теорія економічного аналізу лекції

теорія економічного аналізу лекції

Народному господарстві потребує не лише докорінних змін у структурі різних форм власності, а й істотного вдосконалення системи управління виробництвом. Управлінські рішення й дії мають базуватися сьогодні на точних розрахунках, глибокому й усебічному економічному аналізі, бути науково обґрунтованими, мотивованими, оптимальними.

Здатність зберігати та примножувати моральні, культурні, наукові цінності і досягнення суспільства на основі розуміння історії та закономірностей розвитку предметної області, її місця у загальній системі знань про природу і суспільство та у розвитку суспільства, техніки і технологій, вести здоровий спосіб життя. Проводити аналіз господарської діяльності підприємства та фінансовий аналіз з метою прийняття управлінських рішень ідентифікувати та оцінювати ризики недосягнення управлінських цілей суб’єкта господарювання, недотримання ним законодавства та регулювання діяльності, недостовірності звітності, збереження й використання його ресурсів. Демонструвати розуміння вимог щодо професійної діяльності, зумовлених необхідністю забезпечення сталого розвитку україни, її зміцнення як демократичної, соціальної, правової держави.

Прийоми групування для вивчення взаємозв язку між факторними та результативними показниками, вивчення тенденцій розвитку та зміни економічних явищ, що досліджуються. Прийоми деталізації загальних показників за ознакою часу, місцем здійснення господарських операцій, процесів, центрами відповідальності та складовими елементами (частками) показників. Його зміст та завдання, організація, основні джерела інформації, методи проведення та місце в системі управління підприємством і його структурних підрозділах. На макрорівні здійснюється економічний аналіз макропоказників, на мікрорівні - конкретний економічний аналіз, який іще називають аналізом господарської діяльності підприємства. Економічний аналіз діяльності підприємства має бути тісно пов язаний із системним підходом, тобто з комплексним вивченням об єкта управління з урахуванням усіх його аспектів. За системного підходу кожний об єкт управління розглядають як комплекс взаємозв язаних елементів, котрим притаманні визначені загальні властивості і котрі об єднані для досягнення певної мети.

Ці особливості системного підходу до управління свідчать, що економічний аналіз не може забезпечити підготовки управлінських рішень стосовно всіх аспектів діяльності підприємства. інформаційна система управління включає всі види обліку, що створюють масив управлінської інформації, котрий характеризує стан системи, що управляється, та виконання управлінських рішень. У системі, що управляє, проекти управлінських рішень разом з іншою інформацією використовуються відповідно до загальних функцій управління для формулювання управлінських рішень, які передаються на об єкт управління (систему, що управляється). Щодо всіх операцій, які здійснюються в підрозділах, формується відповідна первинна інформація, котра в порядку зворотного зв язку направляється в інформаційну систему управління. Значно ширше використання принципу управління за відхиленнями, що дає можливість керівництву звертати увагу на зміни безпосередньо в процесі виробництва. В даний час більшість діючих методик оцінки фінансового стану підприємств представлених в літературних джерелах не задовольняють сучасним вимогам комплексності і обґрунтованості. За такої необхідності повинні з явитися моделі і алгоритми, побудовані на даних вітчизняної фінансової статистики, орієнтовані на принципи обліку і специфіку ділової активності. До них автори відносять ті методи, що характеризуються певним суб єктивізмом, оскільки в них мають значення інтуїція, досвід та знання аналітика, зокрема експертних оцінок (дельфійський, мозковий штурм, сценаріїв), теорії катастроф (програми вивчення та прогнозування нестійких економічних систем), деталізації (за часом, місцем дії, центром відповідальності), побудови системи показників, побудови системи аналітичних таблиць. У детермінованому аналізі для виміру впливу факторів на результативний показник використовують різні способи, у тому числі ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць, індексний, пропорційного поділу, інтегральний тощо. Коли відомі, і, а також, то для визначення можна використовувати спосіб пропорційного розподілу, який заснований на пропорційному розподілі приросту результативного показника за рахунок зміни фактора між факторами другого рівня, і відповідно їх величині. Пропорційність цього розподілу досягається шляхом визначення постійного для всіх факторів коефіцієнта, який показує величину зміни результативного показника за рахунок зміни фактора на одиницю. В наш час ресурсний потенціал підприємства є актуальною темою, оскільки він виступає основою на якій базується підприємство, джерелом доходу підприємства, сприяє досягненню поточних та стратегічних цілей підприємства, а також підвищенню ефективності роботи підприємства. Ціллю виступає всебічне, достовірне вивчення основних факторів, які впливають на ресурсний потенціал підприємства, а також за рахунок цього пошук основних напрямків підвищення ефективності ресурсного потенціалу.

Тому необхідно прослідити вплив зміни середньорічної вартості основних і оборотних фондів та прибутку на рентабельність господарських ресурсів підприємства методами пропорційного поділу.

Розглянемо ще приклад, де іноді для визначення впливу факторів на приріст результативного показника може бути використаний спосіб пропорційного поділу.

Економічний аналіз як наука є системою спеціальних знань, яка пов язана з дослідженням причинно - наслідкових зв язків і розвитку економічних явищ та процесів. Економічний аналіз є важливим елементом в системі управління, дієвим засобом виявлення внутрішньогосподарських резервів, основою розробки науково обґрунтованих управлінських рішень, інструментом контролю за їх виконанням. Для будь - якої науки характерне визначення базових принципів дослідження, які виражають стан і етику дослідника, регулюють процедурну сторону методології і методики.

Принцип науковості передбачає глибоке пізнання об єктивної реальності функціонування економічної системи, впливу об єктивних факторів її зміни та розвитку, застосування наукової методики та організації аналітичних досліджень. Значний прогрес забезпечив широке застосування в економічному аналізі економіко - математичних методів і моделей та комп ютерної технології обробки економічної інформації. Принцип системності передбачає дослідження економічних явищ і процесів як складних систем з функціонально - структурною будовою елементів взаємозв язку і взаємообумовленості їх складових. Системність, як поняття кібернетичного порядку, потребує дослідження об єкта як єдиного цілого, єдиної системи, що включає інші складові елементи, які знаходяться у визначеній взаємодії; об єкта, що є частиною іншої, більш високого рівня системи, у якій він взаємодіє з іншими підсистемами.

Він передбачає всебічне дослідження причинних взаємозалежностей, комплексну оцінку вхідних параметрів функціонально - структурної будови, їх зміну та розвиток на досліджуваному об єкті у просторі і часі, за кількісними й якісними ознаками та вихідні параметри цього процесу.

Принцип періодичності (або регулярності) передбачає необхідність систематичного проведення аналітичних досліджень на базі високої їх організації та планування аналітичної роботи.

Аналіз повинен базуватися на достовірній, перевіреній інформації, що реально відображає об єктивну дійсність, а його висновки повинні обґрунтовуватися точними аналітичними розрахунками.

Достовірність та об єктивність аналітичних досліджень передбачають відсутність арифметичних помилок у розрахунках, правильне застосування методики розрахунку окремих показників, впливу окремих факторів тощо. Зрозумілість та адекватність тлумачення досягається через обов язкове пояснення отриманих результатів дослідження у вигляді відповідних висновків, коментарів, складання пояснювальних записок. Принцип оперативності полягає у тому, що економічний аналіз повинен здійснюватися лише тоді, коли виникає потреба виявити причини недоліків у роботі підприємства та розробити шляхи підвищення ефективності господарської діяльності. Принцип дієвості полягає в тому, що аналіз повинен активно впливати на хід виробництва та його результати, своєчасно виявляти недоліки та упущення в роботі, інформувати про це керівництво підприємства. Крім того, своєчасна та доречна аналітична інформація дає можливість оперативно оцінити минулі, теперішні чи майбутні події, вжити необхідних заходів для виправлення ситуації або її поліпшення. Насамперед, вони повинні бути інформацією, яка використовується для прогнозування господарських подій, майбутнього фінансового стану підприємства, його фінансових результатів. З цією метою, крім доцільності організації, при його проведенні повинні широко використовуватися провідні методики, засоби, які полегшують роботу аналітика. Це сприяло тому, що сформувавшись в самостійну науку, економічний аналіз комплексно та системно використовує дані, а в окремих ситуаціях способи та прийоми дослідження, притаманні іншим економічним і не економічним наукам. Економічний аналіз, ґрунтуючись на економічній теорії, досліджує дію економічних законів, які виражають основний напрям розвитку певної господарської одиниці та проявляються в закономірностях і тенденціях стратегії її діяльності. Знаючи економічну сутність, можна кількісно виразити ці показники і проводити їх вивчення, встановлювати відхилення, тенденції змін, відповідність вимогам ринку, відслідковувати можливі диспропорції і визначити способи їх подолання. Використовуючи дані обліку та звітності, економічний аналіз одночасно висуває вимоги щодо їх удосконалення та розвитку, сприяє раціональній організації облікової роботи з метою отримання повноцінної достовірної економічної інформації. Кожен бухгалтер, отримавши дані про результати господарювання підприємства, цікавиться станом господарських засобів і джерел їх утворення, використанням підприємством резервів для збільшення прибутку тощо. Аналітичні розробки статистичних органів пов язані переважно з масовими соціально - економічними явищами, процесами і проводяться найчастіше на галузевих, регіональних і загальнодержавному рівнях. Економічний аналіз діяльності підприємств охоплює лише дані на мікроекономічному рівні і в більшості випадків ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Економічний аналіз, завершуючи економічну роботу підприємства, забезпечує підпорядкованість окремих її складових частин виконанню прогнозів, договорів, планів. Завданням аудиту є документальна перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку, достовірності й повноти фінансової звітності та її відповідності вимогам чинного законодавства. Отже, бухгалтерський облік, аудит, економічний аналіз перебувають у безперервному русі, є взаємопов язаними та взаємозумовленими в загальній інформаційній системі управління підприємством. З одного боку, без розуміння діючого порядку фінансування та кредитування, знання взаємозв язку з фінансовими та кредитними органами й установами неможливо кваліфіковано проводити аналіз господарської діяльності. Проте кількісний аналіз є доцільним лише тоді, коли визначено економічну природу категорії, явища, процесу, адже кількісні характеристики випливають з економічної природи та нею зумовлені. Застосування математики в економічних дослідженнях і розрахунках поширюється, насамперед, на область змінних величин, пов язаних між собою функціональною залежністю. При цьому кореляційний аналіз, спираючись на математичний апарат, може привести до реальних результатів тільки в тому разі, коли він виходить з відповідних теоретичних передумов. При дедуктивному методі спочатку будується загальна модель і лише на її основі конструюються часткові моделі, встановлюються алгоритми конкретних математичних розрахунків. У системі, що управляє, проекти управлінських рішень разом з іншою інформацією використовуються відповідно до загальних функцій управління для формулювання управлінських рішень, які передаються на об єкт управління. Для підготовки та прийняття ефективного управлінського рішення необхідно своєчасно одержати вичерпну інформацію про внутрішні й зовнішні умови діяльності об єкта управління. Оскільки комплекс цих умов практично ніколи не буває однаковим, зміст конкретних рішень навіть за управління тим самим об єктом, як правило, буває різним. Системний аналіз є сукупністю наукових методів і практичних прийомів дослідження великих і складних проблем управління, методичним засобом реалізації системного підходу до управління. Декомпозиція системи, діагностика системи, статистичне дослідження системи, метод перехресних порівнянь, експертні оцінки, імітаційне моделювання, аналіз чутливості рішень до різних факторів, агрегування змінних у комплексні фактори.

Наявність чіткої цільової установки; кількісне визначення ресурсів, необхідних для досягнення кожної цілі, з урахуванням обмеженості ресурсів; поділ генеральної програми на підпрограми.

Змінні витрати на одиницю продукції є незмінними за зростання чи падіння обсягів виробництва, постійні витрати змінюються обернено пропорційно до змін обсягу виробництва. Особливого значення набуває так званий диференціальний аналіз, який передбачає вивчення тільки тих показників, що змінюються внаслідок управлінського рішення. Усі ці розрахунки уможливлюють виявлення альтернативних напрямків дій керівництва компанією, опрацювання економічно обґрунтованих проектів управлінських рішень. Але якщо маржинальний аналіз покаже, що збитки цих виробництв нижчі за суми постійних витрат, які на них припадають, рішення про ліквідацію треба принаймні добре вивчити, бо воно є сумнівним. За цих умов корисною є система цільового калькулювання, основою якої є можлива ринкова ціна нового виробу, та розрахована фахівцями можлива планова собівартість. Для цього застосовуються методи розрахунку чистого приведеного ефекту, розрахунку індексу або норми рентабельності інвестиції, визначення строку окупності інвестицій, розрахунку коефіцієнта ефективності інвестиції. Економічний аналіз є важливим елементом в системі управління, дієвим засобом виявлення внутрішньогосподарських резервів, основою розробки науково обґрунтованих рішень, інструментом контролю за їх виконанням. Прийом деталізації застосовується для визначення впливу результатів роботи окремих структурних підрозділів аналізованого підприємства на його підсумкові показники, виявлення позитивних і негативних сторін діяльності окремих служб, цехів, дільниць та інших ланок даного підприємства. Деталізацію узагальнюючих економічних показників можна проводити за часом, місцем одержання підсумкових показників, а також за їх складом (структурою). їх вивчення допомагає встановити найбільш успішні періоди роботи підприємства, з ясувати недоліки у виконанні окремих операцій, резерви у використанні техніки, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Деталізація узагальнюючих показників за місцем їх одержання - це розчленування досягнутих результатів по підприємству в цілому на ряд часткових показників у розрізі окремих його структурних підрозділів (служб, цехів, дільниць, бригад, ланок, робочих місць) і конкретних виконавців, що має велике значення для виявлення передових і відстаючих дільниць і працівників. Деталізація узагальнюючих показників за їх складом дає можливість визначити структуру підсумкових показників і роль окремих складових елементів в їх формуванні, що сприяє виявленню основних факторів, які вплинули на зміну рівня досягнутих результатів. Виявлені при первісній деталізації складові часткові показники підлягають потім подальшій деталізації і так до тих пір, поки не будуть встановлені першопричини тих чи інших результатів роботи аналізованого підприємства. Факторами в аналізі називають активно діючі сили, які зумовлюють позитивні і негативні зміни в стані об єкта та у показниках, що його відображають, тобто причини цих змін. Переважно термін причини застосовують до ширшого комплексу факторів, а при такому розміщенні цього комплексу уже окремі його складові називають факторами.

Спочатку вивчають узагальнені показники господарської діяльності в масштабах усього господарського об єднання, підприємства чи іншого об єкта, потім ці показники деталізують, розчленовують. Деталізація, розчленування узагальнених показників - це аналіз (аналіз з грецької означає розкладання, розчленування на частини), а подальше узагальнення матеріалів дослідження, на основі якого дають вільну оцінку виконанню плану, ефективності господарювання і виробляють зведений рахунок резервів, називають синтезом. Спочатку вивчають хід господарських операцій і відображають показники їх роботи на окремих робочих місцях, а потім переходять від конкретних до більш абстрактних, узагальнених показників господарської діяльності аналізованого об єкта загалом. За даним підходом оцінюють діяльність аналізованого об єкта не лише з точки зору досягнення його локальної мети, а й з урахуванням того, наскільки вона поєднується з метою системи вищого рівня та із загальнодержавними інтересами.

Системний підхід невід ємний від комплексного, бо передбачає розгляд результатів діяльності об єкта як результат взаємодії усіх сторін його діяльності і всіх факторів, що на них впливають. Для зручності дослідження штучно виділяють і окремо розглядають вплив різних господарських факторів на діяльність підприємства, щоб наприкінці дослідження врахувати їх взаємодію і взаємообумовленість. Визначення впливу деяких факторів на динаміку господарського розвитку, результати виконання плану та ефективність господарювання допоможе з ясувати їх відносне значення у роботі підприємства, зосередити увагу на головних і другорядних факторах. З особливостей методу випливає ряд спеціальних прийомів класифікації, що виділяють комплекси факторів, які вимірюють на основі аналітичної обробки показників обліку і звітності. Розрахункова формула пов язує часткові показники обліку і звітності з метою вимірювання впливу різних факторів на відхилення від плану основних узагальнених показників господарської діяльності чи на їх динаміку.

Розрахункова формула - основа аналітичних розрахунків, що виявляють кількісну залежність відхилення від плану чи іншої бази за узагальненим показником, від зміни окремих елементів розрахункової формули - взаємопов язаних часткових показників. Порівняльний аналіз використовують для визначення розмірів і причин відмінностей у використанні ресурсів і ефективності виробництва, а також для мобілізації внутрішніх резервів порівнюваних підприємств шляхом поширення передового досвіду.

Порівняння із середньогалузевими показниками дає змогу визначити, яке місце займає аналізоване об єднання чи підприємство в галузі, чи належить воно до передових, середніх або відстаючих. Порівняння з плановими і звітними показниками передового підприємства, а всередині підприємства - з показниками передових цехів, виробничих дільниць, з показниками роботи ліпших робітників дає змогу виявити резерви, приховані у запровадженні нових досягнень техніки і технології, в узагальненні та використанні передового досвіду з урахуванням особливостей кожного з порівнюваних об єктів. з найдосконалішими технічно капіталістичними підприємствами тієї ж галузі за техніко - виробничим показником обладнання, матеріалів, палива, електроенергії. Якщо вивчати ті сторони діяльності, в яких виявляються спільні соціальні, організаційні та правові основи підприємств, то їх можна порівняти без урахування відмінностей продукції, масштабів, техніки і технології виробництва на кожному з них. Якщо ж визначене завдання полягає у виявленні резервів, пов язаних з характером виробництва, наприклад з економією матеріалів, то поглиблене вивчення цих резервів обмежується підприємствами, що випускають однакову чи подібну за технологією виготовлення продукцію. Щоб розширити коло порівнюваних підприємств, здійснюють порівняння узагальнених показників по підприємству загалом, а також часткових - за окремими технологічними дільницями й операціями, що можуть бути однакові на підприємствах різного виробничого профілю. При використанні прийому порівняння, особливо при порівняльному аналізі, необхідно забезпечити порівнянність вхідних даних, якої досягають шляхом дотримання певних умов, до яких належать єдине оцінювання (окремо виявляється вплив зміни оцінки); ліквідація впливу зміни об єкта й асортименту і порівняльних календарних періодів. Будь - яке порівняння залежно від змісту показників, які вивчають, висуває певну умову для забезпечення порівнянності та правильності висновків на основі цього порівняння. У статистиці групування - умова отримання науково обумовлених середніх величин, які правильно характеризують вивчення сукупності, використання для узагальнення, типізації явищ. Наприклад, їх поділяють на зовнішні і внутрішньогосподарські; соціальні та індивідуальні; залежні і незалежні від аналізованого об єкта; головні і другорядні. Особливо часто застосовують прийом групування при аналізі зведених звітів, бо він дає змогу виділити показники роботи відстаючих підприємств, зосередити на них увагу і таким чином знайти та мобілізувати невикористані резерви.

Виокремлення вузьких місць у провідних ланках використовують для того, щоб з ясувати, які учасники чи які види ресурсів перешкоджають підвищенню ефективності господарювання, які є вузькими місцями, від яких сторін діяльності залежить значне поліпшення роботи і що є провідною ланкою в цій роботі. Концентрація уваги на вузьких місцях у провідних ланках - характерний прийом, який широко використовують на практиці, особливо для регіональної організації пошуку резервів. Так, якщо серед використовуваних матеріалів є такі, які виділяють підприємству в обмеженій кількості, то потрібно, в першу чергу, виявити можливості найекономнішого використання або заміни цих матеріалів (наприклад, кольорових і дорогоцінних металів). Поряд з аналізом вузьких місць потрібно вивчити провідні ланки, що визначають зростання ефективності виробництва, наприклад, вчасне введення в експлуатацію нових потужностей, виконання підвищення сортності продукції, дотримання передбаченого плану щодо співвідношення між зростанням виробництва праці і зростанням зарплати виробників і т. Підбір і порівняння показників в аналітичних таблицях дають уявлення не тільки про економічні результати роботи підприємства, а й факторів, які визначили ці результати, що робить майже непотрібним текстове роз яснення. У системі аналітичних показників роз яснюють узагальнені показники оцінювання стану об єкта і часткові (факторні) показники, які використовують для виявлення впливу деяких факторів на узагальнені показники.

Розділяємо показники і, деталізуючи їх за підрозділами підприємств, можемо визначити вплив кожного з них на використання ресурсів і на виконання плану, виявити передових і відстаючих. При узагальненні розкривають зв язок між підсумками діяльності окремих її учасників і виконавців, визначають ступінь їх впливу на загальні результати щодо об єкта загалом.