центральні органи виконавчої влад

центральні органи виконавчої влад

Це не давало змоги розмежувати їх функціональне призначення і правовий статус, визначити їх загальні та специфічні ознаки, що призводило до дублювання, суперечливості наданих цовв функцій та повноважень, їх невпорядкованості. Важливою і давно очікуваною новацією згаданих указів став при­пис про те, що кабінет міністрів повинен вносити подання щодо ство­рення центральних органів лише за формою і зі статусом, що наведені ви­ще.

Не допускається прийняття актів кабінету міністрів україни та утворених ним органів, внесення проектів законів та актів президента україни з таких питань без погодження з відповідним міністром. Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей. Традиційно державні комітети створюються як ієрархічний ща­бель, що безпосередньо підпорядкований (аналогічно міністерствам) кабінету міністрів україни у тих сферах управління, які не охоплю­ються міністерствами і мають зазвичай міжвідомчий або надгалузевий — порівняно з міністерствами — характер (хоч нерідко ці ознаки переплітаються). Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам кабінету міністрів україни та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Антимонопольний комітет, національ­на комісія регулювання електроенергетики, державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, державна комісія з регулювання фінансових послуг. Утворення департаменту (служби), призначення на посаду і звільнення з посади його керівника та затвердження положення про департамент (службу) здійснює президент україни.

Президент призначає за поданням прем єр - міністра міністрів, голів державних комітетів, керівників інших центральних органів та припиняв їхні повноваження на цих посадах (п. Фонду державного майна, державного комітету телебачення і радіомовлення призначає на посади та звільняє з посад президент за згодою верховної ради україни.

Міністерство агропромислового комплексу; міністерство внутрішніх справ; міністерство вугільної промисловості; міністерство економіки; міністерство енергетики; міністерство закордонних справ; міністерство зовнішніх економічних зв язків і торгівлі; міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи; міністерство культури і мистецтв; міністерство оборони; міністерство освіти; міністерство охорони здоров я; міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки; міністерство праці та соціальної політики; міністерство промислової політики; міністерство транспорту; міністерство фінансів; міністерство юстиції. Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики) та соціального розвитку (державний комітет телебачення і радіомовлення), а також здійснення певної міжгалузевої діяльності (державний комітет статистики) або вирішення окремих функціональних питань (державний комітет у справах захисту прав споживачів). ), агентство (національне агентство з питань розвитку та європейської інтеграції, національне космічне агентство тощо), головне управління (головне контрольно - ревізійне управління), державний департамент (державний департамент ветеринарної медицини). Певне поширення мають й такі назви, як комісія (вища атестаційна комісія); служба (державна митна служба); фонд (фонд державного майна); адміністрація (державна податкова адміністрація); палата (ліцензійна палата). єдиноначальність органу означає, що владні повноваження цього органу здійснюються одноособове його керівником — міністром, головою державного комітету, іншим керівником центрального органу (надалі — керівником). Керівник здійснює керівництво центральним органом, спираючись в цьому на своїх заступників, які призначаються і звільняються з посади кабінетом міністрів за поданням відповідного керівника. Керівник центрального органу здійснює розподіл обов язків між заступниками, а також визначає ступінь відповідальності керівників підрозділів апарату центрального органу.

Затверджує штатний розпис працівників апарату центрального органу та його місцевих ланок (органів) у межах граничної чисельності, фонду оплати праці працівників і розміру асигнувань на їх утримання із державного бюджету; затверджує положення про структурні підрозділи апарату центрального органу та положення про створені ним місцеві ланки, а також положення і статути підприємств, установ, організацій, що належать до його сфери відання; здійснює в установленому порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників місцевих ланок центрального органу, підприємств, установ і організацій, що належать до його сфери відання; вносить на розгляд кабінету міністрів проекти законодавчих та інших нормативних актів з питань, що належать до компетенції центрального органу.

Рішення центрального органу набувають юридичної сили коли вони оформлені як правові акти, що видані ним у межах своїх повноважень на основі та на виконання конституції та законів україни, актів президента і кабінету міністрів. Акти центральних органів у разі їх невідповідності законодавству україни або ж економічної чи соціальної недоцільності можуть бути скасовані кабінетом міністрів. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції центрального органу, обговорення найважливіших напрямків його діяльності та розвитку дорученої йому галузі чи сфери утворюється колегія центрального органу.

Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо головних напрямків науки і техніки, обговорення найважливіших програм та інших питань у центральному органі може утворюватися науково - технічна (наукова) рада з учених і висококваліфікованих фахівців. Бере безпосередню участь у реалізації державної політики з конкретних її напрямів або щодо конкретних об єктів державного управління і регулювання; прогнозує перспективні напрямки і реалізує стратегічні цілі та завдання розвитку відповідної сфери чи галузі; бере участь у розробці проектів та у виконанні загальнодержавних програм економічного, науково - технічного, соціального, національно - культурного розвитку україни, охорони навколишнього середовища, державного бюджету україни; здійснює політику у сфері виконання робіт (послуг) і поставок продукції для державних потреб та утворенні державних резервних фондів фінансових і матеріально - технічних ресурсів, виступає державним замовником зазначених робіт (послуг); вживає заходів щодо вдосконалення механізму регулювання економіки, її структурної перебудови, забезпечення ринкової збалансованості, соціального захисту населення, екологічної безпеки; розробляє відповідні фінансово - економічні та інші нормативи, механізм їх впровадження, затверджує галузеві стандарти; формує державну промислову політику та забезпечує її проведення, готує пропозиції щодо визначення пріоритетних галузей промисловості для прискореного їх розвитку; бере участь у формуванні та реалізації державної інвестиційної політики, виходячи з пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки; виробляє пропозиції щодо зміни умов оподаткування, ціноутворення, визначення особливостей приватизації, демонополізації підприємств в окремих галузях; сприяє розвитку підприємництва, ринкової інфраструктури економіки; бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики; вживає заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності, захист інтересів українських товаровиробників на зовнішньому ринку; бере участь у підготовці міжнародних договорів україни, укладає міжнародні угоди міжвідомчого характеру.

Видають у передбачених законодавством випадках спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; здійснюють у межах повноважень, визначених законодавством, функції з управління об єктами державної власності, що належать до їх відання; беруть участь у реалізації програм приватизації. Наприклад, вони забезпечують виконання завдань мобілізаційної підготовки населення та мобілізаційної готовності держави; беруть участь у здійсненні заходів щодо забезпечення обороноздатності держави.

Будь - який центральний орган організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його відання, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд кабінету міністрів. Для успішного здійснення покладених на них завдань і функцій центральним органам також надані досить широкі повноваження щодо внутріш - ньоорганізаційного забезпечення роботи.

При цьому об єднання громадян у необхідних випадках вправі вносити на розгляд відповідного центрального органу пропозиції з питань їхньої діяльності, що потребують вирішення цього органу.

Вони створюються для організації державного управління в найважливіших сферах соціально - економічного і політичного життя і є здебільшого органами галузевого управління, значення міністерств підкреслюється тим, що їхні керівники (міністри) входять до складу кабінету міністрів україни (ст. Він особисто відповідає за розробку і впровадження програми діяльності кабінету міністрів україни з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері державного управління. Державні комітети (державні служби) вносять пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам кабінету міністрів україни та забезпечують їх реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснюють управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання питань, віднесених до їх відання. Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать конституції та законам україни, іншим актам законодавства україни можуть бути відповідно до законодавства скасовані президентом україни або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня. Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого президент україни приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь. Приблизні переліки управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, а також типові положення про них затверджуються кабінетом міністрів україни.

Голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Конституція україни, прийнята на п”ятій сесії верховної ради україни 28 червня 1996р є основним законом держави і займає центральне місце в системі законодавства. Тим самим був позначений певний рубіж у теоретичних дискусіях і практичних пошуках щодо обрання форми державного правління, визначення статусу вищих органів держави, співвідношення державної влади і місцевого самоврядування тощо. Водночас досягнення згаданого рубежу не означає завершення нашого державно - правового розвитку, приинення процесу теоретичного пізнання державного буття. Виходячи з цієї концепції, визначено так званий двоїстий центр цієї влади, який складається з двох функціонально поєднаних суб”єктів – президента і кабінету міністрів. Вони дають підстави до висновку, що прем”єр - міністр розподіляє обов”язки між своїми заступниками, керує роботою кабінету міністрів та головує на його засіданнях, а у відсутності прем”єр - міністра ці обов”язки виконує перший віце - прем”єр - міністр. Перед внесенням на розгляд верховної ради кандидатура прем”єр - міністра обговорюється у відповідних комітетах і може також розглядатися у депутатських групах (фракціях). У разі, якщо запропонована президентом кандидатура на посаду прем”єр - міністра не двстала підтримки необхідной кількості депутатів, президент представляє верховній раді у десятиденний строк іншу кандидатуру, щодо якої проводиться нове обговорення і голосування. Державні міністри очолюють найбільш важливі сфери діяльності уряду і в силу цього координують діяльність деяких суміжних міністерств (як, наприклад, у франції, португалії). У більшості країн світу конституції не визначають кількісний склад уряду, оскільки таке питання звичайно регулюється актами глави держави про призначення уряду.

В деяких країнах (зокрема латиноамериканських) подібна регламентація протирічить офіційній доктрині, яка стверджує, що ніякий конституційний бар”єр не повинен стримувати зростання обсягу і форм реалізації урядової діяльності. Він має бути громадянином україни за народженням або через десять років після натуралізації (як це передбачено, наприклад, законодавством швеції, мексики, парагваю). Доцільно визначити є вікові обмеження – не молодше двадцяти п”яти років (як, наприклад, у бразилії, норвегії) і не старше, наприклад, шістьдесяти п”яти років. Було б доцільним у vi розділ конституції україни включити норму, що забороняє професійну діяльність кандидатів у міністри, зайняття ними інших посад, які оплачуються (як це передбачено законодавством франції, румунії, фрн). Щодо повноважень кабінету міністрів україни, то вони охоплюють різні сфери державного управління, а діяльність цього органу пов”язана, насамперед, з оперативним управлінням, яке здійснюється не лише в правовій формі, а й, наприклад, в організаційній. Як правило, до основних повноважень уряду відносяться здійснення загального керівництва та управління справами держави, виконання законів, що стосуються уряду, складання і реалізація державного бюджету, координація діяльності окремих міністрів і відомств. 3 – 8 цієї статті шляхом визначення його завдань у сферах економічній, науково - технічній, екологічній, соціальній, духовно - культурній, правоохоронній, обороноздатності і національної безпеки.

Останній пункт статті свідчить, що наведений перелік напрямів діяльності кабінету міністрів не є вичерпним, оскільки він виконує і деякі інші функції, визначені конституцією, законами україни та актами президента. З цією метою конституція встановлює види правових актів уряду україни – постанови і розпорядження та зазначає, що вони є обов”язковими для виконання на всій території україни.

113 конституції україни, в якій сказано, що кабінет міністрів відповідальній перед президентом україни та підконтрольний і підзвітний верховній раді україни у межах, передбачених у ст. • забезпечення нормативно - правового регулювання; • визначення пріоритетних напрямів розвитку; • інформування та надання роз яснень щодо здійснення державної політики; • узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів президента україни, кабінету міністрів україни на розгляд президентові україни та кабінету міністрів україни; • забезпечення здійснення соціального діалогу на галузевому рівні; • здійснення інших завдань, визначених законами україни.

Перший заступник міністра призначається на посаду та звільняється з посади кабінетом міністрів україни за поданням прем єр - міністра україни відповідно до пропозицій відповідного міністра. Посади першого заступника міністра та заступників міністра належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу.

Основними завданнями заступника міністра – керівника апарату є забезпечення діяльності апарату міністерства, стабільності та наступності у його роботі, організація поточної роботи, пов язаної із здійсненням повноважень міністерства. У разі звільнення міністра здійснює його повноваження до призначення на цю посаду іншої особи, крім тих, які визначені пунктами 2, 5, 6 (за винятком звільнення), 7 - 10, 11 (за винятком звільнення), 20, 28 (у частині виконання повноважень міністра, які за конституцією та законами україни виконуються ним особисто) ч. Звільнення міністра не може бути підставою для звільнення державних службовців і працівників апарату міністерства, крім працівників патронатної служби міністра. Апарат міністерства – організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, що забезпечують діяльність міністра, а також виконання покладених на міністерство завдань. Працівники апарату міністерства приймаються на роботу та звільняються з роботи заступником міністра – керівником апарату у порядку, передбаченому законодавством про працю. Міністр має право на формування патронатної служби міністра у межах граничної чисельності державних службовців і працівників міністерства та витрат, передбачених на утримання міністерства. Патронатна служба міністра здійснює консультування міністра, підготовку необхідних для виконання завдань міністерства матеріалів, забезпечує зв язок із посадовими особами інших органів державної влади, організацію зустрічей та зв язків із громадськістю, засобами масової інформації, а також виконує інші доручення міністра. Державні службовці, які були переведені до патронатної служби міністра з апарату міністерства чи його територіальних органів, після звільнення з її складу поновлюються на попередній посаді або призначаються на іншу рівноцінну посаду в цьому міністерстві. У разі неможливості поновлення державного службовця на попередній посаді або призначення на іншу рівноцінну посаду його може бути призначено за взаємною згодою на іншу посаду в цьому міністерстві. Характерною особливістю є те, що працівники патронатної служби міністра не мають права давати доручення державним службовцям та працівникам міністерства. Для підготовки рекомендацій щодо виконання завдань міністерства може утворюватися колегія міністерства як консультативно - дорадчий орган, до складу якої входять міністр (голова колегії), перший заступник міністра, заступники міністра, заступник міністра – керівник апарату, можуть входити керівники самостійних структурних підрозділів апарату міністерства, територіальних органів міністерства, а також за згодою представники інших державних органів, органів влади автономної республіки крим, органів місцевого самоврядування, наукових і навчальних закладів, громадських об єднань, інші особи.

Нормативно - правові акти міністерства підлягають державній реєстрації у міністерстві юстиції україни в порядку, встановленому законодавством, а накази, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог закону україни про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. Накази міністерства, які є нормативно - правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування. В останній час у зв язку з впровадженням в україні концепції адміністративної реформи йде пошук оптимальної кількості міністерств і взято курс на переорієнтацію їх правового статусу та функціонального змісту їхньої діяльності. Вони покликані сприяти уряду та міністерствам реалізовувати державну політику шляхом виконання управлінських функцій міжгалузевого (міжсекторного) характеру.

• надання адміністративних послуг; • здійснення державного нагляду (контролю); • управління об єктами державної власності; • внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують і координують їх діяльність; • здійснення інших завдань, визначених законами україни.

Крім того, їх правовий статус визначається положеннями про кожну окрему державну службу, інспекцію та агентство, які затверджуються постановами кабінету міністрів україни.

Щодо таких органів може встановлюватись спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності і підзвітності, а також призначення та звільнення їхніх керівників, вирішення інших питань. Правовий статус таких органів визначається конституцією україни й окремими законами, постановами кабінету міністрів україни про їх утворення та затвердження положень про них. їх голови призначаються на посади за поданням прем єр - міністра україни та звільняються з посад верховною радою україни, а заступники вказаних вище голів – кабінетом міністрів україни за поданням прем єр - міністра україни.

Питання діяльності антимонопольного комітету україни, фонду державного майна україни, державного комітету телебачення і радіомовлення україни та інших органів із спеціальним статусом у кабінеті міністрів україни представляє прем єр - міністр україни.

Міністр як член кабінету міністрів україни особисто відповідає за розробку й впровадження програми кабінету міністрів україни з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері державного управління. Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам кабінету міністрів україни та забезпечує її реалізацію в певній сфері діяльності, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання. Він здійснює керівництво дорученими йому сферами діяльності й несе відповідальність перед президентом україни та кабінетом міністрів україни за стан справ у цих сферах, визначає ступінь відповідальності заступників міністра (керівника), керівників підрозділів. Порядок призначення на посаду та звільнення з посади, припинення повноважень на посаді міністра, а також статус міністра як члена кабінету міністрів україни, визначаються конституцією україни та законом україни про кабінет міністрів україни.

4) узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів президента україни, кабінету міністрів україни на розгляд президентові україни та кабінету міністрів україни; 1. Перший заступник міністра призначаються на посади та звільняються з посад кабінетом міністрів україни за поданням прем’єр - міністра україни відповідно до пропозицій відповідного міністра. Особа, яка призначається на посаду першого заступника міністра чи заступника міністра, повинна відповідати вимогам до членів кабінету міністрів україни, передбаченим законом україни про кабінет міністрів україни.

Перший заступник міністра, заступники міністра дають обов язкові для виконання державними службовцями та працівниками апарату міністерства та його територіальних органів (у разі утворення) доручення. Соціальне та інше забезпечення першого заступника міністра, заступників міністра здійснюється в порядку та на умовах, визначених законом україни про кабінет міністрів україни для членів кабінету міністрів україни.

Державний секретар міністерства призначається на посаду кабінетом міністрів україни за поданням комісії з питань вищого корпусу державної служби строком на п’ять років з правом повторного призначення. Відбір кандидатури на посаду державного секретаря міністерства здійснюється за результатами конкурсу, що проводиться відповідно до законодавства про державну службу.

Кандидатом на посаду державного секретаря міністерства може бути громадянин україни, який має вищу освіту, загальний стаж роботи не менше семи років, включаючи досвід управлінської роботи не менше трьох років, і відповідає іншим вимогам, визначеним законом. Основними завданнями державного секретаря міністерства є забезпечення діяльності міністерства, стабільності та наступності у його роботі, організація поточної роботи, пов’язаної із здійсненням повноважень міністерства. На час відсутності державного секретаря міністерства чи неможливості здійснення ним своїх повноважень з інших причин його обов’язки виконує один із керівників самостійних структурних підрозділів апарату міністерства відповідно до наказу державного секретаря міністерства. Державний секретар міністерства оборони україни здійснює повноваження, визначені частиною четвертою цієї статті, крім повноважень, які здійснює міністр оборони україни, зокрема. 1) затвердження структури апарату міністерства оборони україни, граничної чисельності генерального штабу збройних сил україни та погодження його структури; 2) затвердження положення про структурні підрозділи апарату міністерства оборони україни, призначення на посади та звільнення з посад їх керівників, прийняття рішення щодо присвоєння їм рангу державного службовця, заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності; 3) внесення подання щодо представлення в установленому порядку військовослужбовців, державних службовців, працівників міністерства оборони україни та збройних сил україни до відзначення державними нагородами україни, нагородження їх відзнаками міністерства оборони україни, застосування інших видів заохочень; 4) скасування повністю чи в окремій частині наказів державного секретаря міністерства оборони україни, актів органів військового управління, що суперечать конституції україни, іншим актам законодавства та актам міністерства оборони україни.

Апарат міністерства - організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, що забезпечують діяльність міністра, а також виконання покладених на міністерство завдань. Державні службовці апарату міністерства призначаються на посаду та звільняються з посади державним секретарем міністерства в порядку, передбаченому законодавством про державну службу.

Працівники апарату міністерства приймаються на роботу та звільняються з роботи державним секретарем міністерства в порядку, передбаченому законодавством про працю. Звільнення міністра не може бути підставою для звільнення державних службовців та працівників апарату міністерства, крім працівників патронатної служби міністра. Міністр має право на формування патронатної служби міністра у межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і витрат, передбачених на утримання міністерства. Працівники патронатної служби міністра призначаються на посаду та звільняються з посади державним секретарем міністерства за поданням міністра, а також у зв’язку із звільненням міністра. інші державні службовці територіальних органів міністерства призначаються на посади та звільняються з посад керівниками територіальних органів міністерства. До складу колегії входять міністр (голова колегії), перший заступник міністра, заступники міністра, державний секретар міністерства, можуть входити керівники самостійних структурних підрозділів апарату міністерства, територіальних органів міністерства, а також за згодою - представники інших державних органів, органів влади автономної республіки крим, органів місцевого самоврядування, наукових і навчальних закладів, громадських об єднань, інші особи.

Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання конституції та законів україни, актів президента україни та постанов верховної ради україни, прийнятих відповідно до конституції та законів україни, актів кабінету міністрів україни видає накази, які підписує міністр. Накази міністерства нормативно - правового змісту підлягають державній реєстрації міністерством юстиції україни та включаються до єдиного державного реєстру нормативно - правових актів. Накази міністерства, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог закону україни про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. Накази міністерства, які є нормативно - правовими актами, після включення до єдиного державного реєстру нормативно - правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Всі накази міністерства оприлюднюються державною мовою на офіційному сайті міністерства в порядку, передбаченому законом україни про доступ до публічної інформації. Проекти наказів міністерства, які мають нормативно - правовий характер, оприлюднюються на офіційному веб - сайті міністерства відповідно до закону україни про доступ до публічної інформації, крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Накази міністерства або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Скасування наказу міністерства кабінетом міністрів україни має наслідком припинення вчинення будь - якими органами, особами дій, спрямованих на виконання скасованого наказу міністерства, здійснення повноважень, визначених цим наказом. Голова антимонопольного комітету україни, голова фонду державного майна україни, голова державного комітету телебачення і радіомовлення україни призначаються на посади за поданням прем’єр - міністра україни та звільняються з посад верховною радою україни.

Заступники голови антимонопольного комітету україни, голови фонду державного майна україни, голови державного комітету телебачення і радіомовлення україни призначаються на посади та звільняються з посад кабінетом міністрів україни за поданням прем’єр - міністра україни.

Питання діяльності антимонопольного комітету україни, фонду державного майна україни, державного комітету телебачення і радіомовлення україни та інших органів зі спеціальним статусом у кабінеті міністрів україни представляє прем єр - міністр україни.

Нотаріальне посвідчення справжності підписів голови та членів комісії з реорганізації на передавальному акті або розподільчому балансі у цьому випадку не вимагається.

Коментарі