кун міфи давньої греції без регистрации
А знаете ли вы, что зти и многие другие крылатые выражения, ставшие органической, неотъемлемой частью нашего языка, культуры, пришли к нам из мифологии древних греков. Образы греческих мифов отразились во многочисленных произведениях литературы и искусства, их щедро использовали в своих трудах классики, они прочно вошли в нашу повседневную жизнь. Майже в кожного народу від прадавніх часів зберігаються перекази, де дійсне, історичне переплітається з недійсним, вигаданим, де діють не лише люди, а й казкові істоти, витвори народної фантазії. Але минали віки, міфи поступово перетворювалися на бабусині казки, і вже тільки малі діти вірили у їхню правдивість, їх починали тлумачити не в прямому, а в переносному розумінні. «передумовою грецького мистецтва є грецька міфологія, тобто природа і самі суспільні форми, вже перероблені несвідомо - художнім способом народною фантазією. Але не всяка міфологія, тобто не всяка несвідомо художня переробка природи (тут під природою розуміється все предметне, отже, включаючи і суспільство). існував міф про початок усіх речей від богині евріноми й північного вітру, який богиня перетворила на великого змія офіона, а сама стала голубкою і знесла яйце, що з нього виник всесвіт — сонце, місяць, планети, зорі й земля з усім, що на ній. Згодом еврінома з офіоном оселилися на горі олімпі, але еврінома розгнівалася на змія, бо він твердив, ніби сам створив всесвіт, і скинула його з гори в підземну темряву.
Нарешті, в пізніших міфах уже не йдеться про яйце, а про первісну богиню гею — матір землю, яка створила бога урана — батька небо, а потім народила все, що є на світі. Нарешті, молодші боги з допомогою випущених із підземного світу гекатонхейрів (сторуких) та кіклопів (круглооких) перемогли титанів і оселилися на олімпі. Майже в кожному з уміщених у цій книжці переказів ви знайдете розповідь про вчинки богів, які щедро винагороджували того, хто їх шанував, і жорстоко карали того, хто їх зневажав. А далеко під землею, так далеко, як далеко від нас неосяжне, ясне небо, в незмірній глибині народився похмурий тартар — жахлива безодня, повна вічної пітьми.
іх син, титан океан, що обтікає, наче безмежна ріка, всю землю, і богиня фетіда породили на світ усі ріки, що котять хвилі свої до моря, і морських богинь — океанід. Крім титанів, породила могутня земля трьох велетнів — циклопів з одним оком у лобі і трьох величезних, як гори, п ятдесятиголових велетнів — сторуких (гекатонхейрів), названих так тому, що сто рук мав кожен з них. Таната — смерть, еріду — розбрат, апату — обман, кер — знищення, гіпноса — сон з роєм похмурих тяжких примар, нещадну немесіду — відплату за злочини і багато інших. А при вході в печеру юні курети били в щит меча - ми щоразу, коли маленький зевс плакав, щоб не почув його плачу крон і щоб не спіткала зевса доля його братів і сестер. Він викликав бурі і виверження; він породив з єхидною, напівжінкою - напівзмією, жахливого двоголового пса орфа, пекельного пса кербера, лернейську гідру та химеру; часто хитає тіфон землю. Хоч і поділили сини крона між собою владу над світом, та все ж над усіма ними царює повелитель неба зевс; він править людьми і богами, він відає всім на світі. Три прекрасні ори охороняють вхід на високий олімп і здіймають густу хмару, що закриває ворота, коли боги спускаються на землю або підносяться до світлих чертогів зевса. Коли, сяючи своєю красою, в розкішному вбранні, велика гера входить до бенкетного залу, всі боги встають і схиляються перед дружиною громовержця зевса. Коло трону гери стоїть її посланниця, богиня райдуги, легкокрила іріда, завжди готова швидко нестись на райдужних крилах виконувати веління гери в найдальші краї землі. Зевсова дочка, юна геба, і син царя трої, ганімед, улюбленець зевса, який дістав від нього безсмертя, підносять їм амброзію і нектар — їжу і напій богів. Часто, повертаючись із олімпу, тантал брав з собою їжу богів — амброзію і нектар — і давав їх своїм смертним друзям, бенкетуючи з ними у себе в палаці. Навіть про ті рішення, які приймали боги, радячись на світлому олімпі про долю світу, тантал розповідав людям, він не ховав таємниць, які повіряв йому батько його зевс. Лише богиня деметра, сповнена скорботи за викраденою в неї дочкою персефоною, думаючи тільки про неї і в своєму горі нічого не помічаючи навколо, з’їла плече юного пелопса. Над головою тантала схиляються віти родючих дерев; соковиті фіги, рум’яні яблука, гранати, груші та оливи висять низько над його головою; майже торкаються його волосся важкі стиглі грона винограду.
Коментарі
Дописати коментар