основи економічної теорії

основи економічної теорії

Лібералізація економіки та приватизація власності, формування ринкової інфраструктури, структурна перебудова та демонополізація економіки, фінансова стабілізація в країні та соціальна підтримка частки населення – важливіші закономірності переходу постсоціалістичних країн до ринкової економіки.

Вона не лише пояснює, як відтворюється суспільство, а й сприяє запобіганню повторення деяких негативних економічних явищ, дає можливість прогнозувати майбутній розвиток. В економічному законі перехід від процесу - при - чини до процесу - наслідку являє собою особливу форму руху, де один економічний процес породжує інший, а внутрішнім імпульсом є об єктивна економічна суперечність. Вивчаючи практику господарювання, роблять певні висновки і узагальнення, потім вносять доповнення і зміни до наукових визначень і описів економічних законів. Механізм використання економічних законів містить комплекс заходів, спрямованих на подолання економічних суперечностей, розробку форм, принципів і методів використання економічних законів з метою ефективного ведення господарства. Цей механізм охоплює дії державних органів, які розробляють на основі економічних законів правила господарювання, діяльності різних ринкових структур (бірж тощо), підприємців, фірм як основних ланок господарства. Економічна теорія покликана давати наукове пояснення вимог економічних законів, тобто доводити їх до підприємців, управлінських і господарських структур у вигляді законів. За результатами наукового аналізу взаємодії останніх і з урахуванням досягнутого рівня продуктивних сил, поєднання економічних інтересів створюється науково обґрунтована концепція розвитку економіки.

і, нарешті, третій рівень - використання економічних законів практиці господарювання фірм, підприємств, усіх організацій, певною мірою пов язаних з виробництвом. і оскільки процес пізнання не завжди адекватно відображує об єктивну дійсність, а форми і методи використання законів є продуктом вольової діяльності людей, механізм використання законів може містити елементи, що не відповідають об єктивній дійсності. У реальному житті дія економічних законів більшою чи меншою мірою збігається з свідомим використанням їх, адже закони не можуть діяти без участі людини.

Проте іноді суперечності, що виникають у реальному економічному житті, своєчасно не помічаються, і лише тоді, коли виявляються негативні явища, починають вживатися заходи щодо усунення їх. Головна функція виробничих (економічних) відносин, що відокремлюються в певну якісно визначену категорію; основні специфічні ознаки категорії; форми і зміст категорії, місце категорії в системі суспільного відтворення. Чому ціни на товари піднімаються та падають; чому одних товарів на ринку більше, ніж є на них потреба, а інших - недостатньо; чому певні галузі економіки розвиваються швидкими темпами, а окремі з них деградують; чому кризи в економіці змінюються її піднесенням; чому існують безробіття та інфляція, який між ними взаємозв язок; динаміку змін у цінах, вартостях, обсягах виробництва. На відміну від пересічних громадян, які, наприклад, лише констатують, що заробітна плата у шахтарів більша, ніж у працівників харчової промисловості або у інженера нашої країни менша, ніж у інженера сша, економісти визначають закони, які відображують ці економічні явища; як розміщуються та використовуються ресурси (корисні копалини, земля, праця людей та їхні знання, обладнання та устаткування), що обмежені на нашій планеті та в кожній країні зокрема. Оскільки ж бажання людей зводяться до того, щоб якомога повніше і якісніше задовольнити всі свої потреби, вони наштовхуються на межу виробництва, зумовлену в кожний конкретний історичний період межею наявних ресурсів. Вивчивши можливості ресурсного забезпечення країни, певного регіону, міста, галузі (детальніше про це йтиметься далі), економісти пропонують різні варіанти розміщення ресурсів для їхнього найкращого використання. Сприяє оптимальному використанню обмежених ресурсів, є чинником економічного розвитку, збільшення кількості різноманітних товарів та послуг сприяє більш повному задоволенню потреб суспільства і кожного його члена. Чому країни імпортують одні товари, а експортують інші; які чинники сприяють зовнішньоекономічним зв язкам, а які стримують їхній розвиток; природу і причини багатства; як на різних етапах розвитку людського суспільства змінювалось ставлення до самого поняття багатство, джерел його зростання. Тільки спираючись на досягнення інших наук, таких як соціологія, політологія, право, історія тощо, економічна теорія може робити висновки і пропозиції, які будуть правильними і сприятимуть найбільш оптимальному способу організації економічного життя суспільства. Метод наукової абстракції як метод поглибленого пізнання дійсності заснований на звільненні інформаційного матеріалу від випадкового, неістотного і виокремлення в ньому стійкого, типового. Системний підхід у економічній теорії означає вивчення внутрішніх структурно - функціональних, причинно - наслідкових, ієрархічних, прямих і зворотних зв язків. Аналіз - це процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові частини, а синтез - поєднання різних елементів, сторін предметів у єдине ціле.

Поєднання кількісного і якісного аналізу дає теоретичне підґрунтя для визначення нового підходу до темпів і пропорцій розвитку господарства, постановки конкретних практичних завдань розвитку економіки.

Він передбачає чітке виявлення якісної визначеності процесу і виділення тих сторін, елементів, що можуть бути виміряні кількісно; вивчення динаміки процесу; виявлення чинників, які впливають на зв язки елементів у цій системі. Логічний метод тісно пов язаний з історичним методом, оскільки звільняє оцінку історичного розвитку від випадковостей, що не є властивими цьому процесові. З цих визначень бачимо, що теоретичним ґрунтом для виникнення й існування індукції та дедукції є діалектичний зв язок одиничного, особливого і всезагального. Зрозуміло, заздалегідь мають бути визначені ще й інші схожі ознаки, які дають можливість застосовувати аналогію, встановлювати необхідні зв язки і відхилення між ознаками явищ, що існують у реальній дійсності. Важлива роль належить експерименту, в якому особливе місце відводиться економічним реформам, що здійснюються на переломних етапах економічного розвитку, в періоди криз і стабілізації економіки.

Рівень макроекономічного аналізу стосується в основному показників економіки країни в цілому, а також агрегованих показників, таких як державний сектор, приватний сектор або сектор домогосподарств. Теоретико - пізнавальна функція полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів і категорій, суттєві причинно - наслідкові зв язки економічних процесів, форми їхнього вияву, об єктивні внутрішні суперечності, подолання яких забезпечує поступальний економічний рух суспільства. Макроекономічне передбачення набуває форми розробки економічних програм уряду, прийняття відповідних загальногосподарських заходів щодо розвитку економіки всієї країни.

Вона спрямована на формування сучасного економічного мислення людей, вчить якомога раціональніше здійснювати життєві спостереження в економічних процесах, дає змогу об єктивно і всебічно оцінювати економічну політику держави, а також економічні програми різних політичних партій і рухів. (1) головним багатством суспільства є гроші, скарби (золото, срібло); (2) джерелом цього багатства служить сфера обігу (зовнішня торгівля і грошовий оборот); (3) держава має активно втручатися в економіку, цілеспрямовано допомагаючи збагаченню нації. На етапі раннього меркантилізму упор робився на елементарне утримання грошей в країні за допомогою таких адміністративних заходів, як заборона вивозу грошей за кордон (навіть під загрозою смерті, наприклад, в іспанії); обмеження ввезення товарів (заради економії грошей); нарощування видобутку золота, срібла та ін. Нації стояли один проти одного, - образно відзначав енгельс, - як скнари, обхопивши обома руками дорогий їм грошовий мішок, з заздрістю і підозрілістю озираючись на своїх сусідів (25 - 1, 544). На відміну від раннього пізній меркантилізм - це меркантилізм у власному розумінні слова, бо тут проводилася більш гнучка політика з упором на торгівлю та економічні, а не адміністративні методи.

Пізні меркантилісти, за висновком енгельса, усвідомили, що капітал, нерухомо лежить у скрині, мертвий, тоді як в зверненні він постійно зростає (25 - 1, 544). Patriarches - родоначальник) англійської класичної школи уйльям петті (1623 - 1687), не створюють ніякого продукту; вони грають лише роль артерій і вен, які розподіляють продукцію виробництва (10 - 1, 431). Вона дає цілісну картину розвитку економічних систем, закономірностей їхнього розвитку і тим самим озброює людей знанням законів розвитку економіки, механізму їх дії та використання. Світоглядна функція нерозривно пов язана з гносеологічною, пізнавальною функцією, адже економічна теорія розкриває послідовні ступені пізнання економіки суспільства, досліджує сутність економічних процесів, забезпечує науковість висновків та узагальнень як основу діяльності держави, народу.

Галузевих (економіка промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту), функціональних (економіка праці, планування народного господарства, фінанси, грошовий обіг та кредит, економічна статистика). Через це не тільки ігнорування, а й недооцінка світоглядної функції неминуче призводять до теоретичних викривлень, адже і пізнавальна діяльність, і методологія досліджень, господарська та ідеологічна функції повністю визначаються світоглядом дослідника, людини.

Об єктивний поділ функцій створює можливість певного відриву у часі між досягненнями у розробці світоглядних, пізнавальних і методологічних проблем та реалізацією їх у господарсько - практичній та ідеологічній функціях. ) виступав у вигляді монетаризму, для якого характерна ідеалізація золота та срібла як єдиної форми багатства, заборона їх вивозу з країни пізній меркантилізм (2 - га пол. В сучасних умовах у більшості країн світу (особливо англо - американських) політична економія функціонує під назвою економікс, в ряду інших - як економічна теорія або як політична економія. Основною ідеєю його вчення було визнання сільського господарства єдиною галуззю виробництва, де природним шляхом виникає той додатковий „чистий продукт”, за рахунок якого збільшується багатство країни.

Марксизм ґрунтувався на положенні про те, що продуктивні сили суспільства набувають все більш суспільного 1 характеру, тобто можуть бути раціонально використані лише за колективних форм організації праці та виробництва. Маркс багато в чому розробив класичну теорію додаткової вартості, згідно з якою обґрунтував непримиримість класової боротьби між капіталістами та найманими працівниками і встановлення диктатури пролетаріату для побудови соціалізму.

Неолібералізм - прийшов на зміну екон - му лібералізму, ідеї якого виявилися не життєспроможними в умовах, коли постійне безпосереднє втручання держави в господарське життя стало невід ємним фактором процесу відтворення. В той же час це була спроба сформулювати закономірності оптимального режиму господарювання економічних одиниць в умовах системи вільної конкуренції, визначити принципи рівноваги цієї системи.

Монетаристи, виходячи з бурхливого розвитку інфляційних процесів у багатьох країнах світу, надають вирішального значення в економічному розвитку регулюванню грошової сфери.

Об єкт політекономії - суспільне виробництво, його основні характеристики (продуктивні сили та економічні відносини) і головні спонукальні сили економічного розвитку - потреби і інтереси.

Предметом є система економічних законів, які управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням благ на відповідному етапі розвитку суспільства. Метод у політекономії - це засіб наукового пізнання економічних явищ і процесів, уявне їх відтворення і розкриття взаємозв язку і взаємозалежності, а також виявлення рушійних сил їх розвитку.

Чітке виявлення якісної визначеності процесу і виділення тих сторін і елементів, які піддаються кількісному виміру; визначення динаміки економічного процесу; виявлення факторів, що впливають на зв язки елементів в цій системі. 3) метод наукової абстракції, за допомогою якого можливе очищення інформативного матеріалу від випадкового, неістотного і виділення в ньому стійкого і типового. 4) аналіз (розкладання досліджуваного на окремі елементи і вивчення кожного з них як необхідної частини цілого) і синтез (об єднання проаналізованих елементів в єдине, внутрішньо пов язане ціле). 6) статистичний - вивчення статистичних показників, що характеризують економіку на різних її рівнях та статистичних матеріалів, згрупованих за тематичними проблемами.

Полягає в тому, що ет виступає теоретико - методологічною базою для цілої системи ек - х наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, ек - і закони, категорії, принципи господарювання, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської діяльності. Ет зводиться до наукового обґрунтування ек - ї політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання. Виховна ф полягає у формуванні в громадян ек - ї культури, логіки сучасного ринкового ек - го мислення, аналітичних здібностей, які забезпечують цілісне уявлення про функціонування ек - ки на нац - у і загсвітовому рівнях. Економічні інтереси - усвідомлене прагнення суб єктів господарювання до задоволення економічних потреб, що є об єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності. Якщо економічні відносини не реалізують екон - х інтересів, суб єкти намагаються досягти своєї вигоди поза економічними відносинами (порушують закони, розвивають тіньову економіку тощо). Головні та другорядні; за часовою ознакою - поточні та перспективні; за об єктом інтересів - майнові, фінансові, інтелектуальні, інтереси режиму праці та вільного часу, комфорту, умов праці та життя; за ступенем усвідомлення - дійсні та помилкові; за можливостями реалізації. Економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію загальної корисності з урахуванням існуючих цін і доходів; економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції; економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб суспільства в цілому.

У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них в процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації, тобто мають бути реалізовані інтереси підприємця, споживачів продукції, суспільства в цілому.

Незважаючи на те, що кожний вид економічних інтересів є персоніфікованим, відокремленим, ґрунтується на певній потребі, він органічно пов язаний з колективним і суспільним інтересом. Економічна система - сукупність взаємопов язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства, яка має загальну мету.

Продуктивні сили - сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, н уки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей. Техніко - ек - і відносини - відносини між людьми з приводу створення та використання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливаютьна сили природи і виробляють необхідні життєві блага. Господарський механізм є структурним елементом ек - ої системи, що складається із сукупності форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб єктів на основі використання економічних законів ринку, державних економічних важелів, правових норм та інституційних утворень. Власність - сукупність виробничих відносини між людьми з приводу привласнення ними об єктів власності, в першу чергу засобів виробництва, які породжують право володіння, користування й розпорядження цими об єктами та результатами їх функціонування. Головним об єктом привласнення в ек - ій системі, який визначає її соціально - ек - у форму, цілі й інтереси є привласнення засобів виробництва і його результатів. Умови поєднання робітника з засобами виробництва; відносини між людьми з приводу привласнення засобів і результатів виробництва; умови розпорядження й використання факторів виробництва. Реальними формами суспільної власності є загальнонародна, державна, кооперативна, - акціонерна, власність господарських товариств, громадських організацій тощо. Вона передбачає відокремлення власника від безпосередньої участі в процесі виробництва (працює найманий робітник), а безпосереднього робітника (найманого) - від засобів виробництва (бо вони йому не належать). Згідно з законом україни про приватизацію майна державних підприємств усі підприємства, що підлягали приватизації, були поділені на групи а (об єкти малої приватизації), б, г, д, е (об єкти великої приватизації) та ж (об єкти сфери соціально - культурних послуг). Перетворення державних підприємств у акціонерні чи інші господарські товариства; безкоштовна передача та продаж акцій відкритих at; викуп за альтернативними планами приватизації; викуп державних підприємств, зданих в оренду з викупом; викуп майна державних підприємств членами трудового колективу; продаж державних підприємств за конкурсом або на аукціоні. Приватизація являє собою програму впорядкованого входу країни у ті сфери діяльності, де приватне підприємництво спроможне функціонувати досить успішно. Формування прошарку приватних власників - підприємців; залучення іноземних інвестицій; сприяння демонополізації економіки; створення конкурентного середовища; підвищення ефективності діяльності підприємств; соціальний захист населення і розвиток об єктів соціальної інфраструктури за рахунок коштів від приватизації. Натуральне господарство - такий тип організації вир - ва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці ненабувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками.

Товарне вир - во - така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.

В товарному господарстві між виробниками існують не безпосередні господарські зв язки, а опосередковані через обмін продуктами їхньої праці як товарами.

Дві обов язкові передумови необхідні для виникнення і функціонування товарного вир - ва - наявність суспільного поділу праці та ек - го відокремлення виробників. Розвинуте - вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії. Базується на особистій праці виробника; мета - задоволення особистих потреб виробника та членів його сім ї; виробництво товарі має обмежений характер; незначні масштаби виробництва, кустарна техніка, переважно ручна праця. Базується на системі найманої праці; мета - отримання прибутку підприємцем; набуває загального панівного характеру; великі масштаби виробництва, передова техніка, механізована праця. Оскільки товар задовольняє потреби не самого виробника, а іншої особи, то він має не просто споживчу вартість, а суспільну споживчу вартість, тобто є споживчою вартістю для інших. Теорія факторів (витрат) виробництва визначає вартість товарів за витратами на їхнє виробництво; теорія попиту і пропозиції визначає вартість товарів за співвідношенням попиту і пропозиції на них у процесі обміну; теорія трудової вартості оцінює вартість товарів залежно від затрат суспільне необхідної праці на їхнє виробництво; теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача. Сутність даної теорії полягає в тому, що вартість товару залежить від важливості і необхідності тієї потреби, яку він задовольняє, за умов його граничної корисності. Вона вказує на участь у процесі виробництва капіталу, праці і землі, оскільки кожний з цих чинників у міру своєї корисності і цінності робить внесок у створення вартості. Стверджує, що гроші виникли стихійно, незалежно від волі людей, у результаті тривалого еволюційного розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва та обміну.

Вони аргументовано довели, що гроші мають товарне походження і виникли в результаті тривалого розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва, обміну та послідовної зміни форм вартості. Гроші - особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обмін товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів. Засіб нагромадження - це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній і абстрактній формах в процесі розширеного відтворення. Світові гроші - це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

інфляція - знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

Прихована інфляція - така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги, з одного боку, і доходів населення - з іншого. Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари, товаровиробників - на сировину та засоби виробництва. Спричинити її може в основному збільшення державних замовлень (наприклад, військових), попиту підприємців на засоби виробництва в умовах повної зайнятості й майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання купівельної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) в результаті, наприклад, узгоджених дій профспілок. Причинами збільшення витрат можуть бути зростання цін на сировину, енергоносії, підвищення заробітної плати, олігополістична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави і т. По - перше, інфляція руйнує нормальні господарські зв язки, посилює хаос і диспропорції в економіці, дезорганізує інвестиційний процес, оскільки при нестримному зростанні цін мета виробництва (прибуток) може бути досягнута і без зростання виробництва. По - друге, капітали переливаються зі сфери виробництва у сферу обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки, а також переміщаються за кордон у пошуках прибутковішого застосування й гарантованого прибутку.

Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, породжуючи таке явище як втеча від грошей, коли підприємці й населення надають перевагу вкладанню грошових заощаджень у товари, нерухомість та інші мате.

Розриваються кредитні угоди, бо при інфляції невигідно надавати довгострокові кредити під невеликі проценти, оскільки кредиторові доведеться отримувати борги у знецінених грошах. Вона підриває конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів, водночас стимулює імпорт товарів з - за кордону, оскільки на внутрішньому ринку вони продаються за вищими цінами.

По - перше, інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.

По - друге, інфляція знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю. По - третє, інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві. Товарне вир - тво - така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.

Ек - на свобода, конкуренція, мобільність ресурсів, автономність дій учасників ринку, вичерпна поінформованість суб єктів, соціалізація та глобалізація економічних зв язків. Економічна відокремленість суб єктів господарювання зумовлена наявністю різних форм власності (що, скільки і як виробляти, вирішує сам товаровиробник). Автономність дій учасників ринку, поінформованість суб єктів господарювання, соціалізація та глобалізація економічних взаємозв язків, економічна свобода, конкренція, мобільність ресурсів, соціалізація. Принцип безмежності людських потреб, принцип обмеженості ресурсів, альтернативність вибору, принцип раціональності поведінки суб єктів господарювання, що полягає в прагненні максимізувати корисність, принцип егоїстичного індивідуалізму.

Ринок - система ек - х відносин, пов язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно - грошових і фінансово - кредитних механізмів. Вільний (поліполістичний) ринок (багато продавців, багато покупців, товари однорідні, вхід і вихід на ринок вільний; інформація доступна); 10 монополізований (олігополія, монополія) (один продавець або обмежена кількість їх, багато покупців, доступ на ринок та до інформації обмежений); монополістична конкуренція (відносно велика кількість продавців, диференціація товару, вільні вхід на ринок і вихід); регульований (держава законодавче обмежує економічну, свободу окремих суб єктів господарювання, формуючи та захищаючи конкурентне середовище); в) за територіальною ознакою. Ринок регулює всі ек - і процеси - вир - во, обмін, розподіл і споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу ек - их ресурсів на мікро - та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту й пропозиції. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що - ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо. ) характеризувався втручанням держави в економічне життя суспільства з метою обмеження свавілля монополій та захисту конкурентного середовища; соціальна орієнтований ринок, у якому, крім механізмів регулювання, держава бере на себе виконання функції соціального захисту населення. Тотальним директивним плануванням та адміністративним контролем над усіма сферами суспільного життя; переважною орієнтацією на задоволення потреб союзної кооперації; гіпертрофованим розвитком військово - промислового комплексу; прихованою інфляцією, масштабним дефіцитом товарів та послуг; нераціональною зайнятістю, зрівнялівкою, низькою оплатою праці тощо. Суверенізацією національного господарського комплексу; лібералізацією та демократизацією економічного життя; плюралізацією форм власності та господарювання; структурною постіндустріальною перебудовою; започаткуванням інноваційного типу суспільного відтворення; гуманізацією та соціалізацією економічних процесів; радикальною зміною функцій та ролі держави; становленням громадянського суспільства з розвиненими демократичними інститутами; гармонійним включенням до глобального соціально - економічного середовища. ) був викликаний низкою об єктивних та суб єктивних чинників (таких як залишкові чинники адміністративно - командної економіки, негативні чинники періоду реформування командно - адміністративної системи, об єктивні чинники ринкової трансформації національної економіки). Вичерпання інерції відновлювального зростання екстенсивного х - ру, набутої у попередні роки, коли відбувалося підвищення ек - ої активності після глибокого та тривалого трансформаційного спаду; погіршення зовнішньої кон юнктури та втрати укрекспортерами частини зовнішніх ринків; різкої номінальної ревальвації гривні, її перманентної реальної ревальвації та надмірно різкого зниження рівнів тарифного захисту, які спричинили послаблення позицій укртоваровиробників на зовнішніх ринках і витіснення їх із частини внутрішніх ринків через суттєве збільшення приросту імпорту; значного підвищення фіскального тиску на суб єктів господарювання у яке відбулося внаслідок перегляду дохідної частини державного бюджету та скасування переважної частини податкових пільг; негативного впливу фіскалізації ек - ки на інвестиційні процеси, різкого сповільнення інвестиційної активності та відпливу інвестиційних ресурсів з інноваційне орієнтованих галузей промисловості, що привело до утвердження традиційно сировинної моделі вітчизняного виробництва та експорту.

Стратегічним пріоритетом розвитку вітчизняної ек - ки на сучасному етапі є перехід до людиноцентричної моделі суспільного прогресу та перетворення людського ресурсу в його інтелектуальній, інноваційній та інформаційній складових на пріоритетний напрям капіталовкладень. Монополько висока ціна - це різновид ринкової ціни речового товару або послуги, яка встановлюється монополіями вище від вартості товару і забезпечує їм прибуток. Монопольна низькі ціни встановлюються на товари та послуги, які закуповують великі компанії, на комплектуючі деталі у драних та середніх фірм через контрактну систему; на сировину, яка закуповується в країнах, що розвиваються; на товари, виготовлені у державному секторі економіки.

Демпінгові ціни - звичайно занижені ціни на товари при продажу їх на внутрішніх і зовнішніх ринках з метою розорення та усунення конкурентів з уже освоєних ринків. Конкуренція за продуктами передбачає поширення таких нецінових характеристик товарів як покращання їх якості за збереження ціни, підвищення надійності під час експлуатації, влення асортименту, відповідність товарів міжнародним стандартам тощо. Нечесна конкуренція - нецивілізовані форми конкурентної боротьби, які проявляються в порушенні суб єктами ринкових відносин чинного законодавства, професійних, етичних, моральних норм і правил поведінки для досягнення неправомірних переваг у конкуренції. Однак сміт до капіталу відносив лише ту частку запасів, яка використовується для подальшого функціонування у виробництві та іншій економічній діяльності й приносить доход. З точки зору політ економічного розуміння сутності і змісту категорії “капітал” важливо враховувати, що перетворення грошових знаків на капітал передбачає наявність ряду як техніко - організаційних, так і соціально - економічних умов. 2 - це те, що за умов недостатньої наявності хоча б одного зі згаданих факторів для організації ефективного виробництва, він може звернутись до відповідних ринкових інституцій (банків, інвестиційних фондів, трастів, лізингових компаній тощо). Перетворюючи свої кошти на капітал, його власник вступає в економічні відносини з різними господарюючими суб єктами, які постачають через ринок необхідні йому товари (послуги), а також з індивідами, які отримують засоби для існування не від власної підприємницької діяльності, а від найманої праці за гроші. Первісне нагромадження капіталу, що створює капіталістичне відношення, це процес, що перетворює з однієї сторони засоби виробництва і засоби до життя в капітал, а з другої безпосередніх робітників у найманих. У вузькому розумінні вона може розглядатися як ставка заробітної плати, тобто ціна, яка виплачується за виконання одиниці праці протягом відповідного часу.

Одночасно багато теоретиків - економістів вважає, що вихідним положенням при з ясуванні сутності зарплати є грошовий вираз життєвих благ, які забезпечують нормальні умови для відтворення робочої сили, тобто дають змогу підтримувати стан постійної працездатності працівника та утримувати членів сім ї.