реферат на тему трудова дисципліна та засоби її забезпечення

реферат на тему трудова дисципліна та засоби її забезпечення

Під методами забезпечення трудової дисципліни розуміється передбачені законодавством способи її забезпечення, тобто виконання сторонами трудового договору своїх обов’язків. До них відносяться такі елементи організації праці, як розподіл прав і обов’язків, відповідальності між працівниками, встановлення відповідного порядку на підприємстві згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, застосування заходів впливу за порушення трудової дисципліни.

Як інститут особливої частини трудового права, трудову дисципліну потрібно розуміти як сукупність правових норм, які регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов’язки працівників, власника або уповноваженого ним органу, що визначають заходи заохочення за успіхи у праці та відповідальність за винне невиконання цих обов’язків. Під методом забезпечення трудової дисципліни розуміються передбачені трудовим законодавством способи її забезпечення, тобто виконання сторонами трудового договору своїх обов’язків. Саме стаття 140 кзпп україни говорить про забезпечення трудової дисципліни, вона забезпечується також свідомим ставленням до праці методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. Порядок поведінки, взаємодії між працівниками на конкретному підприємстві, установі, організації у процесі здійснення трудової діяльності називається внутрішнім трудовим розпорядком. 142 кзпп україни цей розпорядок визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу на основі типових правил. Керівник також повинен своєчасно виявляти причини порушень підлеглими працівниками трудової дисципліни, попереджувати ці порушення, використовувати заходи впливу трудового колективу.

Працівники підприємств, установ, організацій в свою чергу зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено цей трудовий договір. Згідно зі статтею 143 кзпп до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь - які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективними правилами внутрішнього трудового розпорядку.

144 кзпп заохочення оголошується наказом (розпорядженням) в урочистій обстановці і заноситься до трудових книжок працівників у відповідності з працівниками ін. Працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов’язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в галузі соціально - культурного і житлово - побутового обслуговування (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов, тощо). Не виконання працівником без поважних причин своїх трудових зобов’язань у зв’язку із зміненням в установленому порядку норми праці; відказ або відхилення без поважних причин від медичного обстеження працівників, а також відказ або ухилення від проходження в робочий час спеціального обучення і здачі екзаменів по техніці безпеки і правилам експлуатації, якщо це являється обов’язковою умовою допуску до роботи; судова практика відносить до порушення трудової дисципліни також відказ працівника без поважних причин заключити договір про повну матеріальну відповідальність; 5. 44 кодексу законів про працю україни, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

В першому випадку задачі працівник може звернутися у встановленому законодавством порядку до медкомісії для встановлення йому відповідної групи інвалідності. 10 закону україни “про відпустки” щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються, зокрема жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї. Крім того, слід відмітити, що, відповідно до закону україни “про відпустки” право працівника на щорічну основну та додаткову відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. 17 закону україни “про відпустки”, на підставі медичного висновку, жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю. Після пологів – 56 календарних днів (70 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів. Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів – при усиновленні двох і більше дітей). Упорядкування правовідносин з питань праці означає, по - перше, чітку правову регламентацію прав, обов язків та відповідальності їх учасників; по - друге, чітке дотримання прав, гарантій, а також виконання обов язків їх учасниками.

Загальновідомо, що дотримання певного порядку поведінки учасників суспільних відносин що забезпечує узгодженість їх дій у колективі, суспільному і державному житті, називається дисципліною. 3) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Правове регулювання трудової дисципліни провадиться на основі норм конституції та кзпп, інших актів трудового законодавства україни, соціального партнерства та локальних нормативних актів. Кзпп україни, типові правила внутрішнього трудового розпорядку, затверджені державним комітетом праці срср за погодженням з вцрпс від 20 липня 1984 року, а також спеціальні (галузеві) типові правила про внутрішній трудовий розпорядок, які покликані врахувати особливості окремих секторів економіки або окремих категорій працівників, зокрема, це стосується працівників органів соціального захисту, працівників секретаріату та патронатної служби центральної виборчої комісії та інших категорій працівників. Відповідно до кзпп україни трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил (ст. Правила внутрішнього трудового розпорядку – це локальний нормативно - правовий акт, що затверджується трудовим колективом за поданням роботодавця виборного органу первинної профспілкової організації на основі типових правил, на підставі яких регулюються трудові відносини між колективом працівників та роботодавцем. За кзпп україни забезпечення трудової дисципліни провадиться створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної праці, свідомим ставленням до праці, методами переконання, а також заохоченням за сумлінну працю (ст. Так, наприклад, якщо умови праці відповідатимуть інтересам працівника, він буде більш продуктивно працювати, підвищувати професійні, ділові та моральні якості. Працювати чесно, сумлінно, дотримуватися дисципліни праці, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, підвищувати продуктивність праці, поліпшувати якість продукції, дотримуватися технологічної дисципліни, вимог охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії тощо. Додержання конституції україни та інших актів законодавства україни; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно із законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов язків, ініціатива і творчість у роботі. Також слід підкреслити, що конкретні обов язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях, інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції. Так, правилами етики державних службовців передбачено, що вони (службовці) у своїй діяльності керуються принципами етики державної служби, що ґрунтуються на положеннях конституції україни, законодавства про державну службу та запобігання корупції, а саме.

1) служіння державі і суспільству; 2) гідної поведінки; 3) доброчесності; 4) лояльності; 5) політичної нейтральності; 6) прозорості і підзвітності; 7) сумлінності. Організовувати належні, безпечні та здорові умови праці, організовувати реалізацію працівниками їх прав, гарантій та пільг відповідно до актів трудового законодавства, соціального партнерства, локальних нормативних актів та трудового договору.

Тому система заходів заохочення до працівників має часто визначальне значення для того, щоб вони якісно та професійно виконували покладену на них трудову функцію та інші обов язки у трудових відносинах. Без підкорення всіх учасників трудового процесу певному розпорядку, без дотримання встановленої дисципліни праці неможливо досягти тієї мети, для якої організовується спільний трудовий процес. Зовнішній аспект означає підкорення працівника трудовому розпорядку, тобто включає в себе порядок взаємовідносин працівника і власника підприємства в процесі праці. Проявляється в установленні відповідної поведінки конкретних працівників у трудовому колективі, в індивідуалізації трудових обов язків у зв язку з укладеним трудовим договором. Працівники несуть відповідальність за дотримання не всієї виробничої дисципліни, а тільки тієї частини, яка становить виконання їх трудових обов язків. Обов’язки, що стосуються дотримання загальних правил поведінки, які забезпечують нормальний психологічний клімат на виробництві, рівень культури, цивілізованості працівників, а звідси.

Правильно організувати працю працівників, створювати умови для підвищення продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержуватися законодавства про працю і правил охорони праці, тощо. Забезпечення трудової дисципліни є складним процесом, котрий потребує комплексного підходу і передусім створення необхідних умов для високопродуктивної роботи.

До них відносяться такі елементи організації праці, як розподіл прав і обов язків, відповідальності між працівниками, встановлення відповідного порядку на підприємстві згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, застосування заходів впливу за порушення трудової дисципліни.

Самі по собі необхідні умови праці, якщо вони навіть і створені на підприємстві, не впливають на попередження проявів недисциплінованості, порушення встановлених правил поведінки.

Це певна форма суспільного визнання заслуг працівника, це публічний прояв пошани як до працівника, так і трудового колективу в зв язку з досягнутими успіхами в праці. Підстави і порядок заохочення за сумлінну працю регламентуються кзпп, правилами внутрішнього трудового розпорядку, положеннями і статутами про дисципліну.

Стаття 143 кзпп україни лише визначає, що до працівників підприємств можуть застосовуватись будь - які заохочення, що містяться в затверджуваних трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Працівникам, що успішно і добросовісно виконують свої трудові обов язки, надаються в першу чергу переваги і пільги у сфері соціально - культурного і житлово - побутового обслуговування, їм надаються також переваги у просуванні по службі (ст. Система заохочень ефективна, якщо вона в змозі переконати працівника, що на підприємстві існує чіткий взаємозв язок між його активністю, результатами його праці і заохоченнями, які він отримує, та можливістю задовольнити свої власні потреби.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов язків, що проявились в порушенні. Воно застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Власник або уповноважений ним орган, передаючи питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу, позбавляється права оголошувати стягнення за дане порушення трудової дисципліни.

Трудовий колектив може розглянути питання про проступок працівника на загальних зборах, раді трудового колективу, може застосувати заходи громадського стягнення. Чесна й сумлiнна праця; своєчасне й точне виконання розпоряджень власника (уповноваженого ним органу); пiдвищення продуктивностi працi; полiпшення якостi продукцiї; виконання технологiчної дисциплiни; додержання вимог охорони працi; дотримання технiки безпеки та виробничої санiтарiї; збереження та змiцнення власностi пiдприємств, установ, органiзацiй. Основними є метод переконання, спрямований на виховання вiдповiдних якостей працiвникiв, а також метод заохочення, тобто морального й матерiального стимулювання. Тому такий метод застосовується в разi досягнення високих трудових показникiв, полiпшення якостi продукцiї, ефективності праці, творчого пiдходу до трудової дiяльностi. Власником (уповноваженим ним органом) спiльно з профкомом (органом, уповноваженим на представництво трудового колективу) можуть бути встановленi будь - якi види заохочень, перелiк яких закрiплюється в колективному договорі, правилах внутрiшнього трудового розпорядку (наприклад, додаткова вiдпустка, першочерговове надання квартири, санаторно - курортної путiвки тощо). У виключних випадках для забезпечення трудової дисциплiни можуть застосовуватись методи примусу, зокрема заходи дисциплiнарного характеру та громадського впливу.

Так, дисциплiнарнi стягнення можуть бути накладенi органом, якому надано право прийняття на роботу або вищим за iєрархiєю органом для працiвникiв, якi несуть дисциплiнарну вiдповiдальнiсть за статутом, положенням чи iншим законодавчим актом про дисциплiну.

Дисциплiнарне стягнення застосовується власником (уповноваженим ним органом) безпосередньо за виявленням проступку, але не пiзнiше одного мiсяця вiд дня його виявлення (не враховуючи часу тимчасової непрацездатностi працiвника чи вiдпустки). Обираючи вид стягнення, власник (уповноважений ним орган) повинен врахувати ступiнь тяжкостi вчиненого правопорушення i заподiяну ним шкоду та обставини, за яких вчинено проступок. Якщо протягом року вiд дня накладення дисциплiнарного стягнення працiвника не буде пiддано новому дисциплiнарному стягненню, то вiн вважається таким, що не мав дисциплiнарного стягнення. Поняття, види, підстави та порядок застосування матеріальної відповідальності працiвник, який завдав матерiальної шкоди пiд - приємству, органiзацiї, установi, несе матерiальну вiдповi - дальнiсть незалежно вiд того, чи був вiн притягнутий до дисциплiнарної вiдповiдальностi за дiяння, якими спричинено цю шкоду.

Пiдставою для застосування матерiальної вiдповiдаль - ностi до працiвника є наявнiсть матерiальної шкоди, спричиненої втратою, пошкодженням, знищенням майна пiдприємства, установи, органiзацiї внаслiдок протиправних дiянь працiвника, з яким укладено трудовий договiр. Обмежена матеріальна відповідальність — це обов’язок працівника покрити заподіяну шкоду повністю, але не більше встановленої законом межі (середнього місячного заробітку цього працівника). Працівники — за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні; за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники, якщо шкоду заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випуску недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і псуванню матеріальних чи грошових цінностей. За наявностi мiж працiвником i пiдприємством, установою, органiзацiєю письмового договору про взяття на себе працiвником повної матерiальної вiдповiдальностi (такi договори можуть бути укладенi тiльки з працiвниками, якi досягли 18 - рiчного вiку та обiймають посади чи виконують роботи, безпосередньо пов’язанi зi сховом, продажем, переробкою, перевезенням матерiальних цiнностей, наприклад, касирами, комiрниками, експедиторами); коли майно та iншi цiнностi були одержанi працiвником пiд звiт за разовою довiренiстю або за iншими разовими документами (отримання працiвником майна в такий спосiб можливе лише за наявностi згоди працiвника); якщо шкода завдана дiями працiвника, якi мають ознаки злочину; якщо шкода завдана працiвником, який був у нетверезому станi (стан працiвника необхiдно довести, наприклад, актом медичного обстеження); коли шкода завдана недостачею, умисним знищенням або умисним зiпсуттям матерiалiв, iнструментiв, вимiрювальних приладiв, спецiального одягу та iнших предметiв, виданих пiдприємством, установою, органiзацiєю працiвниковi в користування; якщо на працiвника законодавством покладено повну матерiальну вiдповiдальнiсть; у разi завдання шкоди не пiд час виконання трудових обов’язкiв; якщо посадова особа є винною в незаконному звiльненнi або переведеннi працiвника на iншу роботу.

Майнову шкоду, заподіяну працівникові, власник зобов’яза - ний відшкодувати в разі незаконного звільнення, переведення чи відсторонення працівника; неправильного запису формулювання у трудовій книжці при звільненні працівника, що унеможливлювало б влаштування його на роботу; затримки видачі трудової книжки або розрахунку під час звільнення з роботи; псування, знищення чи крадіжки особистих речей працівника під час виконання ним трудової функції та в інших, передбачених законодавством випадках. Обов’язком власника є відшкодування працівникові втраченого заробітку, допомоги на членів сім’ї, які перебувають на його утриманні, витрат на соціальну та медичну допомогу (протезування, харчування, сторонній догляд тощо). виробничу дисципліну, тобто дотримання послідовності процесів виробництва (постачання сировини, дотримання умов праці тощо); - технологічну дисципліну, тобто дотримання технології виготовлення товарів, продукції тощо; - дисципліну робочого часу, тобто дотримання розпорядку дня, перерв у роботі, відпочинку тощо. Головним змістом трудової дисципліни є не лише виконання правових норм у галузі праці, а й свідоме та творче ставлення до виконуваної роботи, забезпечення високої якості в роботі, раціональне використання робочого часу, прагнення до співробітництва та взаємоповаги.

Важливим стимулюючим чинником у забезпеченні трудової дисципліни є такі правові методи, як заохочення, мета якого - виявлення поваги до працівників; визнання заслуг працівника; виявлення громадської пошани до зразкового та творчого виконання працівником трудових завдань. Правова природа заохочення виявляється в тому, що воно застосовується власником або уповноваженим ним органом, за погодженням із профспілковим комітетом; оголошується наказом (розпорядженням); заноситься до трудової книжки працівника. систематичне порушення трудової дисципліни; - прогул; - поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп яніння; - розкрадання за місцем роботи державного або громадського майна. 2) не виконання працівником без поважних причин своїх трудових зобов’язань у зв’язку із зміненням в установленому порядку норми праці; 3) відказ або відхилення без поважних причин від медичного обстеження працівників, а також відказ або ухилення від проходження в робочий час спеціального обучення і здачі екзаменів по техніці безпеки і правилам експлуатації, якщо це являється обов’язковою умовою допуску до роботи; 4) судова практика відносить до порушення трудової дисципліни також відказ працівника без поважних причин заключити договір про повну матеріальну відповідальність; 5. 2) після пологів – 56 календарних днів (70 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Коментарі