поняття комунальної власності реферат
При цьому, слід мати на увазі, що конституція та законодавство україни передбачають можливість об єднання жителів декількох сіл в одну територіальну громаду.
В юридичному – він означає речове право, право особи на певну річ (сукупність речей), що включає в себе правомочності володіння, користування та розпорядження цією річчю (речами). 97 (зі змінами та доповненнями) визначив комунальну власність як право територіальної громади самостійно володіти, ціленаправлено, економно, ефективно користуватися та розпоряджатися на власний розсуд і в своїх інтересах майном, яке належить їй, безпосередньо, а також через органи місцевого самоврядування. Кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об єкти житлово - комунального господарства; майно установ освіти, культури, медицини, торгівлі; побутового обслуговування, майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв язку, інформації та інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. Місцеві ради можуть здійснювати відносно них будь - які дії, реалізуючи від імені всих жителів населених пунктів повноваження власника, –продавати, відчуджувати іншим способом, передавати в якості внеску до статутного фонду господарських товариств та інше.
Для здійснення господарської діяльності органи місцевого самоврядування мають право створювати підприємства, установи, організації, вирішувати питання їх реорганізації та ліквідації. Важливу роль в залученні підприємств, організацій до вирішення питань соціально - економічного розвитку комунального утворення відіграє комунальне замовлення, відповідно до законодавства, органи місцевого самоврядування вправі виступати замовниками на виконання робіт. Комунальне замовлення–це договір органу місцевого самоврядування з господарюючим суб єктом на виконання певного виду робіт, що фінансуються з місцевого бюджету або комунальних позабюджетних органів. Органи місцевого самоврядування вирішують питання про створення спільних підприємств за участю іноземних інвесторів, укладають договори з іноземними партнерами на реалізацію та придбання продукції для потреб розвитку території комунального утворення, його жителів за рахунок наявних валютних коштів та на іншій основі. Майнові комплекси підприємств, що забезпечують комплексне надання послуг; об єкти незавершеного будівництва, які можуть бути добудовані з метою їх використання для надання послуг; спеціально побудовані об єкти у відповідності до умов концесійного договору.
Право на укладення концесійного договору отримує претендент, який запропонував кращі умови здійснення концесії, враховуючи інтереси територіальної громади в забезпеченні споживачів товарами, роботами, послугами.
Комунальне майно може також використовуватись шляхом укладення інших договорів, передбачених цивільним та господарським законодавством україни, обов язковою умовою яких є забезпечення інтересів територіальних громад. Деякі норми антимонопольного законодавства містяться в інших нормативних актах, зокрема в господарському кодексі україни, зу „про природні монополії” та інших. Безпосередній державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захистом інтересів підприємців від недобросовісної конкуренції здійснює антимонопольний комітет (амк) відповідно до компетенції. Амк створює територіальні управління, тобто має право делегувати свої права відносно надання підприємцям та органам управління обов’язкових для виконання розпоряджень. Органи комітету розглядають справи про порушення антимонопольного законодавства і за результатами розгляду приймають обов’язкові для виконання рішення. про припинення неправомірних угод між підприємцями; у випадку необхідності звертаються до суду чи господарського суду з позовом; передають до правоохоронних органів матеріали про порушення законодавства, які містять ознаки злочину.
Для прийняття рішень про наявність або відсутність монопольного становища суб’єкта господарювання на ринку органами антимонопольного комітету україни (амк україни) проводяться такі дії. 3) встановлюють товарні межі для кожного з визначених товарів, тобто визначається група взаємозамінюючих товарів, товарів однієї споживчої вартості, в межах якої споживач може перейти від споживання одного товару до іншого і формується група товарів, ринки яких розцінюються як товарний ринок. Для суб’єктів господарювання на ринку визначається співвідношення обсягу надходження товарів на ринок від кожного підприємця до обсягу ринку товарів в цілому.
Відповідно до законодавства, монопольним визнається таке становище суб’єкта господарювання, доля якого на ринку певного товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Зловживанням монопольним становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне(домінуюче) становище на ринку, що призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.
встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товарів, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; - застосування різних цін чи різних умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на це умов; - обмовлювання укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою, або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмету договору; - обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям; монопольна ціна – ціна, яка встановлюється підприємцем, що займає монопольне становище на ринку; призводить до обмеження конкуренції і порушення прав споживачів. Серед основних задач, на яких органи амк україни концентрують свої зусилля особливе місце займає діяльність з попередження, виявлення та припинення дій державних органів влади та управління, що протирічать вимогам антимонопольного законодавства. Анти конкурентними діями органів влади, місцевого самоврядування адміністративно - господарського управління та контролю є прийняття будь - яких актів (рішень, наказів, розпоряджень і т. ), внесення письмових або усних вказівок, укладання угод або в будь - якій іншій формі дії чи бездіяльність вищевказаних органів, які призвели або можуть призвести до недопущення, обмеження або порушення конкуренції. Недобросовісною конкуренцією визнаються будь - які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. A) неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб’єкта (чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, товару іншого виробника, копіювання зовнішнього вигляду виробу, порівняльна реклама). B) створення перешкод господарюючим суб’єктам в процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг в конкуренції (дискредитація господарюючого суб’єкта, купівля - продаж товарів, виконання робіт, надання послуг з примусовим асортиментом, схилення до бойкоту господарюючих суб’єктів, схилення постачальника до дискримінації покупця, замовника, схилення господарюючого суб’єкта до розірвання договору з конкурентом, підкуп працівника покупця чи постачальника, досягнення неправомірних переваг в конкуренції). Недобросовісна реклама – реклама, яка в наслідок штучності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчання, порушення вимог відносно часу, місця та способу розповсюдження, а також інших вимог, передбачених законодавством україни вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особі чи державі. При цьому, слід мати на увазі, що конституція та законодавство україни передбачають можливість обєднання жителів декількох сіл в одну територіальну громаду.
В юридичному - він означає речове право, право особи на певну річ (сукупність речей), що включає в себе правомочності володіння, користування та розпорядження цією річчю (речами). Кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, обєкти житлово - комунального господарства; майно установ освіти, культури, медицини, торгівлі; побутового обслуговування, майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи звязку, інформації та інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. Місцеві ради можуть здійснювати відносно них будь - які дії, реалізуючи від імені всих жителів населених пунктів повноваження власника, - продавати, відчуджувати іншим способом, передавати в якості внеску до статутного фонду господарських товариств та інше.
Комунальне замовлення - це договір органу місцевого самоврядування з господарюючим субєктом на виконання певного виду робіт, що фінансуються з місцевого бюджету або комунальних позабюджетних органів. Майнові комплекси підприємств, що забезпечують комплексне надання послуг; обєкти незавершеного будівництва, які можуть бути добудовані з метою їх використання для надання послуг; спеціально побудовані обєкти у відповідності до умов концесійного договору.
Комунальне майно може також використовуватись шляхом укладення інших договорів, передбачених цивільним та господарським законодавством україни, обовязковою умовою яких є забезпечення інтересів територіальних громад. Амк створює територіальні управління, тобто має право делегувати свої права відносно надання підприємцям та органам управління обовязкових для виконання розпоряджень. Для прийняття рішень про наявність або відсутність монопольного становища субєкта господарювання на ринку органами антимонопольного комітету україни (амк україни) проводяться такі дії. Для субєктів господарювання на ринку визначається співвідношення обсягу надходження товарів на ринок від кожного підприємця до обсягу ринку товарів в цілому.
Відповідно до законодавства, монопольним визнається таке становище субєкта господарювання, доля якого на ринку певного товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції. Зловживанням монопольним становищем на ринку є дії чи бездіяльність субєкта господарювання, який займає монопольне(домінуюче) становище на ринку, що призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших субєктів господарювання або ущемлення інтересів інших субєктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умови існування значної конкуренції на ринку.
Q встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товарів, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; q застосування різних цін чи різних умов до рівнозначних угод з субєктами господарювання, продавцями чи покупцями без обєктивно виправданих на це умов; q обмовлювання укладання угод прийняттям субєктом господарювання додаткових зобовязань, які за своєю природою, або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмету договору; q обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим субєктам господарювання, покупцям, продавцям; q часткова або повна відмова від придбання або реалізації товарів за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; монопольна ціна - ціна, яка встановлюється підприємцем, що займає монопольне становище на ринку; призводить до обмеження конкуренції і порушення прав споживачів. A) неправомірне використання ділової репутації господарюючого субєкта (чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, товару іншого виробника, копіювання зовнішнього вигляду виробу, порівняльна реклама). B) створення перешкод господарюючим субєктам в процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг в конкуренції (дискредитація господарюючого субєкта, купівля - продаж товарів, виконання робіт, надання послуг з примусовим асортиментом, схилення до бойкоту господарюючих субєктів, схилення постачальника до дискримінації покупця, замовника, схилення господарюючого субєкта до розірвання договору з конкурентом, підкуп працівника покупця чи постачальника, досягнення неправомірних переваг в конкуренції). Недобросовісна реклама - реклама, яка в наслідок штучності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчання, порушення вимог відносно часу, місця та способу розповсюдження, а також інших вимог, передбачених законодавством україни вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особі чи державі. Незважаючи на те, що повернення землі в цивільно - правовий обіг породжує значну кількість проблем, сучасна ситуація не сприяє тому, щоб відмовлятися від погляду на землю як на майно. Так само як показником цього є не лише констатація даного права, але й уміння регулювати його так, щоб воно не завдавало шкоди самому суспільству, природі і державі. У першому випадку (через відповідні державні органи) вони виступають у ролі сторін у договорах купівлі - продажу чи оренди земельної ділянки, які регулюються цивільним законодавством. У другому випадку субєкти виконують встановлені законодавством функції щодо контролю за використанням земельних ресурсів, організації землеустрою тощо. А) обігоспроможності, тобто земельна ділянка може вільно відчужуватися або переходити від одної особи до іншої (внаслідок успадкування, реорганізації юридичної особи) чи іншим способом, якщо вона не вилучена з обігу чи не обмежена в обігу; б) земельна ділянка як обєкт цивільного права є нерухомим майном. Для земельних ділянок установлена також і спеціальна реєстрація - в органах державного комітету по земельних ресурсах україни; в) земельна ділянка залежно від того, чи можливий її переділ без шкоди для її господарського призначення чи ні, може бути визнана ділимим чи неділимим майном. Рішення про неподільність земельної ділянки, якщо про це не вказується в законодавстві, приймає суд; г) наступною ознакою земельної ділянки як обєкта цивільного чи земельного права є те, що продукція і доходи, отримані внаслідок використання земельної ділянки, належать особі, що використовує цю ділянку на законних підставах. Оскільки кожна земельна ділянка невіддільна від усього земельного простору, то на неї розповсюджується певна частина суспільних і державних інтересів, які існують відносно землі як такої. Правомочності володіння дають можливість володіти землею на основі закону, тобто мати її на балансі, визначати земельну ділянку як частину свого господарства. Правомочність розпорядження проявляється в тому, що власник на свій вибір може продати, подарувати, обміняти, успадкувати, здати в оренду, закласти земельну ділянку, тобто на основі і в порядку, передбаченому законом, визначити її долю. Крім того, власники земельних ділянок можуть створювані спільну пайову власність шляхом добровільного обєднання належних їм земельних ділянок, земельних паїв. Визнання права; поновлення порушеного права та недопущення діянь, що порушують дане право; визнання угоди недійсною; визнання недійсним акта державного органу чи органу місцевого самоврядування; відшкодування збитків; відшкодування моральної шкоди тощо. Це питання не мало ніякого значення раніше, коли вся земля була виключно державною власністю, вона не ділилась на власність союзу рср та союзних республік, лише розмежовувалась їх компетенція щодо розпорядження єдиним державним фондом. Держава може створювати фонд земель запасу для подальшого використання з метою забезпечення загальнодержавних потреб, які необхідні для провадження діяльності, що належить до такої за конституцією та іншими законами україни.
¦ примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів задоволення суспільних потреб за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості; комунальна власність на землю - це власність комунальних утворень в межах їх територій. В першу чергу це землі, зайняті комунальними обєктами (інженерної і соціальної інфраструктури, школами, лікарнями, підприємствами громадського харчування, театрами, музеями, дитячими установами, комунальним житлом тощо). В комунальну власність можуть включатися землі, отримані за рішенням місцевої адміністрації у власників земельних ділянок шляхом їх викупу в установленому порядку, а також землі, що передаються із державних земель. Забудова повинна здійснюватися згідно з вимогами генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно - господарського устрою. Розміри площі земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, дачного і гаражного будівництва, спорудження інших будівель і споруд та озеленення територій встановлюються відповідною містобудівною і землевпорядною планувальною документацією з урахуванням вимог, визначених державними нормами і місцевими правилами.
У разі приватизації багатоквартирних житлових будинків і утворенні при цьому житлового товариства, прибудинкові земельні ділянки передаються безоплатно у власність або надаються в оренду цим товариствам на їх вибір. Порядок використання прибудинкових земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, визначається спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та з питань містобудування і архітектури.
¦ кабінету міністрів україни (крім земельних ділянок, на яких розміщені обєкти нерухомого майна, що перебувають у сфері управління районних державних адміністрацій); ¦ ради міністрів автономної республіки крим, обласних, київської і севастопольської міських державних адміністрацій - щодо земельних ділянок, на яких розміщені обєкти нерухомого майна, що перебувають у сфері управління районних державних адміністрацій. O майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів; o кошти місцевих бюджетів; o державний житловий фонд; o об єкти житлово - комунального господарства; o майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров я, торгівлі, побутового обслуговування; o майно комунальних підприємств; o місцеві енергетичні системи; o транспорт; o системи зв язку та інформації; o інше майно, необхідне для забезпечення економічного й соціального розвитку відповідної території. Комунальним товариством з обмеженою відповідальністю є товариство, котре має статутний фонд, розподілений на частини, розмір яких визначається статутними документами.
У випадках, визначених статутними документами, учасники товариства з обмеженою відповідальністю, котрі не повністю вклали свої внески, відповідають за зобов язаннями товариства в межах внесеної суми.
Комунальним вважається товариство з обмеженою відповідальністю, якщо орган місцевого самоврядування володіє більш ніж 50 відсотками його статутного фонду.
Реальність місцевого самоврядування визначається насамперед матеріальними і фінансовими ресурсами, якими розпоряджається територіальна громада та які в сукупності становлять матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування. Розмежування майна між власністю областей, міст києва та севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів у містах києві та севастополі здійснювали облвиконкоми, київський та севастопольський міськвиконкоми.
Розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування і власністю районів у містах, містах районного підпорядкування, сіл і селищ здійснювали відповідно міські та районні виконавчі комітети.
O землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та органів місцевого самоврядування; o землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико - культур - ного призначення; o річки, водойми та їх береги; o кладовища; o пам ятки історії та архітектури; o природні ландшафти та заповідники; o інші об єкти, перелік яких встановлює територіальна громада або відповідна рада. продавати, - купувати, - резервувати земельні ділянки, - здавати їх в оренду, - використовувати в якості застави, - передавати їх як внески до статутних фондів (капіталів) акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, кооперативів, фінансово - кредитних установ та інших підприємств і організацій. створюють, реорганізують та ліквідують комунальні підприємства, установи та заклади, визначають цілі їх діяльності та організаційні форми, - затверджують статути створюваних ними підприємств, організацій та установ. вони регулюють ціни та тарифи на продукцію та послуги створених підприємств, взаємовідносини цих підприємств із відповідним бюджетом, - встановлюють порядок використання прибутку, - контролю за ефективністю використання належного підприємствам майна, - веденням фінансово - господарської діяльності, - призначають та звільняють керівників таких підприємств, - заслуховують звіти про їх діяльність, - делегують своїх представників до спостережних рад господарських товариств, частка капіталу яких належить органам місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування можуть продавати, купувати і резервувати земельні ділянки, здавати їх в оренду, використовувати як заставу, передавати їх як внески до статутних фондів (капіталів) акціонерних товариств, товариств із обмеженою відповідальністю, кооперативів, фінансово - кредитних установ та інших підприємств і організацій. Виконавчі органи місцевого самоврядування утворюють, реорганізують та ліквідують комунальні підприємства, організації та установи відповідно до законодавства, а також визначають мету, порядок діяльності та організаційні форми, затверджують статути створюваних ними підприємств, організацій та установ. Вони регулюють ціни й тарифи на відповідну продукцію та послуги створених ними підприємств, їхні взаємовідносини з бюджетом місцевого самоврядування, встановлюють порядок використання прибутку, контролю за ефективністю використання їхнього майна та ведення фінансово - господарської діяльності, призначають і звільняють керівників таких підприємств, заслуховують звіти про їхню діяльність. Створені органами місцевого самоврядування комунальні підприємства, фірми, фонди й асоціації, акціонерні товариства наділяються правом господарського відання майном, яке закріплюється за цими суб єктами господарювання. Суб єкт господарювання, котрий володіє комунальним майном на основі права господарського відання, не має права продавати, здавати в оренду, використовувати його як заставу, передавати таке майно як внесок до статутного капіталу господарських акціонерних товариств чи приймати інші акти щодо розпорядження закріпленим за ним майном без згоди власника в особі територіальної громади чи ради (представницького органу). Суб єкти, які володіють комунальним майном на підставі права господарського відання, відповідають за своїми зобов язаннями коштами та майном, що є в їхньому володінні. Володіння комунальним майном на основі права оперативного управління належить організаціям та установам (заклади охорони здоров я, освіти, культури, соціального захисту та ін. Установи та організації, які здійснюють володіння комунальним майном на підставі права оперативного управління, не можуть розпоряджатися закріпленим за ними майном і мають право на здійснення господарської діяльності в межах, визначених законодавством і статутами, а також право самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльності і майном, придбаним за рахунок цих доходів. Правом оперативного управління наділяється міський, сільський та селищний голова, який є розпорядником коштів місцевого бюджету, позабюджетних, цільових та валютних фондів. Територіальні громади різних поселень можуть приймати рішення про створення спільних комунальних підприємств та організацій, про об єднання коштів для реалізації спільних соціально - економічних програм.
Коментарі
Дописати коментар