регулювання рекламної діяльності в україні контрольну роботу

регулювання рекламної діяльності в україні контрольну роботу

Поряд з паблік рілейшнз (пр - служба зі зв язків з громадськістю), сейлз промоушн (спонукання до здійснення покупок) і директ - маркетингом (встановлення довгострокових комунікацій з партнером) вона являє собою один з найважливіших елементів комплексу маркетингових комунікацій. Ця нова область рекламного менеджменту має непогані перспективи успішного розвитку на російському ринку реклами в міру розширення мережі його користувачів у росії. У свою чергу, фактором, який надав в буквальному сенсі вирішальний вплив на рекламу, можна назвати перехід суспільства від технологічної до інформаційної стадії розвитку.

і щоб вижити, їм доводиться вдаватися до особливих, додаткових методів збуту виробленої продукції, зокрема до широкого або цільовому використанню реклами.

Мова йде про цілу систему специфічних функцій, які впродовж останніх десятиліть сформувалися в процесі розвитку реклами, яка спочатку виконувала в товарному виробництві дві функції. Об єднує в інформацонно - виробничий комплекс чотирьох учасників маркетингового процесу - самої організації (рекламодавця), рекламного засобу та споживача. Це досягається за рахунок розробки цілої системи прийомів рекламного менеджменту - змінити споживчий попит на користь товарів конкретної виробничої організації. Великі національні і міжнародні корпорації користуються в своїх маркетингових кампаніях усіма зазначеними рисами багатосторонній і мобільного функції реклами - управління попитом. Силу набирають торгові організації - великі універсальні магазини, які все більше диктують виробникам свої умови, аж до того, які товари і в якій кількості фірма повинна виробляти.

Мережа потужних, незалежних організацій (магазинів) вже охопила весь світ, і працюють вони під своїми торговими марками, які так часто знеособлюють виробничі бренди товарів. Певне знеособлення брендів відбувається і в результаті зростаючого обсягу, асортименту товарів, які вже не можуть різнитися за споживчими якостями через обмеженість їх можливого набору.

Рекламні агентства виступають як самостійні комерційні організації зі своїми структурою, професійним колективом, по відношенню, до яких вони здійснюють функції управління. Відмінною рисою сучасного рекламного бізнесу є широка дослідницька діяльність у всіх його областях, якій в розвинених країнах займаються сотні організацій. Фахівці прогнозують, що науково - технічний прогрес в третьому тисячолітті радикально вплине на засоби поширення реклами і, відповідно, на її види, форми, оформлення і т. Головним чинником регуляторної політики, по - перше, є, дотримання органами державної влади засад гласності, відкритості та прозорості, а по - друге - вимоги щодо професійно - та фахово - підготовленого аналізу необхідності державного втручання. Ця обставина тим більше вимагає обовязкового залучення до числа розробників законопроектів професійних експертів з числа фахівців, які займаються рекламною діяльністю. Як відомо, з 2004 року набрали чинності нові господарський та цивільний кодекси україни - основні нормативно - правові акти, що регулюють певні види договорів. аналіз діючого законодавства та літератури - виділення з законодавства та відповідної літератури відомостей, які відносяться до теми дипломної роботи; - порівняльний аналіз літератури - зіставлення точок зору різних джерел, що вивчали дане питання, з метою виявлення в них однакових, схожих, спільних, ідентичних якостей і властивостей; оцінка відомостей, викладених у різних джерелах; - синтез - виявлення закономірностей, які випливають при розгляді теми дипломної роботи, їх узагальнення та систематизація, формулювання висновків; наукова база. В рамках порівняльного аналізу розглянуто нормативно - правове законодавство про рекламу інших країн, а також міжнародні правові акти, що стосуються вказаного питання. З одного боку, її вплив на економіку є сприятливим, оскільки вона сприяє росту економіки, капіталовкладень, числа робочих місць, підтримує конкуренцію, а також інформує споживачів і розширює ринки для нових товарів. Так, відповідно до статті 1 закону україни „про рекламу”, реклама - це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь - якій формі та в будь - який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку.

Якої мети хотів досягти законодавець, даючи нове визначення реклами, сказати важко, але очевидним було те, що з попереднього визначення реклами зникли ідентифікуючі ознаки.

Аналіз законодавства дозволяє також зробити висновок про те, що не має відношення до реклами інформація про суспільні явища, факти, події, що відбуваються поза волею людей або без згадування про ініціюючих їх фізичних чи юридичних осіб (стихійне лихо, карнавал, показ моди і т. із зазначеного випливає, що реклама більш вузьке поняття в порівнянні з інформацією, тобто будь - яка реклама є інформацією, але не вся інформація є рекламою. Зокрема, заборонено імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються в рекламі іншої продукції. Третя характеристика реклами - ця інформація “призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару”. Також не повинна вважатися рекламою інформація, поширення якої є обовязковим в силу закону, інших правових актів, звичаїв ділового обороту, судового рішення і т. Метою реклами як інформації є доведення до відома потенційних споживачів інформації про існування певного товару, товарного знаку або особи, спонукання думати про придбання товару та доведення споживача реклами до придбання товару.

Рекламна інформація націлена на формування чи підтримку інтересу до осіб, що згадуються в ній, і (чи) продукції, сприяє реалізації продукції, впливає на потенційних споживачів реклами, формує в них певне уявлення про конкретних фізичних і юридичних осіб, спрямована на невизначене коло споживачів. Таким чином, реклама є спеціальною інформацією, яка має особливий статус і не співвідноситься як окреме і загальне з інформацією, передбаченою законом україни про інформацію. Особливий статус має і соціальна рекламна інформація - це інформація державних органів з питань здорового способу життя, охорони здоровя, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту та безпеки населення, яка не має комерційного характеру.

Цікавими є принципи, що стосуються реклами на телебаченні, наведені у рекомендації № r 84 (3) комітету міністрів ради європи „про принципи телевізійної реклами” від 23 лютого 1984р. Рекламу слід готувати з почуттям відповідальності перед суспільством, звертаючи особливу увагу на моральні цінності, які становлять підвалини кожного демократичного суспільства та є спільними для всіх держав - членів, наприклад, особиста свобода, терпимість, повага гідності й рівність усіх людських істот. Рекламодавці повинні дотримуватися чинних законів країни, в якій транслюється реклама, й, залежно від частки аудиторії в ній, належною мірою враховувати закони цієї країни.

Найголовнішу увагу слід приділяти можливим шкідливим наслідкам, що можуть зявитися після реклами тютюну, алкоголю, фармакологічних препаратів і медичного лікування та можливості обмежити або навіть заборонити рекламу в цих сферах. Реклама, спрямована на дітей, або реклама, в якій беруть участь діти, має уникати всього того, що може зашкодити інтересам дітей, поважати їхню фізичну, розумову й моральну індивідуальність. Бажано, щоб рекламні оголошення групувалися й включалися до програми передач таким чином, аби не зашкодити цілісності та цінності передач чи їхній звичайній тривалості. Кількість часу, призначеного для реклами, не повинна бути надмірною або применшувати функцію телебачення як засобу отримання інформації, освіти, соціального й культурного розвитку та розваги.

Закон україни про рекламу також окремо забороняє недобросовісну рекламу, яка внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, умовчання, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження, вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам та державі. Дія цього закону не поширюється на відносини, повязані з розповсюдженням інформації, обовязковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами україни.

Невизначеність у законі процедур для регуляторів вочевидь підвищує ризик хабарництва, невизначеність процедур оскарження рішень призводить до безправності учасників, а невизначеність обсягів та меж взаємної відповідальності порушує базові ринкові принципи.

За умов приєднання україни до світової організації торгівлі та посилення інтеграційних процесів до світової економіки на часі стає коригування національного законодавства в галузі реклами і, на першому етапі, має бути розробка на засадах громадських консультацій із зацікавленими сторонами (споживачами, рекламними компаніями, розповсюджувачами реклами, рекламодавцями та органами державної влади) концепції державної політики в галузі реклами та ініціювання на її засадах нової, сучасної редакції закону про рекламу.

Реклама не повинна містити заяв і образів, які безпосередньо або побічно, навмисне або з помилки, за рахунок замовчування, двозначності або перебільшень можуть ввести в оману споживача, зокрема стосовно таких характеристик, як. A) характер, сорт, склад, метод і дата виготовлення, придатність до застосування, діапазон застосування, кількість, компанія - виготовлювач і країна виготовлення; у рекламі не допускається некоректне вживання результатів досліджень або витримок з технічних і наукових публікацій. Не допускається некоректне застосування наукових термінів; не допускається застосування професійного жаргону й недоречних відомостей наукового характеру, призначених для додання заявам видимості наукової обґрунтованості, якої вони на ділі не мають. Реклама, що містить порівняння, повинна бути виконана таким чином, щоб саме порівняння не могло виявитися таким, що вводить в оману, а також повинна відповідати правилам сумлінної конкуренції. Реклама не повинна містити образи будь - яких осіб (або посилання на них), як приватних, так і тих, що займають важливі посади, без одержання від них попередньої згоди на це.

Реклама також не повинна без попереднього на те дозволу зображувати власність будь - якої особи (або посилатися на неї) способом, що може створити враження про підтвердження цією особою змісту реклами.

Реклама не повинна без підстав, зясовних освітніми або соціальними причинами, містити зображення або будь - які описи небезпечних ситуацій, у яких проявляється зневага заходами безпеки.

Насамперед варто відзначити, що в деяких країнах комерційна реклама захищена конституцією (наприклад, в австрії, німеччині, сша), а в деяких - ні (канада, нідерланди). Цей кодекс був розроблений у рамках міжнародної торговельної палати й носить винятково рекомендаційно - довідковий характер, хоча й може використовуватися в судовій практиці. Так, насамперед, реклама не повинна містити заяв, що порушують норми пристойності, грати на почуттях і емоціях споживачів, провокувати акти насильства, дискримінацію за расовою, релігійною, статевою або іншими ознаками.

Варто згадати, що деякі країни, наприклад, німеччина, зобовязують вживати заходів по чіткій ідентифікації комерційної реклами для того, щоб споживач міг відрізнити її від новинної та довідкової інформації. У цьому звязку варто відзначити, що практично будь - яка рекламна інформація, що відповідає нормам і принципам міжнародного законодавства про рекламу, може знайти захист у європейському суді по правах людини.

Годинникові магазини часто розміщали замість вивіски величезні кишенькові годинники з жерсті або дерева, на їхньому циферблаті значилося прізвище власника магазина. і в 1905 році були видані правила про цензуру оголошень і реклам місцевими лікарськими управліннями, складені мр і перепроваджені лікарським управлінням для відомості й керівництва при циркулярі управління головного лікарського інспектора від 6 листопада 1908 р. 1 оголошення й реклами представляються в місцеве лікарське управління або безпосередньо бажаючими їх друкувати, або редакціями почасових видань, або ж місцевими поліцейськими органами, на обовязку яких лежить, у силу ст. П у друкованому або іншому вигляді, а також відтворені на штемпелях) не підлягає ніяким обмеженням, під умовою лише дозволу до друку місцевим лікарським управлінням тексту оголошення й супровідних малюнків; б) не допускаються в оголошеннях особливі згадування про дозвіл продажу або про схвалення лікарських, косметичних і інших засобів мр або лікарськими управліннями; в) не повинні бути допущені до друку оголошення про засоби, прилади й способи запобігання зачаття, припинення вагітності й такі, що впливають на статеві відправлення; г) оголошення, які за змістом своїм не відповідають дійсності й здатні облудністю й безпідставними вихваляннями втягувати споживачів рекламованих засобів в оману, не допускаються зовсім. ), і в оголошеннях не повинні бути зроблені вказівки на лікарські їхні властивості; д) у тих оголошеннях, які стосуються занять лікарською практикою особами, що мають на таке законне право (ст. 220 сл), а також інших занять, що підлягають віданню лікарського управління (фельдшерська й повивальна практика, масаж, лікарська гімнастика, віспощеплення та ін. У цілому створюється враження, що, всупереч зовнішній значності, механізм контролю за змістом медичної реклами був у дореволюційній росії явно неефективним. Типові правила розміщення зовнішньої реклами (1997), порядок реклами лікарських засобів, що призначена для медичних закладів та лікарів (1997) та інші. Крім того, реально споживач має відносини лише з продавцем та особою, яка приймає претензії (щодо повернення, заміни, гарантійного ремонту товару тощо). Що ж до реквізитів дозвільних документів, то ця інформація безпосередньо споживачу не потрібна, він лише має бути впевненим, що такі документи на товари є. Для цього достатньо зобовязати телерадіоорганізації перевіряти наявність цих документів і без них не розміщувати рекламу (такий механізм діє зараз щодо всіх товарів, які потребують відповідних дозволів, і він не викликає нарікань з боку контролюючих органів). Особливо небезпечною в цьому плані є відсутність прозорої системи принципів, що лежать в основі цієї політики; 2) відсутність затвердженої концепції розвитку реклами не тільки на перспективу, але й на поточний момент. Навіть найкраще рекламне законодавство та бездоганна система виконавчої влади, що має контролювати рекламну діяльність, не можуть гарантувати повного дотримання вимог законодавчих актів, відповідності до норм суспільної моралі, повагу до прав адресатів рекламних комунікацій тощо. В цілому, на нашу думку, формування механізму такого соціального партнерства має підвищити рівень державного управління рекламою та якість національної реклами в цілому.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи, а також неправильним застосуванням місцевим судом норм матеріального права. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, апеляційний господарський суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Здійснювалось останнім не в порядку, передбаченому умовами договору, відповідно до яких оригінал - макет надається фабрикою, а за оригінал - макетом, виготовленим безпосередньо позивачем. З огляду на зазначене, твердження позивача про те, що він не зобов язаний здійснювати контроль за дотриманням рекламного законодавства його контрагентами, апеляційний господарський суд вважає безпідставними, позаяк матеріалами справи доведено, що саме позивач є розробником та виробником упаковки (коробки для цукерок), яка є рекламоносієм, у зв язку з чим саме позивач повинен дотримуватися норм чинного законодавства про рекламу.

З огляду на те, що висновки місцевого суду правильні та відповідають вимогами чинного законодавства, інші твердження позивача у скарзі апеляційний суд вважає декларативними та такими, що не підлягають задоволенню. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно з ясував обставини, які мають значення для справи, дав їм належну оцінку та виніс рішення з дотриманням норм матеріального права, що дає підстави для залишення його без змін. Згідно з законом про рекламу, спонсор - особа, яка матеріально підтримує будь - яку діяльність без одержання від неї прибутку з метою популяризації винятково свого імені (назви), торгової марки.

Спонсорство - це участь фізичної чи юридичної особи у прямому або опосередкованому фінансуванні програм з метою реклами свого імені, фірмового найменування чи своєї торгової марки.

У створенні теле - , радіопередач, підготовці матеріалів для інших засобів масової інформації, організації театрально - концертних, спортивних та інших заходів можуть брати участь спонсори.

Розповсюджувачами реклами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, що розміщують і (або) розповсюджують рекламну інформацію шляхом надання і (або) використання майна, включаючи технічні засоби радіо - , телемовлення, каналів зв язку, ефірного часу та іншими засобами.

Отже, споживачі реклами - це юридичні або фізичні особи до яких доводиться або може бути доведена реклама, внаслідок чого можливий відповідний вплив реклами на них. Тобто ті особи, на яких спрямоване рекламне послання для спонукання здійснення ними певних дій, як правило, придбання створюваного рекламодавцем товару, що реалізується, або послуги, що надається. Забезпечення державного обліку всіх суб єктів господарювання; збір та підтвердження достовірних даних про їх правове, майнове та організаційне становище; здійснення первинного контролю за легітимністю виникнення, зміни та припинення правового статусу суб єкта господарювання; запобігання неправомірному використанню суб єктом - юридичною особою у своїй назві найменувань державних органів та органів місцевого самоврядування та похідних від них найменувань, найменувань вже зареєстрованих суб єктів; чітка ідентифікація (індивідуалізація) суб єкта у господарському обороті; отримання суб єктом господарської компетенції. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ч. Відповідно до частини 6 статті 29 цк україни фізична особа може мати кілька місць проживання - у такому разі їй необхідно визначитися, яке саме місце проживання буде використане нею для вибору органу державної реєстрації. Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом, і вказується в її установчих документах (ст. Гк україни називає три ланки органів державної реєстрації суб єктів господарювання (перелік реєструючих органів обумовлений адміністративно - територіальним устроєм україни). Функції цих органів, що стосуються державної реєстрації суб єктів господарювання, пов язані з їх повноваженнями у сфері управління місцевим господарством на своїй території. У той же час у науці господарського права дискутується питання про те, які саме органи повинні здійснювати державну реєстрацію суб єктів господарювання (місцеві органи самоврядування, місцеві органи державної влади, органи юстиції, податкові органи, державні реєстратори), що пов язано з різним його вирішенням у законодавствах зарубіжних країн. Так, у великобританії, канаді, італії, швейцарії, туреччині реєстрацію здійснюють реєстраційні торгові та торгово - промислові палати, в ряді інших країн - спеціальні державні реєстратори, зокрема, у франції - це торгові суди, у сша - секретарі штатів, штатні прокурори або судді, в росії, як і в казахстані, - податкові органи (хоча ст. 89 цк у державній реєстрації може бути відмовлено у разі порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідності її установчих документів закону.

Невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в єдиному державному реєстрі; наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою деяких юридичних дій, а саме проведення державної реєстрації юридичної особи, засновником (учасником) якої є юридична особа, щодо якої прийнято рішення щодо припинення; наявність у єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання в найменуванні юридичної особи повного чи скороченого найменування органу державної влади або місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється кабінетом міністрів україни.

Відмову в проведенні державної реєстрації юридичної особи може бути оскаржено в господарському суді, якщо засновниками юридичної особи є лише юридичні особи, чи у суді, якщо засновником є хоча б одна фізична особа. Такий код обов язково зазначається на печатках і штампах суб єкта господарювання та дозволяє усім зацікавленим особам оперативно отримати необхідні загальнодоступні відомості з державного реєстру.

Це дозволяє уникати плутанини з індивідуалізацією суб єктів господарювання (наприклад, якщо у суб єктів - фізичних осіб тотожні прізвища, імена та по батькові, їх можна розрізнити за допомогою ідентифікаційних кодів). Визнається законом нелегітимною, такою, що здійснюється за межами правовою поля україни, суперечить вимогам суспільного господарського порядку та прямо забороняється нормами гк україни.

громадянам україни, громадянам інших держав та особам без громадянства, не обмеженим у цивільній правоздатності та цивільній дієздатності; особа, яка заснувала друкований засіб масової інформації, є його засновником. 11 закону підлягають усі друковані засоби масової інформації, що видаються на території україни, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу їх виготовлення. місцевої сфери розповсюдження - головним управлінням юстиції міністерства юстиції україни в автономній республіці крим, обласними, київським та севастопольським міськими управліннями юстиції. Усе населення, дорослі, молодь, діти, чоловіки, жінки, інваліди, студенти, працівники певної галузі, науковці, педагоги тощо); 7) програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість (їх стисла характеристика. ); у разі зміни виду видання, юридичної адреси засновника (співзасновників), місцезнаходження редакції засновник (співзасновники) зобов язаний (зобов язані) повідомити орган реєстрації протягом 1 місяця з дня, коли такі зміни відбулися. До заяви про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації додаються документи, які підтверджують цивільну правоздатність засновника (співзасновників) - юридичної особи, а саме.

У разі прийняття рішення про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації орган реєстрації письмово повідомляє про це засновнику (співзасновникам) та вказує йому (їм) про необхідність сплатити реєстраційний збір за видачу свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації. Засновник (співзасновники) сплачує реєстраційний збір протягом одного місяця з дня одержання письмового повідомлення органу реєстрації про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації (повідомлення надсилається на юридичну адресу засновника (співзасновників) або адресу, на яку вони безпосередньо вкажуть у заяві). Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації видається засновнику (співзасновникам) після сплати реєстраційного збору та надання відповідного платіжного документа, який залишається органу реєстрації. інформаційні агентства згідно з чинним законодавством україни поширюють свою продукцію державною, а також іншими мовами, дотримуючи загальновизнаних етично - моральних норм слововживання. У разі державної реєстрації інформаційного агентства до мін юсту надається документ про сплату реєстраційного збору, розмір якого встановлений вищевказаною постановою. Зареєстрованому інформаційному агентству присвоюється відповідний номер, і воно вноситься до книги обліку інформаційних агентств, що ведеться мін юстом. Це положення не застосовується у випадках, коли здійснюється реклама знаків для товарів та послуг учасника ринку цінних паперів без реклами послуг щодо цінних паперів. Нововведеним є поняття “порівняльна реклама”, “ прихована реклама”, “соціальна реклама” (в попередній редакції закону було “соціальна рекламна інформація”). Відносини, які виникають у зв язку з порівняльною рекламою, регулюються законодавством україни про захист від недобросовісної конкуренції, але, на жаль, на сьогодні ці правовідносини врегульовані не в повній мірі. Не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об єктивними, корисними для інформування споживачів. чи має бути порівняння з конкурентом або товарами й послугами конкурента прямим (із зазначенням конкретного найменування, назви товару, знаку для товарів та послуг конкурента). чи вважатиметься порівняльною реклама, яка не містить найменування, назви товарів та послуг конкретних конкурентів, але в якій використовуються різноманітні прикметники вищого і найвищого ступенів порівняння (“кращий”, “найкращий” тощо). чи вважатиметься порівняльною реклама з використанням порядкових прикметників та прирівняних за лексичним значенням до них слів (“перший”, “єдиний” тощо). Звичайно, що у випадку виникнення необхідності практичного застосування закону україни “про захист від недобросовісної конкуренції” в тому вигляді, в якому вона існує сьогодні, кожна компетентна особа вкладатиме свій зміст у поняття “порівняльна реклама”, виходячи зі своєї суб єктивної оцінки цього поняття. Відсутність чітких та об єктивних, встановлених на законодавчому рівні, критерії призведе до прийняття різних за своїм змістом рішень судів та інших уповноважених органів у справах, що розглядатимуться з приводу використання порівняльної реклами.

Чужі бактерії” доводиться до споживачів неправдива інформація про властивості бактерій, що містяться у біопродуктах, формуючи у споживачів рекламного матеріалу психоемоційний зв язок між “чужими бактеріями” та фантастичним фільмом жахів “чужий”, дискредитують продукцію (біопродукти) інших виробників - конкурентів на ринку кисломолочної продукції, що є порушенням ст. Зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються кабінетом міністрів україни.

Розміщення зовнішньої реклами на територіях та об єктах поза населеними пунктами провадиться лише за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків; - освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків; - фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені; - опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі; - нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; - у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію. на пішохідних доріжках та алеях; - у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини; - поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.

Розміщення зовнішньої реклами на пам ятках та в межах зон охорони пам яток національного або місцевого значення, в межах об єктів природно - заповідного фонду дозволяється за погодженням з центральними або місцевими органами виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Забороняється розміщення внутрішньої реклами у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, дошкільних навчальних закладах, середніх загальноосвітніх школах та спеціалізованих загальноосвітніх закладах освіти.

Реклама на транспорті - це реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

За умови розміщення реклами на транспорті з дотриманням вимог безпеки і правил дорожнього руху забороняється вимагати від власників транспортних засобів отримання дозволів, погоджень, інших документів щодо розміщення реклами.

реклами, яка повторює чи імітує кольорографічні схеми спеціальних та оперативних транспортних засобів; - реклами із нанесенням світлоповертаючих матеріалів; - реклами, яка супроводжується звуковими чи світловими сигналами.

Забороняється розміщувати рекламу на скляних (прозорих) поверхнях транспортних засобів, за винятком випадків, коли для цього використовуються матеріали, які забезпечують безперешкодний огляд з салону транспортного засобу.

Забороняється розповсюдження реклами через радіотрансляційні або інші звукові мережі сповіщання пасажирів у транспортних засобах громадського користування, на станціях метрополітену, вокзалах, в портах та аеропортах, за винятком розповсюдження соціальної реклами.

Недобросовісна реклама, згідно з законом україни „про рекламу” - це реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження. Як свідчить практика, дії, пов язані з неправомірним використанням ділової репутації, становлять приблизно половину від загальної кількості виявлених антимонопольним комітетом україни порушень у сфері недобросовісної конкуренції. Популярні газети з неймовірною швидкістю розробляють щораз новіші шляхи застосування прихованої реклами, порушуючи будь - які моральні принципи, етичні норми, врешті національне законодавство. Незалежно від намірів рекламодавця, навмисних чи випадкових, така реклама може бути визнана брехливою рекламою, що несе за собою кримінальну відповідальність. Читач більше довіряє журналістським матеріалам, ніж рекламним публікаціям та оголошенням, що спонукає рекламодавців приставати на таку ефектну, крім того дешеву форму рекламування. 66 закону україни „про вибори народних депутатів україни”, політична реклама - це одна із форм передвиборної агітації, оплачена за рахунок коштів виборчих фондів партій (блоків), розміщена за допомогою рекламних засобів, яка спонукає виборців голосувати за або проти певного суб єкта виборчого процесу.

Так, час мовлення, відведений на політичну рекламу на радіо та телебаченні, не може перевищувати 20 відсотків фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної доби телерадіоорганізацією будь - якої форми власності. Такі обмеження можуть застосовуватися лише до досить лаконічного за формою матеріалу, оскільки інші види (форми) передвиборної агітації, зокрема інтерв ю, відеофільми, за часом і формою свого розповсюдження не можуть підпадати під вищезазначені обмеження. Перший заступник голови національної ради з питань телебачення та радіомовлення ігор курус в своєму інтерв ю також наголосив, що політична реклама виникає тільки тоді, коли є виборчий процес. Відповідно, деякі країни накладають таке обмеження, що політичні партії взагалі не можуть за гроші купувати ефірний час ані під час виборчої компанії, ані поза її межами.

На нашу думку, цвк мала би втручатись і забороняти поширення реклами тими партіями, які вже заявили, що братимуть участь у виборчому процесі, навіть якщо вони ще досі не зареєструвались. Так, з 21 червня 2007 року на кількох загальнонаціональних каналах з явився ролик секретаріату президента, в якому віктор ющенко дає оцінку останнім політичним подіям. За його ж словами, перед виходом ролика в ефір національна рада з питань телебачення та радіомовлення провела експертизу й надала роз яснення, чому цей сюжет розцінюється як соціальна реклама. Після тривалих роздумів, до якого ж із цих видів можна віднести президентський ролик, нацрада вирішила - до соціальної реклами, керуючись наступними міркуваннями.

Йдеться не про порівняння реклами з положеннями законодавства, а про перекручування законодавчого акту, про підібрання такого варіанту, який би задовольнив нацраду.

Проте слід зазначити, що законодавство україни не містить вказівок про те, що у політичній рекламі повинна зазначатися символіка лише однієї політичної партії. Вказані правила регулюють відносини, що виникають у зв язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Цікавими є принципи, що стосуються реклами на телебаченні, наведені у рекомендації № r 84 (3) комітету міністрів ради європи „про принципи телевізійної реклами” від 23 лютого 1984 р. Відповідно до статті 1 закону україни „про рекламу”, реклама - це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь - якій формі та в будь - який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку.

До вищого рівня управління в системі державного управління рекламою належать президент україни, верховна рада україни, кабінет міністрів україни, верховний суд україни та вищі судові органи спеціалізованих судів. Центральний рівень управління системи державного управління рекламною діяльністю представлений здебільшого центральними органами виконавчої влади, до яких слід віднести державні комітети, міністерства та центральні органи зі спеціальним статусом. Суб єктами управління на місцевому рівні управління є місцеві органи виконавчої влади загальної та спеціальної (галузевої чи функціональної) компетенції. У деяких випадках як об єкт управління треба розглядати рекламу як сукупність рекламоносіїв, тобто використовувати матеріальний підхід до поняття реклами). Відносно цих об єктів суб єкти управління системи виступають як елементи зовнішнього управління; 2) рекламні комунікації самих органів державного управління. 1) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів; 2) антимонопольний комітет україни - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; 3) національна рада україни з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; 4) міністерство фінансів україни - щодо реклами державних цінних паперів; 5) державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку.

У статті 1 закону україни „про рекламу” соціальна реклама визначається, як інформація будь - якого виду, розповсюджена в будь - якій формі, яка спрямована на досягнення суспільно корисних цілей, популяризацію загальнолюдських цінностей і розповсюдження якої не має на меті отримання прибутку.

Соціальна реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм та засобів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду та характеру занять, місця проживання; - подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки; вдосконалення існуючої нормативно - правової бази, яка контролює та регулює діяльність у сфері виробництва та розповсюдження соціальної реклами має включати в себе.

До політичної реклами належить використання символіки або логотипів партій (блоків) - суб єктів виборчого процесу, а так само повідомлення про підтримку партією (блоком) - суб єктом виборчого процесу або кандидатом у депутати видовищних чи інших публічних заходів або привернення уваги до участі у таких заходах партії (блоку) - суб єкта виборчого процесу чи певних осіб як кандидатів у депутати.

Багато з рекламодавців, намагаючись привернути увагу до свого продукту, використовують не зовсім етичні прийоми, прямо заборонені в законах україни „про рекламу” та „про захист суспільної моралі”. Також державі необхідно скоординувати зусилля в напрямку створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприятимуть реалізації права людини на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному та морально - психологічному стану населення. Закон україни „про внесення змін до деяких законодавчих актів україни щодо удосконалення застосування методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарських засобів і заняття народною медициною (цілительством)” від 17. 1) такий характер визначається як здатність відповідного зображення викликати у особи сексуальні (еротичні) почуття, фантазії та хвилювання, які пов язані із виявом та задоволенням статевого потягу.

Сама по собі зовнішня привабливість (у тому числі сексуальна привабливість) особи, зображеної у рекламі не повинна вважатись фактором, що визначає сексуально - еротичний характер зображення. 2) відомо, що в залежності від суто індивідуальних особливостей конкретної особи викликати у неї сексуальні (еротичні) почуття фантазії та хвилювання можуть будь - які чинники, навіть ті, що не здійснюють аналогічного впливу на інших людей. 14 закону україни передбачає, що сексуальний та еротичний характер може бути атрибутований виключно тим зображенням, які традиційно та загальновизнано більшістю статевозрілого населення україни вважаються такими, що викликають, або здатні викликати у статевозрілого населення україни сексуальні (еротичні) почуття, фантазії та хвилювання, або такі, які з огляду на традиційні і загально визначені переконання більшості статевозрілого населення україни мають пряме відношення до статевого життя, вияву та задоволення статевого потягу.

Зображення, що використовується в зовнішній рекламі може вважатись таким, що має сексуально - еротичний характер виключно за умови, якщо воно самоцільно та спеціально покликано привернути увагу до питань статевого життя, вияву чи задоволення статевого потягу.

Зображення не є вульгарно натуралістичною, зіничною, непристойною фіксацією полового акту, самоцільною демонстрацією геніталій, антиетичних сцен статевого життя, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти (не є порнографією) постать зображеної жінки не дає явних підстав для формування в уяві споживача реклами переконання, що відповідне зображення прямо чи опосередковано є спрямованим на виникнення сексуальних (еротичних) почуттів, фантазій та хвилювань, та (або) є самоцільно покликаним привернути увагу до питань статевого життя, вияву чи задоволенню статевого потягу.

Експертна комісія вважає, що такі поняття, як етика, мораль та пристойність, не зважаючи на наявність їх загальнолексичного розуміння, мають розглядатися саме як юридичні категорії. 7 закону україни „про рекламу” є юридичними оціночними категоріями, а їх змістове навантаження має варіюватися в залежності від конкретних обставин справи.

Відхилення в бік суворих чи навпаки пом якшених стандартів моралі, етики та пристойності є неприпустимим, з огляду на те, що відповідні категорії у розглядуваному випадку відіграють роль юридичних регуляторів. Слід також зазначити, що досліджувана зовнішня реклама не містить будь - яких закликів до порушення етичних, гуманістичних, моральних норм або правил пристойності. ґрунтуючись на результатах вивчення наданих для проведення експертизи матеріалів, проведеному аналізі відповідного законодавства, експертна комісія дійшла до наступних висновків. 1) експертне дослідження об єкту експертизи дозволяє говорити про відсутність у макеті зовнішньої реклами зображень сексуального чи еротичного характеру.

Робота виконана на кафедрі економіки підприємства львівського національного університету імені івана франка міністерства освіти і науки, молоді та спорту україни.

Кандидат економічних наук, доцент сухай ольга євгенівна, львівський національний університет імені івана франка, доцент кафедри економіки підприємства. Доктор економічних наук, доцент мельникович олена миколаївна, київський національний торговельно - економічний університет, професор кафедри маркетингу та реклами; кандидат економічних наук, доцент мороз людмила андріївна, інститут економіки і менеджменту національного університету “львівська політехніка”, доцент кафедри маркетингу і логістики.

Рекламну діяльність ототожнюють з просуванням виготовлених товарів або наданих послуг та розробленням принципово нових з урахуванням потреб споживачів. і якщо маркетинг спрямовує товари й послуги відповідно до потреб споживачів, то реклама допомагає привернути увагу споживачів до певного товару в певному місці продажу.

Тому рекламу розглядають як частину прогресу нашого суспільства, яка постійно змінюється, в результаті чого створюються нові види засобів масової інформації, безперервно з являються нові товари і послуги, а також засоби впливу на споживача. Дослідження у сфері маркетингових комунікацій, у тому числі реклами як складової цієї системи, відображено у працях провідних вітчизняних та зарубіжних вчених. У їхніх працях висвітлено сутність та особливості ринку рекламних комунікацій, вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на його розвиток, проведено аналіз структури, стану ринку тощо. Актуальність проблеми, недостатність вивчення окремих її аспектів в умовах ринкової перебудови форм і методів господарювання підприємств зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його зміст, мету і завдання. інформаційною базою дослідження є законодавчі й нормативно - правові акти верховної ради та кабінету міністрів україни, дані державної служби статистики україни, аналітичні матеріали, розробки наукових установ і організацій, монографічні дослідження, статті вітчизняних та зарубіжних учених у періодичних виданнях, соціологічні дослідження. Науково - методичні положення дисертації знайшли застосування у навчальному процесі на економічному факультеті львівського національного університету імені івана франка при викладанні дисциплін. Базові положення результатів наукового дослідження та їхнє практичне застосування обговорювали на щорічних звітних науково - практичних конференціях викладачів та аспірантів економічного факультету львівського національного університету імені івана франка, на міжнародних, всеукраїнських науково - практичних і студентсько - аспірантських конференціях, зокрема. ); хііі всеукраїнській науково - практичній конференції студентів та молодих вчених “ інноваційна модель розвитку регіону як умова економічної безпеки в контексті інтеграційних процесів” (м. Маркетинг виділено із загальної економічної теорії як сферу прикладної економіки, мета якого полягає у створенні належних механізмів забезпечення конкурентоспроможності на рівні підприємств та держави загалом. Дисертант виходить з того, що маркетинг є наукою про механізм взаємодії суб єктів господарювання соціально - економічної системи задля збереження наявних та залучення нових споживачів за допомогою комплексу маркетингових засобів та інструментів з метою задоволення їхнього попиту у товарах і послугах задля отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту.

Акцентовано на тому, що для просування товарів і послуг на ринку необхідно визначити найбільш пріоритетні канали зв`язку із цільовою аудиторією, використовуючи маркетинговий інструментарій, та побудувати комунікаційний ланцюг моделі підприємство - споживач. Він належить до інфраструктури товарного ринку, є одним із механізмів просування товарів і послуг на ринку та водночас є самостійною ринковою системою. Розвиток ринків товарів, робіт і послуг на основі дотримання принципів добросовісної конкуренції; забезпечення єдності економічного простору; реалізація прав споживачів на отримання добросовісної і достовірної реклами; попередження порушення законодавства про рекламу; припинення фактів недобросовісної реклами.

Ця обставина тим більше вимагає обов язкового залучення до числа розробників законопроектів професійних експертів з числа фахівців, які займаються рекламною діяльністю. Як відомо, з 2004 року набрали чинності нові господарський та цивільний кодекси україни – основні нормативно - правові акти, що регулюють певні види договорів. аналіз діючого законодавства та літератури – виділення з законодавства та відповідної літератури відомостей, які відносяться до теми дипломної роботи; - порівняльний аналіз літератури – зіставлення точок зору різних джерел, що вивчали дане питання, з метою виявлення в них однакових, схожих, спільних, ідентичних якостей і властивостей; оцінка відомостей, викладених у різних джерелах; - синтез – виявлення закономірностей, які випливають при розгляді теми дипломної роботи, їх узагальнення та систематизація, формулювання висновків; наукова база. Так, відповідно до статті 1 закону україни „про рекламу”, реклама – це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь - якій формі та в будь - який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку.

Третя характеристика реклами – ця інформація “призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару”. Також не повинна вважатися рекламою інформація, поширення якої є обов’язковим в силу закону, інших правових актів, звичаїв ділового обороту, судового рішення і т. Особливий статус має і соціальна рекламна інформація – це інформація державних органів з питань здорового способу життя, охорони здоров’я, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту та безпеки населення, яка не має комерційного характеру.

Найголовнішу увагу слід приділяти можливим шкідливим наслідкам, що можуть з явитися після реклами тютюну, алкоголю, фармакологічних препаратів і медичного лікування та можливості обмежити або навіть заборонити рекламу в цих сферах. Дія цього закону не поширюється на відносини, пов язані з розповсюдженням інформації, обов язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами україни.

Реклама не повинна без підстав, з ясовних освітніми або соціальними причинами, містити зображення або будь - які описи небезпечних ситуацій, у яких проявляється зневага заходами безпеки.

Варто згадати, що деякі країни, наприклад, німеччина, зобов язують вживати заходів по чіткій ідентифікації комерційної реклами для того, щоб споживач міг відрізнити її від новинної та довідкової інформації. У цьому зв язку варто відзначити, що практично будь - яка рекламна інформація, що відповідає нормам і принципам міжнародного законодавства про рекламу, може знайти захист у європейському суді по правах людини.

1 оголошення й реклами представляються в місцеве лікарське управління або безпосередньо бажаючими їх друкувати, або редакціями почасових видань, або ж місцевими поліцейськими органами, на обов язку яких лежить, у силу ст. Для цього достатньо зобов язати телерадіоорганізації перевіряти наявність цих документів і без них не розміщувати рекламу (такий механізм діє зараз щодо всіх товарів, які потребують відповідних дозволів, і він не викликає нарікань з боку контролюючих органів). Розмістити такий обсяг інформації в рекламному ролику неможливо, тому можна прогнозувати, що у випадку внесення змін у цій редакції, телерадіоорганізації припинять розміщувати рекламні оголошення маркетингових заходів (рекламних акцій). На наш погляд, інтереси споживачів будуть дотримані в разі розміщення інформації про строки та умови проведення рекламних акцій, а також в разі розміщення найменування організатора заходів. Отже, закономірності розвитку української реклами відповідають тим самим тенденціям формування реклами, що притаманні економічно розвинутим державам, а саме таким як. Тобто жорстка модель “влада - підкорення” в певних сферах відносин між державною владою та громадянами поступово трансформується в договірну форму відносин, яка виключає жорстку підпорядкованість (звичайно, ця модель, навіть у перспективі, не зможе охопити всієї площини відносин “держава - громадяни”). Як і в усякому процесі управління, головними учасниками процесу державного управління рекламною діяльністю є суб’єкти управління та об’єкти управління. Центральний рівень управління системи державного управліннярекламною діяльністю представлений здебільшого центральними органами виконавчої влади, до яких слід віднести державні комітети, міністерства та центральні органи зі спеціальним статусом. Суб’єктами управління на місцевому рівні управління є місцеві органи виконавчої влади загальної та спеціальної (галузевої чи функціональної) компетенції. У деяких випадках як об’єкт управління треба розглядати рекламу як сукупність рекламоносіїв, тобто використовувати матеріальний підхід до поняття реклами). Відносно цих об’єктів суб’єкти управління системи виступають як елементи зовнішнього управління; 2) рекламні комунікації самих органів державного управління. Недостатньо активно працює рада з питань реклами при кабінеті міністрів україни; навіть найкраще рекламне законодавство та бездоганна система виконавчої влади, що має контролювати рекламну діяльність, не можуть гарантувати повного дотримання вимог законодавчих актів, відповідності до норм суспільної моралі, повагу до прав адресатів рекламних комунікацій тощо. Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв’язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи, а також неправильним застосуванням місцевим судом норм матеріального права. З огляду на зазначене, твердження позивача про те, що він не зобов’язаний здійснювати контроль за дотриманням рекламного законодавства його контрагентами, апеляційний господарський суд вважає безпідставними, позаяк матеріалами справи доведено, що саме позивач є розробником та виробником упаковки (коробки для цукерок), яка є рекламоносієм, у зв’язку з чим саме позивач повинен дотримуватися норм чинного законодавства про рекламу.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини, які мають значення для справи, дав їм належну оцінку та виніс рішення з дотриманням норм матеріального права, що дає підстави для залишення його без змін. Згідно з законом про рекламу, спонсор – особа, яка матеріально підтримує будь - яку діяльність без одержання від неї прибутку з метою популяризації винятково свого імені (назви), торгової марки.

Спонсорство – це участь фізичної чи юридичної особи у прямому або опосередкованому фінансуванні програм з метою реклами свого імені, фірмового найменування чи своєї торгової марки.

Розповсюджувачами реклами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, що розміщують і (або) розповсюджують рекламну інформацію шляхом надання і (або) використання майна, включаючи технічні засоби радіо - , телемовлення, каналів зв’язку, ефірного часу та іншими засобами.

Отже, споживачі реклами – це юридичні або фізичні особи до яких доводиться або може бути доведена реклама, внаслідок чого можливий відповідний вплив реклами на них. 5 закону про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців державна реєстрація юридичних осіб проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах києві та севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або місцем проживання фізичної особи.

27 закону україни про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, підставами для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є. До порушень порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, закон про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, зокрема, відносить. ); у разі зміни виду видання, юридичної адреси засновника (співзасновників), місцезнаходження редакції засновник (співзасновники) зобов’язаний (зобов’язані) повідомити орган реєстрації протягом 1 місяця з дня, коли такі зміни відбулися. У разі державної реєстрації інформаційного агентства до мін’юсту надається документ про сплату реєстраційного збору, розмір якого встановлений вищевказаною постановою. Зареєстрованому інформаційному агентству присвоюється відповідний номер, і воно вноситься до книги обліку інформаційних агентств, що ведеться мін’юстом. Законом „про рекламу” передбачені такі види реклами, як зовнішня реклама, внутрішня реклама, порівняльна реклама, соціальна реклама, реклама на транспорті тощо. Відносини, які виникають у зв’язку з порівняльною рекламою, регулюються законодавством україни про захист від недобросовісної конкуренції, але, на жаль, на сьогодні ці правовідносини врегульовані не в повній мірі. Не визнається неправомірним порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги підтверджені фактичними даними, є достовірними, об’єктивними, корисними для інформування споживачів. Звичайно, що у випадку виникнення необхідності практичного застосування закону україни “про захист від недобросовісної конкуренції” в тому вигляді, в якому вона існує сьогодні, кожна компетентна особа вкладатиме свій зміст у поняття “порівняльна реклама”, виходячи зі своєї суб’єктивної оцінки цього поняття. Відсутність чітких та об’єктивних, встановлених на законодавчому рівні, критерії призведе до прийняття різних за своїм змістом рішень судів та інших уповноважених органів у справах, що розглядатимуться з приводу використання порівняльної реклами.

Чужі бактерії” доводиться до споживачів неправдива інформація про властивості бактерій, що містяться у біопродуктах, формуючи у споживачів рекламного матеріалу психоемоційний зв’язок між “чужими бактеріями” та фантастичним фільмом жахів “чужий”, дискредитують продукцію (біопродукти) інших виробників - конкурентів на ринку кисломолочної продукції, що є порушенням ст. Зовнішня реклама – це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків; - освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків; - опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі; - нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; - у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію. у населених пунктах на висоті менш ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття, якщо їх рекламна поверхня виступає за межі краю проїжджої частини; розміщення зовнішньої реклами на пам ятках та в межах зон охорони пам яток національного або місцевого значення, в межах об єктів природно - заповідного фонду дозволяється за погодженням з центральними або місцевими органами виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Реклама на транспорті – це реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Недобросовісна реклама, згідно з законом україни „про рекламу” – це реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження. Як свідчить практика, дії, пов’язані з неправомірним використанням ділової репутації, становлять приблизно половину від загальної кількості виявлених антимонопольним комітетом україни порушень у сфері недобросовісної конкуренції. Приміром різновид прихованої реклами — „product placement” — розміщення, згадка про продукт чи торгову марку в межах журналістського матеріалу, кінофільму, серіалу, мультфільму, телешоу, радіопрограми, книги тощо. Чи, скажімо, інфореклама — об’ємний інформаційний чи аналітичний журналістський жанр, що підготований з єдиною прихованою метою просувати об’єкт реклами, викликати у читачів інтерес. Несумлінна реклама — реклама, яка через неточність, двозначність, перебільшення, замовчування або в результаті порушення законодавчих вимог до реклами вводить або може ввести в оману одержувачів рекламних звернень. Прихована реклама в пресі — це текстові або зображувальні матеріали, що містять позитивне, комерційно важливе для певної фірми повідомлення, подане під видом журналістського жанру, оголошення, самореклами чи соціальної реклами.

„реклама повинна бути впізнавана без спеціальних знань або без застосування технічних засобів власне як реклама безпосередьно в момент її представлення незалежно від форми чи від вжитого засобу розповсюдження. Так, немає точного визначення такому процесові як „смак”, і якщо уявити ситуацію, в якій рекламодавцю потрібно буде обґрунтувати вислів „найкращий смак для найкращої дівчини у світі”, то попри можливу проблему, пов’язану із недотриманням ст. 37 закону, в якій „забороняється використовувати терміни в найвищому ступені порівняння, якщо це неможливо підтвердити документально”, виникає питання. У республіці вірменія законодавство про рекламу включає закон „про рекламу”, інші законодавчі акти республіки та підписані нею відповідні міжнародні і міждержавні договори.

15 закону „про рекламу” забороняє протизаконну рекламу, що здійснюється з використанням проекту, тексту, рекламних формул, зображень, музичних і звукових ефектів та інших засобів для введення споживачів в оману.

21 закону твердить, що дослівна правдивість реклами не захищає її від того, щоби вважатися недобросовісною, якщо із загального контексту реклами розуміється інакший зміст. Законодавча база обмежена лише визначеннями недобросовісної та попередньо неправдивої реклами, а також характеризує існуючі заборони, що лише частково торкаються прихованої реклами і можуть впливати на її застосування. Окрім визначення поняття „неналежна реклама — недобросовісна, неетична, недостовірна, наперед неправдива та інша інформація, в якій допущені порушення вимог до її змісту, місця, часу і способу поширення, встановлених законодавством киргизької республіки”, у законодавчій базі немає жодних згадок про приховану рекламу.

4 закону республіки литва „про рекламу” забороняє рекламу, якщо у ній „порушуються принципи суспільної моралі; якщо реклама містить наклеп та дезінформацію; для поширення реклами використовуються спеціальні засоби і технології, що впливають на підсвідомість”. „неналежна реклама — недобросовісна, недостовірна, неетична, неправдива і прихована реклама, в якій допущені порушення вимог до її змісту, часу, місця і способу поширення, розміщення, встановлених законодавством республіки казахстан”. „прихованою вважається реклама, що має не усвідомлений споживачем вплив на його сприйняття, інстинкти в радіо - , теле - , аудіо - і кінопродукції, а також в іншій продукції, в тому числі шляхом використання спеціальних відеовставок, подвійного звукозапису та іншими способами”. Рекламне законодавство сполучених штатів америки свою історію веде з недавніх часів, з прийняттям в 1914 році першого закону „про федеральну торгову комісію”. Найважливішими з цих органів є федеральна торговельна комісія, управління з контролю за якістю продуктів харчування, медикаментів і косметичних засобів, поштове відомство, бюро внутрішніх податків, федеральна комісія зв язку та ін. Законодавство сша розглядає рекламу не як реальну пропозицію щодо продажу, а як заяву про намір продати певний товар чи надати послуги за зазначеними в рекламі цінами.

Відповідно до закону про недобросовісну конкуренцію можливе відшкодування збитків, що нанесені недобросовісною конкуренцією, приміром через розповсюдження неправдивих фактів про товари, послуги чи клієнтів. Якщо споживач вважає, що реклама порушує закон про недобросовісну конкуренцію (1987), закон про рекламу ліків (1990), положення про ціни (1986), закон про продукти харчування (1976), положення про етикетки на продуктах (1977), то він може вимагати застосування певних правових актів. Білине балтського району одеської області (далі - ват балтський молочно - консервний комбінат дитячих продуктів) про заборону реклами та визнання порівняння в рекламі неправомірним, а реклами недобросовісною та зустрічним позовом ват балтський молочно - консервний комбінат дитячих продуктів до фірми люстдорф про припинення порушення авторських прав, припинення розповсюдження реклами позивача та відшкодування збитків у сумі 56000 грн. Мотивами цього рішення суду першої інстанції стосовно відмови у первісному позові зазначено те, що фірмою люстдорф не доведено порушення ват балтський молочно - консервний комбінат дитячих продуктів норм чинного законодавства україни про заборону недобросовісної реклами та про захист від недобросовісної конкуренції. Мотивами рішення суду першої інстанції стосовно відмови у зустрічному позові зазначено те, що ват балтський молочно - консервний комбінат дитячих продуктів не доведено порушення фірмою люстдорф належних йому майнових авторських прав. 2004 у частині відмови у задоволенні вимог первісного позову про визнання порівняння в рекламі неправомірним, а рекламу недобросовісною; припинено провадження у цій частині вимог первісного позову на підставі пункту 1 частини першої статті 80 господарського процесуального кодексу україни (далі - гпк); в інший частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Часткове скасування рішення суду першої інстанції мотивоване судом апеляційної інстанції, з посиланням на приписи статей 10, 11 та 26 закону україни про рекламу, тим, що до компетенції судів не віднесено розгляд по суті вимог первісного позову про визнання порівняння в рекламі неправомірним, а реклами недобросовісною. Скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції у розгляді справи порушено вимоги статей 33, 43 та 84 гпк, а судом апеляційної інстанції - вимоги частини першої статті 124 конституції україни.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, вищий господарський суд україни дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

2003, згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов язується виконати відповідно до даного договору роботи з розробки нової торговельної марки, маркетингової концепції, концепції позиціювання, назви, слогану, дизайну, упаковки, її просування та ідеї телевізійного ролику за певну суму у строк до 15. 2003; за актами замовником прийнято виконані роботи, а саме розробку назви тм буренка, слогану, дизайну упаковки та ідеї телевізійного ролику; - фірмою люстдорф (замовник) та тов волна юг (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 01. 2003, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов язання надати замовнику рекламні послуги, а саме здійснити рекламну компанію молока замовника; - на виконання договору про надання рекламних послуг від 01. 2003 (далі - угода), відповідно до умов якої агенція мала надати рекламні послуги та виконання рекламного матеріалу, а саме розробку стратегії бренда, створення рекламних ідей, рекламних стратегій і кампаній, підготовку реклами у завершеній формі та направлення її відповідним змі для оприлюднення; відповідно до умов угоди усі права, правовий титул та інтерес, створений агенцією, у тому числі авторські права та права промислової власності стосовно усіх матеріалів, текстової реклами, предмету та тематики реклами, переходять до замовника з моменту повної оплати; - тов максімайз - україна (агентство) та тов огілві енд мазер (замовник) укладено договір від 20. 2003, відповідно до умов якого агентство за завданням і за рахунок замовника приймає на себе зобов язання з виконання робіт із розміщення рекламних матеріалів замовника в ефірі телеканалів національного та регіонального телебачення україни, у друкованих змі та комплексу пов язаних з цим робіт. Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що фірмою люстдорф не доведено факту передачі їй від тов волна юг майнових авторських прав на використання рекламних відеороликів про тм буренка з назвами одуванчик, кузнечик, романтика, у тому числі комп ютерної графіки, монтажу та кольорокорекції, використаних у цих творах. Суд апеляційної інстанції, аналізуючи зміст приписів статей 10, 11 та 26 закону україни про рекламу (далі - закон), дійшов помилкового висновку про необхідність припинення провадження зі справи на підставі пункту 1 частини першої статті 80 гпк у частині вимог первісного позову про визнання порівняння в рекламі неправомірним, а рекламу недобросовісною. Отже, у названих законах україни не передбачено такого судового способу захисту прав та інтересів, як визнання реклами недобросовісною та визнання порівняння в рекламі неправомірним. Тому є помилковим висновок постанови суду апеляційної інстанції про необхідність припинення провадження зі справи у частині вимог первісного позову про визнання порівняння в рекламі неправомірним, а реклами недобросовісною. У рішеннях судових інстанції не досліджувалося питання про визнання, зазначеними у частині 1 статті 26 закону органами відповідно до їх компетенції, реклами відповідача за первісним позовом недобросовісною та визнання порівняння в цій рекламі неправомірним. Відповідні факти мають значення для висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення вимоги первісного позову про заборону реклами, що відповідає визначеному у законі способу судового захисту.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій порушено приписи частини першої статті 47 гпк щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого кодексу стосовно всебічного, повного і об єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111 - 7 гпк не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У новому розгляді справи господарському суду необхідно визначити на підставі поданих сторонами доказів наявність чи відсутність підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів. Невід’ємною складовою кожного суспільства є наявність стереотипів, стандартів, шаблонів стосовно норм і правил, що формують певні принципи суспільно прийнятної моралі та поведінки.

Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, встановлюються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері культури та мистецтв. Виробництво та обіг у будь - якій формі продукції еротичного характеру та продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, дозволяються виключно за умови дотримання обмежень, встановлених законодавством. Проте, незважаючи на вимоги вказаного закону, рекламна діяльність із використанням дискримінаційних тверджень, реклама, в якій містяться елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності; реклама, що пропагує невігластво, неповагу до батьків продовжує заповнювати телеефір та бігборди країни.

Про це свідчить те, що протягом 2006 року органи прокуратури порушили понад 40 кримінальних справ за фактами порушення законодавства у сфері захисту суспільної моралі. Крім цього, за порушення законодавства у цій сфері, органами прокуратури внесено 250 приписів і подань, опротестовано майже 40 незаконних актів та притягнуто до відповідальності більше 100 посадових осіб. За дорученням прокуратури міста національна експертна комісія із захисту суспільної моралі провела дослідження реклами, за результатами якого було встановлено, що трансльований відеоматеріал, носить сексуально - еротичний характер. Так, у рекламі молоді люди танцюють на вечірці, після забігають у туалет і закривають двері, після нетривалої паузи виходять із нього й, обіймаючись, ідуть, хлопець демонстративно поправляє штани.

Органи прокуратури вважають, що засобами масової інформації не задовольняються потреби у теле - , радіопродукції національного виробництва для дітей та молоді. Практично в усіх областях телерадіоорганізаціями порушуються вимоги закону щодо обов’язкової трансляції просвітницьких, культурологічних, навчальних програм для молоді та дитячих програм. Бехтерєва із санкт - петербурга провели дослідження енцефалограм у дітей, які тривалий час піддавалися впливу агресивної медіа - продукції (фільмів, комп’ютерних ігор). Також, якщо проаналізувати культурні традиції різних народів світу, можна зробити висновок, що сексуальне життя у них розпочиналося із певного віку, а до його настання на інтимні стосунки існувало табу.

Тому владі й бізнесу потрібно шукати форми взаємодії, однією з яких, наприклад, має стати реалізація спільних проектів (наприклад, придумати комп’ютерну гру, яка пропагувала б здоровий спосiб життя). Відсутність усталеної системи моральних принципів, суттєвий влив на свідомість громадян неякісних зразків існуючої соціальної реклами – актуальною є потреба в активізації зусиль, що цілеспрямовані на розвиток духовності, загальнолюдських цінностей, виховання поваги до традицій українського народу та формування здорового способу життя. В європі здебільшого оперують таким загальним визначенням, як „некомерційна реклама”, „суспільна реклама”, „громадська реклама”, а в сша працює „public service advertising” і „public serviceannouncement” (дослівно „громадська сервісна реклама” і „громадські сервісні оголошення”) (psa - реклама громадських цінностей). У сша некомерційна реклама – це реклама, яка спонсорується некомерційними інститутами чи на їх користь та в інтересах, та яка має за мету стимулювання пожертвувань, заклик голосувати на чиюсь користь чи привернення уваги до справ суспільства. Також є таке поняття як соціальна реклама в системі соціальних служб – це інформація державних закладів з питань здорового способу життя, охорони здоров’я, охорони природи, збереження енергоресурсів, профілактики правопорушень, соціального захисту та безпеки населення, яка не має комерційного характеру і спрямована на дітей, підлітків, молодь, жінок, різні категорії сімей. Позиція розвинених країн світу, стосовно соціальної реклами, зводиться до її порівняння з своєрідним „інструментом профілактики” соціальних негараздів та вад суспільства. Кожна людина, внаслідок різних життєвих обставин, підпадає під вплив саме того інформаційного середовища, яке він бачить навколо себе, і його суспільна мораль, позиція, переконання, життєві установки, поведінка не завжди формуються в корисному для себе та оточуючих напрямі. Реклама сьогодення є невід’ємною складовою суспільного життя, виявом інтересів суспільства, і саме звичними для її поширення засобами можна, і необхідно привертати увагу до повсякденних проблем суспільства, змусити замислитися про необхідність пошуку нового, більш розумного, етичного, не шкідливого життю, здоров’ю. Процес перетворення морально - етичних цінностей у риси конкретної людини, що будуть регулювати, направляти та спрямовувати її поведінку – є одним із актуальних завдань соціальної реклами.

Процес формування духовної особистості передбачає виховання і самовиховання в людині непримиренності до будь - яких проявів неповаги до загальнолюдських цінностей, відхилень від норм моралі. Вона покликана пропагувати загальнолюдські цінності, формувати громадську думку стосовно певних подій або явищ, гармонізувати людські стосунки, актуалізувати проблеми, об єднувати людей навколо значущих суспільних ідей, переконань. Отже, суть соціальної реклами – просувати високу мораль та принципи, добрі традиції та цінності, дбайливе ставлення до природи, здоровий спосіб життя, екологічну та особисту безпеку; боротися з алкоголізмом, наркоманією, тютюнопалінням, насильством та жорстокістю у родині; відвертати дітей та підлітків від негативних шкідливих звичок, утверджувати гармонію людського співжиття, що пов язане зі зміною моделі людської поведінки.

Позитивний ефект соціальної реклами забезпечується тільки за умов комплексності і систематичного врахування причинно - наслідкових зв язків між метою, змістом повідомлення та реакцією людей різних вікових та соціальних груп. Тому, різні організації, установи, що займаються створенням та впровадженням соціальної реклами, мають оперувати єдиним інструментарієм і єдиними критеріями оцінки ефективності соціальної реклами.

Для того, щоб соціальна реклама повністю сприймалася людьми спеціалісти спочатку розробляють єдину комплексну концепцію – ідею, задум подання матеріалу.

Впроваджуючи задум у життя необхідно пам’ятати, про зв’язок між видами поведінки людей (безпечна сексуальна поведінка, паління, вживання алкоголю, наркотиків тощо) та певним стилем життя. Комплексна концепція передбачає та прораховує позитивний ефект соціальної реклами, що забезпечується за умов цілеспрямованої роботи і гармонійного поєднання. Обмірковуючи єдиний задум подання рекламного матеріалу, спеціалісти враховують фактори, що впливають на сприйняття людьми різних вікових та соціальних груп, соціальної реклами.

Другий головний критерій оцінки ефективності соціальної реклами є врахування факторів сприйняття реклами, що викликають увагу, інтерес, зосередженість, спонукають до роздумів, аналізу, вчинків. Науковцями доведено, що при виробленні соціальної реклами для молоді треба враховувати ті аспекти, які в більшій мірі сприяють зацікавленості та привертають увагу.

Так, у 2005 році державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді міністерства україни у справах сім’ї, молоді та спорту оприлюднила аналітичний звіт за результатами дослідження. „вплив різних типів соціальної реклами центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді на поінформованості, усвідомлення й поведінку дітей та молоді”. Треба розміщувати її в зошитах, щоденниках; як бачимо, соціальна реклама, що не зовсім активно використовує той факт, що у моральній свідомості кожної людини зберігається деякі установки, алгоритми, стереотипи дій, поводження, визнані суспільством, як оптимальні, загальноприйняті. Хоча останнім часом, з’являються рекламні матеріали соціального спрямування в яких висвітлюються моральні загальнолюдські цінності (духовність, справедливість, гуманізм, чесність, скромність), ціннісні орієнтації, морально - психологічний механізм самоконтролю особистості (обов’язок, борг, совість, відповідальність). вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду та характеру занять, місця проживання; - подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров’ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки; у галузі соціальної реклами неприпустима. Соціальна реклама робить нерішучі, несистемні спроби впливати на мораль, духовні цінності людини через вже існуючі стандарти, образи, символи чи знаки.

У таких умовах негайно міняється практична масова поведінка людей, що ігнорують існуючі моральні норми; складають нові відносини – і все це фіксується суспільною свідомістю у вигляді нових норм. Таким чином, суть механізму морального розвитку полягає в тім, що практика поведінки знаходить оптимальні зразки, які потім оформляються у вигляді так званих моральних кодексів або офіційних моральних систем. Тому, загальне зміцнення духовно - моральної сфері суспільства може оздоровити націю в цілому та позитивно вплинути на формування світогляду кожної людини, шляхом. Громадяни україни мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми партій (блоків), політичні, ділові та особисті якості кандидатів у депутати, вести агітацію за або проти партій (блоків), кандидатів у депутати.

Перший заступник голови національної ради з питань телебачення та радіомовлення ігор курус в своєму інтерв’ю також наголосив, що політична реклама виникає тільки тоді, коли є виборчий процес. Так, з 21 червня 2007 року на кількох загальнонаціональних каналах з’явився ролик секретаріату президента, в якому віктор ющенко дає оцінку останнім політичним подіям. За його ж словами, перед виходом ролика в ефір національна рада з питань телебачення та радіомовлення провела експертизу й надала роз’яснення, чому цей сюжет розцінюється як соціальна реклама. Після тривалих роздумів, до якого ж із цих видів можна віднести президентський ролик, нацрада вирішила – до соціальної реклами, керуючись наступними міркуваннями.

Відповідно до статті 1 закону україни „про рекламу”, реклама – це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь - якій формі та в будь - який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку.

вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду та характеру занять, місця проживання; - подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров’ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки; вдосконалення існуючої нормативно - правової бази, яка контролює та регулює діяльність у сфері виробництва та розповсюдження соціальної реклами має включати в себе.