реферат їжаки

реферат їжаки

Живиться він переважно шкідливими комахами та слимаками, руйнує гнізда й винищує виводки гризунів, що завдають шкоди сільському й лісовому господарству.

На нашому сайті зібрана величезна кількість матеріалів для 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 класів школи та для 1, 2, 3, 4, 5 та шостого курсу університету для всіх спеціальностей. Мрія підвищити якість освіти українських школярів та студентів на якісно новий рівень і надати їм таку базу знань, за допомогою якої вони зможуть поступити в той внз, який вони хочуть самі. Ми хочемо зауважити, що матеріали, представлені на нашому сайті можуть містити помилки, так як за добу ми можемо розмістити понад 300 нових статей з різних тем. Ненажерливість землерийки справді фантастична – вона не тільки поїдає всіляких комах, черв’яків, дрібних ссавців та риб, а й нападає на тварин, котрі в 60 разів важчі за неї. Вони становлять вищий клас хребетних, органи яких, особливо кора переднього мозку, досягли на сучасному етапі їхнього розвитку найвищого диференціювання. Завдяки прогресивному розвитку центральної нервової системи, теплокровності, наявності волосяного покриву, виношуванню малят у тілі матері та вигодовуванню їх молоком ссавці здобули перемогу в конкуренції з плазунами та іншими хребетними і міцно завоювали не лише суходіл, а й інші середовища існування. У зв язку зі змінами навколишнього середовища у ссавців постійно виробляються нові умовні рефлекси, а ті, що не підкріплюються подразниками, гальмуються і можуть зникати.

Зубів у них немає, кишка і сечові органи відкриваються в клоаку; сосків немає, а молочні залози розвинені слабко і малята злизують молоко з шерсті, по якій воно стікає; температура тіла низька і коливається від 24 до 34 °с. Характеризуються наявністю шкірястої перетинки, натягнутої між пальцями (крім першого) передніх кінцівок та між самими передніми кінцівками, боками тіла, задніми кінцівками й хвостом. Так, до міжнародної червоної книги занесена хохуля — релікт третинного періоду, яка живе на сході республіки по сіверському дінцю та його притоках, а також по деяких річках, що впадають у волгу і урал. Деякі види кажанів (вечірниця гігантська, довгокрил звичайний), кіт лісовий, перев язка, зубр і сліпак піщаний, а також кілька видів кажанів, що живуть переважно в карпатах і криму.

Це вимерлі бентосні голкошкірі, які мали кулясту або грушоподібну чашечку (звідси відбувається їхня назва), що складалася з тонких багатокутних пластинок, міцно з єднаних один з одним. У центрі тварини перебував ротовий отвір, недалеко від нього розташовувався анальний отвір, звичайно прикрите трикутними пластинками у вигляді пірамідки.

У палеозої жили на мілководдя й були прикріпленими; у мезозої й кайнозої поступово перейшли до перебування на глибині, з явилися плазуючі форми й навіть плаваючі над дном за допомогою рук. Амбулакральні таблички мають парні отвори для виходу ніжок, а міжамбулакральні - горбки, до яких прикріплюються голки різної форми й розмірів (від мікроскопічних до 45 див). Рід монограптус (monograptus) з комірками, розташованими в один ряд (силур); рід диплограптус (diplograptus) з комірками, розташованими у два ряди (ордовик - ранній силур). У морських відкладеннях знаходять тільки одиничні кістяки або їхні фрагменти, у континентальних відкладеннях виявлений ряд великих скупчень кістяків на північній двіні, у казахстані, у монголії. Передніми парними плавцями, що мали м ясиста підстава, від якого відходили шкірясті промені (звідси назва групи), кистепері риби могли опиратися на дно. У процесі свого життєвого циклу вони спочатку проходять стадію личинок, які розвиваються у воді, дихають зябрами й позбавлені кінцівок, а потім перетворюються в дорослі чотириногі форми, що живуть поза водою. По особливостях будови кістяка й черепа, по способі життя (наземні й морські) і за часом існування (викопні й сучасні) плазуючі діляться на ряд підкласів, з яких нижче коротко охарактеризовані основні. До цього підкласу ставляться змії, ящірки й кілька вимерлих груп рептилій, що є проміжними формами між примітивними плазунами - котилозаврами й більше високоорганізованими - архозаврами.

Відомі дрібні, не більше кішки, і гіганти, до 30 - 40 м у довжину, рухливі й незграбні, що ходили на двох і на чотирьох ногах, хижі й растиноядні, покриті лускою й позбавлені панцира. Серед динозаврів були самі великі із всіх відомих тварин, коли - або населяючих нашу планету з довжиною тіла до 40 м, вагою більше 30 т і при цьому з мізерно малими розмірами мозку.

Рід диплодок (diplodocus) з пізньої юри - гігантський динозавр із довжиною тіла до 30 м і вагою до 30 т; рід ігуанодонт (jguanodon); рід стегозавр (stegosaurus) з пізньої юри рід трицератопс (triceratops) з пізнього мелу.

Серед птерозаврів виділяються зубасті рамфоринхи, що мали хвіст і вузькі крила (від 0, 4 до 1 м у розмаху), і ширококрилі беззубі птеродактилі з розмахом крил до 8 м. Літаючі ящери жили протягом юрського й крейдового періодів, їхнє вимирання було пов язане з появою птахів, які виявилися більше пристосованими до життя в повітряному середовищі. Археоптерикси мали крила й пір я, але щелепи їх ще були із зубами, на кінці крил - три пальці з пазурами, а довгий хвіст складався з великої кількості хребців. Живородіння, вигодовування дитинчат молоком, теплокровність і постійна температура тіла дозволяють їм жити й розмножуватися в найрізноманітніших умовах. Будучи найбільш високоорганізованими тваринами, ссавці, з явившись наприкінці тріасу, до кінця мезозою витиснули плазуючих і панували вже з початку кайнозою. Живуть їжаки в заростях водоростей, на каменях, на коралових рифи, на грунті і навіть у грунті, на скелях, що вони здатні долати, як справжні альпіністи.

є зовсім крихти – 2 - 3 див в діаметрі, є гіганти до 20 див, а й у одного кожистого їжака з моря горизонтальний діаметр панцира виявився взагалі 31, 2 див. У неправильних і форма та – пласка (у своїй може й сердцевидная, бутылкообразная, яйцеподібна) і побудовано їх не симетрично, що добре помітні і передній і задній кінці тіла. На які лише кольору не вирізняються ці морські мешканці - чорні і білі, яскраво - червоні і зелені, сірі і блакитні, темно - коричневі і темно - фіолетові… проте, деякі їжаки взагалі, як хамелеони, змінюють забарвлення, скорочуючи чи збільшуючи особливі клітини шкіри, які містять барвні речовини.

Так, диадемовый їжак, що живе у районі флориди, із цілком темного (при денному світлі) перетворюється на темряві в блідо - сірого із білою зіркою у сфері ротового отвори, яка облямована райдужним синім краєм. Иглы тільки в їжаків, як повинно бути, мають форму голок, в інших нагадують клини, бокальчики, бруски… у їжака hygrosoms luculentum голки мають на кінці білі копытообразные розширення. У диадемовых їжаків голки засадили спірально розташованими шипиками, вістрі яких загнуто тому (через цих загнутих шипиков при поранення про диадемовых їжаків голки доводиться вирізати тіло). є голки, порожнисті всередині, це і є суцільні, без порожнини; є довгі (до 30 див) і смертоносні, як в диадемовых, є маленькі (1 - 2 мм), як в пласких їжаків, незліченну кількість яких справляє враження м якого бархатистого покриву.

Дивно гарна забарвлення голок – пурпурні, яскраво - червоні і яскраво - рожеві, зеленкуваті і червонуваті з фіолетовими кінцями, беловато - желтые, з чередующимися фіолетовими і білими обручками, повністю фіолетові. До панциру голки приєднано з допомогою суглобної сумки з м язовими волокнами і тому можуть рухатися у різних напрямках, що дозволяє їжакам використовувати в різних цілях. А тут лише скажімо, що й сталеві палі портових споруд (на тихоокеанському узбережжі каліфорнії) що неспроможні встояти перед міцними голками їжака пурпурового стронгилоцентротуса, який висвердлює собі у них поглиблення. А дрібні й численні голки пласких їжаків можуть у разі небезпеки накидати на власника за 10 - 15 хвилин таку купку грунту, що цілком ховають його від будь - якої спостерігача чи недоброзичливця. Наприклад, якщо перевернути копьеносного морського їжака, «він спочатку кілька піднімається й починає виробляти руху своїми довгими бічними голками, хіба що шукаючи опори.

Еж - диадема diadema saxatile “озброєний” торчащими в різні боки, схожими на в язальні спиці 30 - сантиметровыми голками, котрі з кінці злегка зазубрені, дуже тонкі і легко обламуються; у тому порожнини містяться отруйні речовини.

Під захистом пекучого їжака живе рибка, спритно плаваюча між його отруйними гудзичками, і маленький рак; з метою маскування обидва вирізняються як і, як і їхній хазяїн, – в червоні - червону - червоне - червона - коричнево - червоний колір з плямами кольору від яскраво - синього до ніжно - зеленого. і це маленьку планарию їжак colobocentrotus atratus захищає усім своїм тілом – самотужки прикриття смузі сильного прибою, де він живе, планария не утрималася. Дрібні паразитичні брюхоногие молюски з сімейств melanellidae і stiliferidae впроваджуються у підставу великих первинних голок копьеносных їжаків, утворюють галли і тим самим часто заважають зростанню голки.

Деякі види цих молюсків прикріплюють до голкам свої кладки (до 40 штук), а що розвиваються молюски просвердлюють шкаралупу їжака, просовують свої хоботки всередину нього та його харчуються його тканинами.

У прямій кишці їжака caenocentrotus gibbosus поселяється краб pinaxodes chilensis, який, розростаючись, може деформувати кишку і заподіяти їжаку шкода, хоч отримує прекрасну захист. є в морського їжака педицеллярии - санитары - вони вилучають із нього будь - яку заважає йому частку, зокрема і екскременти, які при цьому подрібнюють в дрібні крихти, змиті водою. Скільки само нині доводиться трудитися цим маленьким щипчикам, підтримуючи охайного вид їжаків, чимало з яких проводять свої дні у прибойных зонах, повних піску, різних уламків чи іншого сміття. і це лазающий морської їжак hsammechinus microtuberculatus “з допомогою аж надто довгих ніжок любить забиратися на деревоподібні корали, на колонії поліпів і водорості.