реферат на тему українська вишивка
У процесі історичного й культурного розвитку в україні в кожній місцевості утворилися характерні орнаментальні мотиви й композиції, колірна гама, специфічні техніки виконання. Так, наприкінці xix — на початку xx століття найулюбленішим стає мотив стилізованих червоно - чорних троянд, що особливо поширюється у вишивці київської, харківської, полтавської, чернігівської областей. Технікою вишивки народні майстри відображають розмаїтість навколишнього життя, свої думки та почуття, красу рідної природи, яка завжди була джерелом творчої наснаги й у художніх образах лягала на полотно. Художня довершеність і розмаїтість вишивки залежать не тільки від створення досконалої орнаментальної композиції, тонкого відчуття кольору, а й значною мірою від вибору техніки виконання. Це всілякі шви вільного малюнка, які називають верхніми, оскільки виконують їх за заздалегідь нанесеним на полотно рисунком, а також шви рахункові, що їх виконують, рахуючи нитки полотна — основи й піткання. Композиція сорочки — то чітко продумана й логічна конструктивно - декоративна система взаємозв язку площин вишивки, поєднання ажурних швів і вільних частин білого тла, що підкреслює декоративність вишивки.
Вишивка в загальній схемі сорочки будується на чергуванні вертикальних і горизонтальних орнаментальних ліній, що створює велику ритмічну різноманітність. Водночас із поликовою сорочкою побутував тип сорочки без уставки (полика), із суцільним рукавом, пришитим паралельно до станика, верхній край якого призбирувався з вирізом горловини.
З плином часу магічна сила зовсім забулася, втратила своє оберегове значення, орнамент перетворився на суто декоративний елемент, тісно пов язаний з конструкцією крою. Виходячи з локальних особливостей народної вишивки, які виявилися в колориті, техніках виконання, типових орнаментальних мотивах і композиціях, умовно здійснено етнографічний поділ на регіони україни.
Хрестик чи гладь, мереження чи вирізування на лляних, конопляних, бавовняних тканинах споконвіку милують око, радують душу, дають думу, дають працю рукам і думці. В якому узори та зображення виконуються вручну, або способом на різних тканинах, шкірі, та інших матеріалах лляними, бавовняними, шовковими, вовняними нитками, а також бісером, коштовними камінцями тощо. Перші згадки про вишивку зустрічаються у давньогрецьких істориків, мабуть, ніколи не зможемо довідатись, хто і коли вперше втілив у вишивці красу природи, свої почуття, любов до рідної землі. Однією із причин цього є те, що тканини недовговічні, і наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього виду мистецтва, тому ми змушені приймати на віру здогадки і припущення дослідників. Дані археологічних розкопок, свідчення літописців і нотатки мандрівників минулого дають змогу вважати, що початок мистецтва вишивання на території, яку займає сучасна україна, сягає у глибину віків. Дивовижне багатство художньо - емоційних рішень української народної вишивки зумовлено тим, що вона широко виступає в різноманітних варіантах як прикраса тканин одягового, побутового, інтер єрно - обрядового призначення. Художнє багатство української народної вишивки обумовлене яскраво виділеними провідними центрами вишивального мистецтва, які є в усіх етнографічних зонах україни.
Дослідники неодноразово підкреслювали, що саме орнамент української вишивки найповніше проніс крізь віки тотожність з орнаментом попередніх епох, передусім з античним геометричним. Лляних, конопляних, вовняних, а також тканинах вітчизняного та зарубіжного мануфактурного виготовлення, шкірі місцевої виправки, з яких шили різні компоненти одягу, вироби інтер єрного побутового та обрядового призначення. У центральних районах полісся (житомирщина, київщина) поширені найбільш типові, давні принципи орнаментально - композиційного вирішення вишивок, серед яких переважала техніка занизування. Вишивка білими нитками гладдю, вирізуванням, набируванням, використання різних видів мережок (одинарний, двійний стовпчик, шеляжок, гречечка тощо) отримали масове поширення на чернігівщині, сумщині. Точністю виконання виділяються білі вишивки жіночих сорочок, рушників з широкими смугами мережок, на яких настилом окреслені крупні геометричні і рослинні мотиви.
У його предковічних образах, зручних утилітарних формах і динамічних мотивах орнаменту містяться символи втаємниченої, чарівної природи, складні перипетії історії, особливості побуту, доброта і щедрість душі українського народу.
Демократизм народного мистецтва як особливого засобу пізнання, відображення та творення дійсності, виховання й грунтування людей мав важливе значення для майбутнього розвитку художньої культури.
У народній творчості виявлений складний світ людських почуттів і переживань, відбиті палка любов до рідної землі, духовні запити, прагнення та мрії людини в краще майбутнє. їхню оригінальну, високохудожню творчість засвідчують збережені пам ятки, літописні дані та описи іноземців, які за рівнем художнього ремесла ставили давню русь на друге місце після візантії. У цьому плані становлять інтерес думки дослідників про аспекти умовного розмежування матеріальної і духовної культури, спеціальне виділення художньої культури на тій основі, що в останній відбувається процес злиття матеріальної, реальної форми і духовного змісту.
Підтверджує, що декоративно - прикладне мистецтво збагачується новими аспектами, його змістовна краса потрібна людині, в наш час зростає його художньо - культурна цінність. Воно завжди правдиво показувало світові життя нації, її духовне багатство, рівень культури, творчі сили і здібності, енергію, виступало, як феномен незнищенності. Народне декоративне мистецтво – це багатий, справедливий гармонійний світ, що доніс до нас національні риси орнаментальної, графічної, живописної, пластичної композиційної культури.
Она совершенствовалась на протяжении многих столетий и до нас дошла в виде замечательных разнообразных орнаментов, швов, которыми они выполнены, интересных цветосочетаний нитей. Образцы старинной народной вышивки поражают нас простотой и лаконичностью, разнообразием и художественным мастерством и служат неисчерпаемым источником для развития советского декоративно - прикладного искусства. Оформляя изделия по народным мотивам, современные мастера сохраняют многовековые традиции народной вышивки, используют цветовые решения, орнаменты, технику исполнения, характерные для отдельных областей украины. Занятие вышиванием развивает эстетический вкус, прививает аккуратность, усидчивость, трудолюбие, творческое отношение к труду, формирует у школьников определённые навыки и умения, которые им пригодятся в практической деятельности.
Создавая орнаменты для вышивки, художники во все времена обращались к природе, но не просто копировали её, а перерабатывали, стилизуя упрощали, сохраняя самое характерное.
В украинской народной вышивке встречаются растительные, геометрические, растительно - геометризованные орнаменты, орнаменты с изображениями животных, орнаменты с эмблемами.
Строчка, стебельчатый шов, цепочка или тамбурный шов, а также гладьевой шов качалочки, которыми выполняют геометрические и растительно - геометризованные орнаменты. Краевые швы, которыми оформляют края салфеток, рушников; соединительные швы (смереживание), которыми можно соединять отдельные детали таких изделий, как блузы, платья, юбки и др. Чтобы работа над вышивкой образцов украинских народных швов приносила творческое удовлетворение, надо с самого начала стараться выполнять всё чётко и аккуратно. Такие нитки, прежде чем вышивать, нужно прокипятить с добавлением 9% уксуса (1 столовая ложка на стакан воды) в течение 5 минут, а затем прополоскать до чистой воды. Иглы для вышивания подбирают в зависимости от плотности ткани и вышивальных ниток чем плотнее ткань и толще вышивальные нитки, тем должна быть толще игла, и наоборот, чем тоньше ткань, те тоньше нитки и иглы. При работе с иглами, булавками, ножницами необходимо соблюдать правила безопасной работы, чтобы не подвергать себя и окружающих опасности получить травму.
Колись за кількістю й довершеністю вишитих рушників, сорочок, скатерок, які дівчина підготувала до свого весілля, робили висновки про її працелюбність. Вишивка в україні - це світ краси і фантазії, поетичного осмислення навколишньої природи, схвильована розповідь про думки і почуття людини, світ натхненних образів, що сягають давньої міфології, звичаїв і уявлень наших предків. У процесі історичного та культурного розвитку в україні в кожній місцевості усталились характерні орнаментальні мотиви і композиції, колірні гами, специфічні техніки виконання. Художня довершеність і різноманітність вишивки залежать не тільки від створення досконалої орнаментальної композиції, тонкого відчуття кольору, а й значною мірою від вибору техніки виконання. Оформляючи вироби за народними мотивима сучасні майстри зберігають багатовікові традиції народної вишивки, використовують кольорові рішення, орнаменти, техніку виконання характерну для окремих областей україни.
Створюючи орнаменти для вишивки художники у всі часи звертались до природи, але не просто копіюючи їїї, а переробляли, стилізували, спрощували зберігаючи саме характерне.
В українській народній вишивці зустрічаються рослинні, геометричні, рослнно - геометричні орнаменти, орнаменти із зображенням тварин, орнаменти з емблемами, орнаменти оздоблені бісером та штучним перлинами.
Краєві шви, якими оформляють краї сарветок, рушників, а сьогодні і блузок, штанів, кофтинок, шарфів; змережувальні шви (змережування), якими можна з’єднювати окремі деталі суконь, спідничок та інших виробів; зубцування - шви, якими оформляють краї манжетів, комірців, рукавів у виробах, а також призбирування на нитку – пухлики.
Техніка вишивки в сучасній погоні за модним, не потрібно глибоких знань мистецтва вишивати, щоб оздобити пальто чи кофтинку казковими квітами чи абстракціями, потрібно лише знання техніки виконання легких декоративних швів – строчки, стебельчатого, ланцюжка чи танбурного шва, плетіння бісеру чи перлин і творчий підхід до справи.
Для того щоб досягти результату потрібно спочатку спробувати висилити кілька зразків, розбудивши свою фантазію, а потім порівняти їх і вибрати, той який найбільш довподоби.
Набирають на голку 4 - 5 нитки тканини, при цьому голку вколюють справа в перший стібок і виводиться через 6 - 8 ниток від нього, а потім повертають назад і голку вколюють в кільце першого стібка. Получається перша петля цепочки кожну нову петлю починають з середини попередньої; голку вколюють в середину першої петлі і виводять з права на ліво через 2 - 3 нитки тканини від цієї петлі, заводять робочу нитку під кінець голки витягують голку з тканини, отримують другу петлю. Щоб стібки гладі розходились промінчиками від центру візерунку по кругу, не всі стібки робляться одинакової довжини, по черзі ставлять стібки завдовшки 1 см і на 1, 5 - 2 мм коротші. Щоб не було різкої різниці переходу від тону до тону, наприклад, від світло - рожевого до рожевого і темно - рожевого, стібки гладі роблять різної довжини.
Якщо візерунок треба вишити трьома відтінками, то довжину окремої деталі ділять на три частини і кожну частину вишивають іншим кольором, ніби вшиваючи один тон ниток в інший. Накладають її в наміченому місці, суміщають намічену лінію центру візерунка з вертикальними нитками канви і точно між двома паралельними, і приметують її довгими стібками.
Приметати канву необхідно світлими нитками так, щоб вони щільно прилягали до основної тканини, а потім пригладити її праскою, щоб канва ніби прилипла до тканини.
і звичайно розкішна вишивка в поєднанні з аплікацією, яка прикрашає не тільки легкі плаття і спідниці, а ле й костюми, і навіть верхній одяг (малюнок). Творчий пошук перглядаючи старі журнали, на сторінках яких молоді дівчата красувались в простеньких платтячках з багатим вишиттям, я наштовхнулась на думку.
Важливе місце сьогодні займає вишивка бісером та перлинами на гіп’юрі вечірні сукні, що нагадують місячну ніч чи весільна сукня, що ніби покрита морською піною та опутана серпанком. Навіть на тоненькому трикотажному полотні тілесного кольору в кращих традиціях зображаю океан – щільною, візерункою татуїровкою в кращих традиціях літа. Та все ж таки зимовий період потребує окремих рішень, хоч якою - небудь об’мністю, щільністю тому саме вишивка добивається цієї об’ємності за допомогою з’єднання двох прозорих тканин чи тюлів, органз. Традиційні орнаменти, батіки, легкі акварельні плями невловимо нагадують нам деталі пейзажу, мотиви старих обоїв – самі по собі ці теми давно відомі та як фон для вишивки вони здобувають нове звучання. Вишивка залишається також складовою частиною жакардових малюнків, вона також часткове ховається під виразною фактурою фону, її мотиви заглиблюються в об’ємну тканину ніби вони виконані тисненням. Художники, провідні майстри на основі наближеного вивчення локальних художніх особливостей, вишивки окремих осередків працюють над створенням вишивок нового, полегшеного звучання, співзвучних сучасним проблемам декоративно - прикладного мистецтва, в тому числі моделювання. У його предновічних образах, зручних формах і динамічних мотивах орнаменту міститься символи таємничої, чарівної природи, складні переплети нашої історії, особливості побуту, доброта і щедрість душі українського народу.
Але тим, що всю природу зобразити за допомогою голки і нитки неможливо, визначають основні інтерпретації візерунків, які містять той чи інший елемент з широким смисловим навантаженням. Значно пізніше, з налагодженням комунікації між регіонами і розвитком торгівлі, народився комбінований орнамент, який поєднує всі традиційні види в одне ціле.
Пращури наділяли його магією життєвої сили рідної землі, він уособлював безліч таємних знаків і закликів до родючого ґрунту, що забезпечував урожай і достаток. Відповідно, дослідники вважають, що білий колір символізує світло і високодуховність, синій – холод і воду (є дуже часто антиподом червоному), жовтий – відображає свободу і щастя.
Коментарі
Дописати коментар