію дніпропетровської області. Дремин свободы в механизме уголовно - правового воздействия на несовершеннолетних преступников ювенальна політика та ювенальна юстиція в сучасній державі. Довічне позбавлення волі як міра самого суворого кримінального покарання призначається судом особам, винним у вчиненні особливо тяжких злочинів, у випадках, коли закон передбачає таку міру покарання у нормі особливої частини кк. У деяких особливих, виключних випадках засудження особи за злочин, який згідно із законом може бути покараний довічним позбавленням волі, суд може призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент винесення вироку.
чоловіки - у секторах максимального рівня безпеки виправних колоній середнього рівня безпеки та виправних колоніях максимального рівня безпеки; - жінки - у секторах середнього рівня безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та виправних колоніях середнього рівня безпеки.
Засуджені, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, розміщуються в приміщеннях камерного типу, як правило, по дві особи і носять одяг спеціального зразка. За заявою засудженого та в інших необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним злочину або при наявності медичного висновку за постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері. витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до п ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше двадцяти років призначеного покарання. Жінки, засуджені до довічного позбавлення волі, розміщуються, як правило, у секторах середнього рівня безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Для жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправній колонії середнього рівня безпеки.
1 конституції україна є соціальною державою, на яку покладається завдання здійснення допомоги громадянам, які не спроможні нести відповідальність за свій добробут. При формуванні соціальної держави особливого значення набувають механізми реалізації різних напрямків соціальної політики, які повинні утверджувати механізми соціального життєзабезпечення людини (д. В юридичній літературі дуже часто підкреслюється, що повернення засудженого до суспільства потребує багато зусиль в напрямку їх соціально - побутового та працевлаштування (о. В літературі, яка сфокусована на проблемах розробки та втілення механізмів соціальної політики, дуже часто визнається, що засуджені та особи, що вже відбули покарання, належать до найбільш вразливих соціальних груп населення (т. В україні були зроблені певні кроки, прийнято ряд нормативних актів, спрямованих на регулювання відносин у сфері надання соціальної допомоги колишнім засудженим. Проте потрібно констатувати, що пенітенціарна і постпенітенціарна діяльність у радянській літературі фактично ніколи не визначалася як така, що має ознаки соціальної роботи, що залишило свій відбиток на характері та формах сучасної роботи із засудженими, які звільнилися із установ виконання покарань. Сьогодні в україні засуджені і ув’язнені є чисельною соціальною групою, яка характеризується найбільшим ступенем соціального виключення у порівнянні з іншими групами.
Ця соціальна група з її кількісними та якісними показниками повинна привертати найбільшу увагу в сфері забезпечення суспільної безпеки та стабільності соціальних процесів (д. і одним з головних завдань, які стоять перед українським суспільством, якщо ми говоримо про злочин і покарання, є знищення штучних кордонів, які відділяють ув’язнених від решти суспільства. Принцип ресоціалізації, який передбачає обов’язок держави підтримувати тих громадян, які потребують допомоги, знаходить своє найбільше застосування відносно засуджених та ув’язнених. Вони потребують саме соціальних послуг, а останні можуть надаватися лише комплексно, де робота з цією категорією соціального виключення є роботою соціальною у повному розумінні цього слова. Саме тому пенітенціарна діяльність, якщо ми говоримо про соціальну і демократичну державу, – це не просто формалізоване виконання кримінальних покарань, хоча останнє, безумовно, є її стрижнем. Це діяльність соціальна, яка передбачає створення відповідних державно - управлінських ресоціалізаційних механізмів, де ресоціалізація розглядається як комплексний напрямок соціальної політики держави відносно засуджених та ув’язнених (д. Зокрема зазначається, що не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку покарання адміністрація установи виконання покарань через територіальні органи внутрішніх справ і центри зайнятості населення вживає заходів до трудового і побутового влаштування засудженого за обраним ним місцем проживання. інваліди першої та другої груп, а також чоловіки віком понад шістдесят років і жінки - понад п ятдесят п ять років, у разі потреби, за їхньою згодою направляються у будинки інвалідів і престарілих. Неповнолітні, які позбавлені батьківського піклування, у необхідних випадках направляються службами у справах дітей до шкіл - інтернатів або над ними встановлюється опіка чи піклування. У разі відсутності необхідного за сезоном одягу, взуття і коштів на їх придбання особи, звільнені від відбування покарання, забезпечуються одягом і взуттям безоплатно. Особи, які звільнені від відбування покарання і потребують за станом здоров я постійного догляду, а також неповнолітні направляються до місця проживання в супроводі родичів або працівника колонії. соціальна адаптація - процес засвоєння звільненими особами соціального досвіду з метою повернення їх до самостійного загальноприйнятого соціально - нормативного життя в суспільстві; - соціальний патронаж - допомога звільненим особам шляхом здійснення комплексу правових, економічних, організаційних, психологічних, соціальних та інших заходів, зокрема надання послуг, спрямованих на їх соціальну адаптацію. Аналізуючи питання соціальної адаптації засуджених, студентам необхідно пам’ятати про поєднання соціальної допомоги з контрольними заходами, що встановлюються щодо окремих категорій колишніх засуджених, що набуває форми адміністративного нагляду.
Законом адміністративний нагляд визначається як система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами внутрішніх справ. Адміністративний нагляд встановлюється з метою запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу на них. Студентам, окрім аналізу законодавчих положень щодо адміністративного нагляду, варто звернути увагу на вельми важливі аспекти стосовно кримінологічного та соціального обґрунтування цього нагляду, а також розглянути проблему певної суперечності цього інститут правам людини.
По - друге, здійснення міліцією адміністративного нагляду означає виконання двох функцій, які суперечать одна одній, соціальної і карально - репресивної (д. Тому можна висловити гіпотезу, що невчинення ними рецидивних злочинів відбувається не за рахунок дії цього інституту, а внаслідок відсутності мотивації на вчинення злочинів у самих колишніх в’язнів, враховуючи, що ті обмеження, які покладаються на піднаглядних відповідно до українського законодавства, не мають серйозного попереджувального потенціалу (д.
Коментарі
Дописати коментар