реферат по хімії

реферат по хімії

У живій і неживій природі відбуваються різні фізичні, хімічні та біологічні процеси, які у більшості випадків взаємозв’язані й перебувають у нестійкій рівновазі; спостерігається так званий колообіг хімічних елементів і речовин, наприклад кисню, води, оксиду карбону(iv)тощо. Отруєння і забруднення прісної води, забруднення світового океану і земної атмосфери, спустошення надр, винищення тварин і птахів аж до зникнення багатьох біологічних видів тощо. У зв’язку з цим особливого значення набуває екологія як наукова основа раціонального природокористування та охорони живих організмів, серед них і людини.

Більше половини цієї кількості припадає на частку теплоелектростанцій, четверта частина – на частку кольорової металургії та основної хімічної промисловості. Хімічна промисловість разом з нафтохімічною насправді відповідальні за появу в атмосфері аміаку, сірководню, хлоридів і фторидів, формальдегіду, нафталіну, стиролу, толуолу, метанолу, нітратної, фосфатної, ацетатної і синільної кислот. Кардинальне розв’язання проблеми полягає у створенні замкнених (безстрічних) технологічних систем, коли використана вода очищується і знову повертається у виробництво. На багатьох заводах зведено очисні споруди, нейтралізатори, ставки - відстійники з повторним використанням води, установки біохімічного очищення промислових стоків (криворізький коксохімічний завод) тощо. Конституція україни встановлює, що в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь в україні вживаються необхідні заводи для охорони і науково обгрунтованого раціонального використання землі, її надр, природних. Екологічні проблеми, породжені сучасним суспільним розвитком, спричинили в усьому світі суспільно - політичний рух проти забруднення довкілля та інших негативних наслідків науково - технічного прогресу.

Кроме стандартных слотов игрокам предлагаются вариации настольных… необходимость русского языка дети в школе ещё не подозревают о том, что им придётся повстречать в жизни.

Совсем без волнения нельзя, ведь оно помогает мобилизовать внутренние ресурсы, но сильное чувство страха перед егэ мешает сосредоточиться на предмете и несет угрозу не только результату, но и психическому состоянию ученика. Но тренажеры для занятий… игровой потенциал и специфика софта никто не станет рисковать собственным авторитетом, и grand casino online не стало исключением. Следовательно, эмоциональное состояние… погрузчики снабжены подъемно - транспортировочными механизмами, которые могут применяться для подъема или переноски, складирования различных грузов. Их появление на складских и производственных площадках существенно упростило задачу по транспортировке, с решением которой ранее возникали большие трудности.

Ми щодня маємо працювати з різними видами побутової хімії, починаючи з звичайного мила і закінчуючи барвниками для машин, і навіть десятками видів, сотнями найменувань продуктів хімії, виділені на виконання всіх можливих домашніх робіт. 6)полимерние матеріали (пластмаси - термопластическиетермореактиви, фенопласти, аминопласти, поліетилен, поліпропілен;полистирол - продукт полімеризації стиролу, потім із нього отримують електроізоляційні і технічні вироби; поліетилен то, можливо рідким, твердим, гнучким, жорстким, потрібен для ізоляції дротів і кабелів. Протирать поверхню столу найкраще ганчіркою, попередньо змоченою в мильної воді з додаванням оцтової кислоти (це надзвичайно ефективний засіб); щоб відчистити ванну необхідно використовуватихлорсодержащие речовини, очищують порошки (>пемо - люкс, сода ефект тощо. Щоб навести гігієну тіла, людина використовує безліч хімічних речовин - це різноманітні шампуні, гелі для душа, туалетні мила, крему для тіла, різноманітні лосьйони тощо. Фрукти, ягоди, овочі, злакові культури – усе це зростає у садку й городі, і щоб врожай був гарний, людина додає різні хімічні речовини – це різні добавки з метою прискорення росту рослин, пестициди.

Щоб обладнати житло, добути й приготувати їжу, підтримати одяг чистими, завдати на скелю малюнок, треба було знайти у природі які - то матеріали, які допомагали б людині усе це робити.

Лекції розраховані на студентів технічних спеціальностей вищих навчальних закладів, особливо на студентів енергетиків, а також широке коло викладачів і вчителів вищої та загальноосвітньої школи.

Він уявив і запропонував будову атома, “ як пудинг” з ізюмом, тобто як кулі в середині яких розміщаються негативно заряджені частинки – електрони, а ззовні – позитивно заряджені – протони.

Фізик планк, вивчаючи закони поглинання і випромінювання світла абсолютно (цілком) чорних речовин, прийшов до висновку, що енергія в атомі випромінюється не безперервно, а окремими порціями – квантами, фотонами (теорія кванта). На першій орбіті електрон має найменшу енергію і найбільший зв„язок з ядром тому при переміщенні електрона з віддаленої орбіти на першу виділяється енергія і спектр лежить в ультрафіолетовій області (лінія лаймана 1915 р), на другу – у видимій області (лінія бальмера 1885 р), на третю – в інфракрасній (лінія пашена 1908 р). Так як орбітальне квантове число показує (визначає) форму орбіти (а їх буває, як ви вже знаєте дві) і енергію електронів на підрівні, то виникає запитання. Ті електрони, які рухаються по колу мають в будь–якій точці енергію однакову, зв„язок з ядром найбільший, а ті що рухаються по еліпсу – як різний зв„язок з ядром так і енергію. Цей період складається з 8 електронів, у них усіх на першому рівні рухаються 2 електрона (1), на другому рівні, який має 2 підрівні і і 4 орбіталі (1 і 3 у елемента на орбіталі знаходиться 1 електрон, у ве – коли є не зайнята орбіталь на рівні, то в збудженому становищі елемента (температура, облучення. В цьому періоді і 4 орбіталі мають меншу енергію ніж 3, тому такі елементи як калій і кальцій, заповнюють підрівень, а тоді (це починається із і закінчується потім йде заповнення 4 підрівня, починаючи із галія. Це відбувається тому, що електрон прагне зайняти енергетичний підрівень більш вигідний нормальний (низький, основний) усі інші квантові стани будуть збудженими.

В 4 му періоді залишились незаповнені 2 підрівні і в 4 і 5 періодах між і підрівнями йде “уклинювання” підрівня із 10 елементами, що приводить до збільшення періоду до 18 елементів. При цьому було виявлено, що хімічні властивості елементів повторялись в перших 3 х періодах через 8 елементів (крім першого), в 4 і 5 – через 18, а в 6 і 7 через 32. Група вказує на кількість електронів на зовнішньому рівні, тобто на валентність (ступінь окислення) елемента у збудженому стані, в якійсь сполуці, чи то з воднем, киснем, або другим елементом. Стародавні греки говорили, що одні атоми з„єднуються один з одним тому, що кохають одне одного, а другі не з„єднуються, бо повні ненависті один до одного. Метод валентного зв„язку (вз) – розвинуто гайтлером і лондоном, заключається в тому, що в створенні хімічного зв„язку приймають участь не всі електрони атома, а тільки валентні. Метод молекулярних орбіталей (мо) – заключається в тому, що в створенні зв„язку приймають участь усі електрони атома тільки з різною часткою участі в цьому зв„язку.

Тобто молекула по порівнянню з атомами, які її утворюють, буде мати менший запас енергії, вона енергетично вигідна, більш стійка ніж система із атомів. Коли декілька зв‘язків утворюються електронами, які в атомах належать різним орбіталям (підрівням) не дуже відрізняющихся по енергії, тоді відбувається гібридизація. Але в будь–якому випадку атом елемента може утворювати з другим атомом певне число ковалентного зв„язку, яка дорівнює максимальній кількості неспарених електронів. Енергія іонізації – це така енергія яку треба затратити, щоб відірвати електрон, від атома або іону; енергія іонізації по періодам збільшується зліва – направо, по групам збільшується знизу – вверх. А тепер, коли в утворенні зв„язку приймають участь атоми з однаковою, чи майже однаковою електронегативністю - тоді утворюється ковалентний неполярний зв„язок. Коли в утворенні зв„язку приймають участь атоми з різною електронегативністю (але відрізняються на невелику величину), то утворюється ковалентно–полярний зв„язок. Хімічний зв‘язок, виникаючий за рахунок переходу (зміщенням) електронів від одного атома до другого називається іонним зв„язком, або це такий зв„язок в якому приймають участь елементи з різною електронегативністю, яка відрізняється на велику величину.

Атом натрію віддає електрон хлору і залишається з стійкою 8 електронною орбіталлю, а хлор приймає на свою орбіталь цей електрон і так само стає стійким. У цьому випадку володіючи великою електронегативністю стягує на себе разом з орбіталлю електрон водню, у якого залишається тільки протон, який позитивно заряджений. Водневий зв„язок має меншу енергію, чим ковалентний, але цієї енергії достатньо, щоб визвати асоціацію молекул (ущільнення), тобто об„єднати в дімери, полімери і т. Виділення енергії у вигляді тепла при з„єднанні різних сполук, показує, що ці речовини до об„єднання утримували в собі який то запас енергії, але в скритій формі. Сумарний тепловий ефект хімічного процесу не залежить від того вівся він в одну стадію чи декілька проміжних стадій, а залежить від початкового і кінцевого становища системи.

Термодинамічні системи можуть протікати при постійному тиску і називаються ізобарними, при постійній температурі – називаються ізотермічними, при постійному об. Абсолютну величину внутрішньої енергії визначити неможливо, а в цьому і нема потреби, бо людство в своїй діяльності має стосунки тільки із зміненням енергії. Коли ця реакція йде при постійному об„ємі, то зміна енергії буде числено рівнятися теплоті поглинання цією системою, або тепловому ефекту, взятому з протилежним знаком. (і початок термодинаміки) як було вже сказано, що реакції частіше за все йдуть при постійному тиску і температурі, в такому разі зручніше користуватися ентальпією, що дорівнює тепловому ефекту узятому з протилежним знаком, тоді. Міра невпорядкованості, або можливості (ймовірності) становища речовини називається ентропією ), або це властивість речовини, яка відображає становище внутрішньої структури в зв„язку тепловим рухом частинок називається ентропією, s. Хімічною кінетикою називається учення про швидкість і механізм протікання реакцій і залежності їх від різних факторів (концентрації, температури, тиску каталізатора і т. Наприклад, суміш н і о може довго зберігатися при звичайній температурі, але коли внести каталізатор чи підвищити температуру до 630 с реакція між цими газами проходить з вибухом. Необхідно враховувати, що хімічні реакції можуть бути гомогенні, якщо вони протікають в однорідній системі, і гетерогенні, якщо реагуючи речовини знаходяться у різному агрегатному стані або просто між ними є межа розділу.

Швидкість хімічної реакції прямо пропорційна добутку концентрацій реагуючих речовин в ступені, що дорівнює коефіцієнту, який знаходиться перед формулою даної речовини.

Вплив температури на швидкість хімічного процесу визначається зростанням константи швидкості, яка залежить від енергії активації (температури, освітлення, радіації, дисоціації. При одержанні сірчаної кислоти контактним методом роль каталізатора грає і каталізатором може бути активоване вугілля, яке концентрує на своїй поверхні реагуючі речовини.

З часом внаслідок зміни концентрації речовин (як вхідних так і продуктів) швидкість прямої і зворотної реакції становляться однаковими, то це означає, що система знаходиться у стані хімічної рівноваги.

Величина к називається константою хімічної рівноваги; вона залежить від температури, природи реагуючих речовин і продуктів реакції, та не залежить від їх концентрацій. Отже хімічна рівновага в оборотних реакціях настає тоді, коли відношення добутку концентрацій утворених продуктів до добутку концентрацій вхідних речовин у відповідних ступенях стають рівними деякій постійній величині. Коли порушити хоча б одну з умов обумовлених становищем рівноваги (концентрацію, температуру, тиск), то ця зміна викликає зміщення рівноваги у напрямку тієї реакції, яка протидіє вносимої зміні. Коли змінити умови так, щоб збільшилась концентрація початкових (вхідних) речовин, то зміщення рівноваги буде йти в сторону продуктів реакції і навпаки.

До цього ми розглядали звичайні реакції, але існують так звані ланцюгові реакції, у яких активація однієї частинки призводить до утворення декількох частинок. Як приклад практичного застосування цих реакцій є атомні електростанції та реактори, де швидкість розпаду радіоактивних елементів регулюється або с (графітовими стрижнем). Розчинами називається гомогенні системи, які складаються із 2 - х або декількох компонентів, де частки однієї речовини рівномірно розподілені між частками другої. Концентрація титрованого розчину виражається числом грам – еквівалентів, які містяться в 1 л розчину (нормальні розчини) або числом молекул розчиненої речовини, яка міститься в 1 л розчину (молярні розчини). Для цього від більшої концентрації віднімаємо потрібну (50 – 30 = 20), а потім від потрібної віднімаємо більш низьку (30 – при цьому треба ураховувати.

Якщо взяти розчин цукру і воду, розділити їх напів проникною перегородкою з порами, крізь яку проходить тільки вода, ми помітимо, що об„єм розчину цукру збільшиться. Треба звернути увагу, що вищезазначені зміни температур замерзання та кипіння розчинів не залежать від природи розчиненої речовини, а визначаються тільки кількістю частинок (молекул або частинок іншої природи) розчиненої речовини, що міститься в однаковій масі розчинника. К кр кріоскопічна константа показує на скільки градусів знижується температура замерзання одномоляльного розчину порівняно з температурою замерзання чистого розчинника; вона залежить тільки від природи розчинника. К е ебуліоскопічна константа показує на скільки градусів вище кипить одномоляльний розчин неелектроліту порівняно з чистим розчинником; вона залежить тільки від природи розчинника. З вищеозначенного можна зробити висновок, що зниження температури замерзання одномоляльних водних розчинів неелектролітів, які містять 6, 02 10 молекул (1 моль, число авогадро) вуглеводу сахарози, фруктози або глюкози дорівнює –, тому що кріоскопічна константа води дорівнює. Усі речовини (неелектроліти), які мають 1 моляльну концентрацію розчину будуть кипіти і замерзати при одній і тій же температурі (вони мають однакове число молекул 6 – число авогадро. Аналогічно водні одномоляльні розчини неелектролітів киплять при температурі на вище, ніж чиста вода, тобто при температурі 100, 52 с (за умовою нормального атмосферного тиску, що дорівнює 760 мм рт. Знаючи, формули розрахунку температури замерзання (кристалізації) або кипіння, давайте приготовимо антифриз із етиленгліколю (с н (он)), який замерзав би при температурі о с, знаючи, що води усього 5 л. Коли через такий розчин пропустити постійний струм то позитивно заряджені частинки направляються до катоду і називаються а негативно заряджені направляються до аноду і називаються. із точки зору електролітичної дисоціації кислотами називається – електроліти які у водних розчинах дисоціюють тільки на катіони водню і аніони кислотного залишку.

Для кількісної характеристики середовища більш зручно користуватися водневим показником (рн), який рівняється негативному логарифму концентрації водневих іонів. Наприклад, без них не було б реакцій горіння, добування металів із руд, наш організм не поповнювався киснем, рослини не синтезували б білки, жири, вуглеводи і другі органічні сполуки і т. З відкриттям кисню (ху111 в) ввели поняття „окислення”, кисневу теорію лавуазьє, за якою „відновлення” стали називати отримання металів і неметалів із оксидів. Тому, в даний час, при розглядані цих процесів, користуються поняттям „ступінь окислення” або „окислювальним числом”, яке треба відрізняти від валентності. Валентність - це властивість атома одного елемента приєднувати до себе один або декілька атомів других елементів, або – це число, яке показує на кількість зв язку одного елемента з другим при утворені сполуки.

Характерно те, що валентність завжди буває цілим числом, а ступінь окислення може бути як цілим, так і дробовим числом, наприклад у пропану ступінь окислення вуглецю. Ступінь окислення чисельно рівне заряду, який виникнув би на атомі даного елемента, коли б валетні електрони повністю перейшли до більш негативного атома. іонно – електронний метод (метод полуреакцій) при складанні рівнянь окисно – відновних реакцій методом електронного балансу приходиться зустрічатися з деякими труднощами у визначенні ступені окислення, а так же мати справи з різними не існуючими іонами.

При цьому методі не треба знати ступінь окислення елементів, так як їх знаходять простим способом, підраховуючи загальну суму зарядів у правій і лівій частинах. У лужному середовищі – на кожний лишній атом кисню дописуємо молекулу н о, а в протилежну сторону переносимо подвійну кількість гідроксильних груп (2он 5. Атоми кисню урівнюємо, добавляючи 2н на кожний лишній атом кисню, де він лишній, а в протилежну сторону переносимо відповідну кількість молекул води (н о). Наприклад, до білого осаду гідроксиду вісмуту ві(он) добавляємо лужного розчину станіту натрію , при цьому утворюється чорний осад вісмута, так як пройшло відновлення вісмуту.

У вакуумі електрони, які вільно переміщаються по металу почнуть виходити у вакуум, заряджаючи його негативно а іони метала, які залишилися зарядять метал позитивно. Вимірюють електродний потенціал відносно водневого електрода (так як і атомну вагу, відносно вуглецевої одиниці, бо немає таких терезів, щоб зважили атом). У гальванічних елементах анодом зветься більш активний метал, тобто стандартний електродний потенціал якого має меншу алгебраїчну величину, а катодом навпаки.

Ясувати, яким чином у гальванічних елементах хімічна енергія перетворюється у електричну, необхідно знати, які процеси протікають на окремих електродах. Коли цю реакцію провести так, щоб окисно відновні процеси протікали окремо, тобто в різному посуді, з єднаних полупроникаючою перегородкою, а електроди провідником, тоді виникає електричний струм. Таким чином у гальванічному елементі проходять ті самі реакції, що і у пробірці, але там енергія хімічної реакції перетворюється у теплову, а тут – у електричну.

В результаті утворюються потік електронів від олова до заліза, а між електродами утворюється електродний потенціал, який називається окисно - відновним, або редоксіпотенціалом. Електрод - окислювач це електрод, який приймає електрони із зовнішнього ланцюгу (акцептор) і є позитивним полюсом гальванічного елемента (електрод - відновлювач це електрод, який віддає електрони у зовнішній ланцюг (донор) і являється негативним полюсом гальванічного елемента (у якого негативним полюсом служить цинковий стаканчик, а позитивним – вугільний стержень, спресований у пакет із діоксида марганцю в суміші з графітом і сажею. Електролізом називається окисно - відновний процес, що протікає на електродах при проходженні постійного електричного струму крізь розплав або розчин електроліту.

Позитивні починають переміщатися до негативного полюсу – катоду і тому називається катіонами, а негативні іони – до позитивного полюсу – аноду і називаються аніонами.

Так як потенціал води = 0, 414в, то коли йде електроліз водного розчину солі, де потенціал металу менший потенціалу води, то відновлюється у такому разі не іони металу, а водню із води.

Помічено, що метали, які знаходяться у ряду напруг до алюмінію включно, не виділяються із водних розчинів на електродах при електролізі, замість них йде електроліз води і виділяється водень. Помічено, що залишки безкисневих кислот (cl - , i - , br - , s - 2, сn - …) виділяються на електродах при електролізі з водних розчинів, а залишки кисневих кислот (so 4 2 - , so 3 2 - , no 3 - , po 4 3 - …) не виділяються, замість них йде окислення води і виділяється o 2. Для того, щоб електроліз проходив із помітною швидкістю, на клемах ванни треба підтримувати певну напругу, не меншу чим ерс утворюваного гальванічного елемента. Та найменша величина електричного потенціалу, при якій струм повинен надійти у ванну, щоб забезпечити протікання процесу електролізу називається потенціалом розкладення, напругою розкладення, вольтаж. Акумулятор сам не виробляє електричний струм, він може його накопичувати (акумулірувати) при зарядці, а потім при необхідності, розряджуючись, віддавати.

У результаті зарядки акумулятора катодні пластини перетворюються в чистий або губчатий свинець, анодні в диоксид свинцю і йде накопичення сірчаної кислоти.

Він зроблений із стальних градчастих пластин із яких катодні пластини заповнюються активною масою із стружки або ошурок заліза, спресованих з оксидом кадмію. Срібно – цинкові акумулятори мають малі габарити і вагу; велику величину розрядного струму і ємність, яка зберігається в широкому інтервалі температур; добре витримують великі висоти.

12 12 вольт, 55 – ємність, резервна ємність 90 хвилин скільки можна проїхати на акумуляторі при непрацюючему генераторі, – навантажуючий тест (струм навантаження при запуску двигуна; після 15 секунд провірки під навантаженням акумулятор повинен давати 9, 5 при о с. Чим менше навантажуючий тест, тим менша ємність акумулятора, а значить менший двигун він повинен крутити); – струм холодного пуску, для цього акумулятор витримують при температурі 18 о с. Q = i t, де q - ємність; i - розрядний струм; t - час в годинах; по кипінню коли він розряджений, то бере на себе зарядку і кипіти не буде, а коли заряджений через декілька хвилин почне кипіти.

Краще зберігати новий сухозаряджений акумулятор, заливши в нього 4% розчин борної кислоти; хуже – сухим; а ще хуже - з електролітом (буде йти саморозряд, треба підзаряджати). Прямі втрати металу складають тільки частину усіх затрат, які включають простій устаткування, зниження якості продукції, з аваріями і навіть людськими жертвами.

Внаслідок зіткнення їх з агресивним середовищем утворюються гальванічні елементи, в яких більш активний метал безперервно руйнується, переходячи у розчин електроліту у вигляді катіонів. Тут грають роль фізичні і хімічні властивості ґрунту, волога, рн ґрунту, повітропроникність, електродний потенціал металу, який знаходиться у контакті з ґрунтом і т. Неметалічний метод - заключається у тому, що метал можна захистить фарбами, лаками, змазуванням маслами, вазеліном, покривати бітумом, емалями, гумкою (гуміровання), цементом (торкретірування) і др. Спосіб металізації заключається у тому, що на холодний предмет (конструкцію) при допомозі металізатора наносять розплавлений метал (частіше всього це алюміній, цинк, нікель, мідь). Спосіб алітіровання, який заключається у тому, що на гарячу конструкцію за допомогою металізатора наносять розплавлений метал у цьому випадку одержуємо поверхневий сплав. До металів у більшості випадків відносяться елементи, в атомах яких на зовнішньому енергетичному рівні знаходиться один, два або три валентних електрони.

Усі метали, за винятком ртуті, при нормальних умовах, являються твердими речовинами, які мають характерний блиск, а в подрібненому стані, за винятком магнію і алюмінію мають чорний або темно–сірий колір. Під час нагрівання металів їх електропровідність зменшується, а при охолодженні – зростає; біля абсолютного нуля вона прямує до нескінченності – явище надпровідності. Деяким елементам відповідає кілька простих речовин (алотропних форм), які можуть різнитися як за складом, наприклад кисень о2, озон о3 для елемента оксигену, так і за будовою кристалічних ґраток, наприклад алмаз, графіт, карбін для елемента карбону.

Кожній речовині притаманні специфічні властивості — об’єктивні характеристики, які визначають індивідуальність конкретної речовини і тим самим дають змогу відрізнити її від усіх інших речовин. Добування абсолютно чистих речовин, мабуть, практично неможливе, хоча нині використовують методи, які знижують вміст домішок до кількох атомів на 109 —1010 атомів основного елемента. Фізичні процеси (нагрівання, випаровування, плавлення, охолодження, конденсація тощо), змінюючи фізичні властивості речовини, не змінюють будови атомів або молекул, з яких складається дана речовина, і не призводять до змінення хімічних властивостей, до утворення нової речовини.

Хімічні процеси змінюють будову атомів і молекул, з яких складаються речовини, що реагують, і в результаті утворюються нові речовини з новими хімічними і фізичними властивостями.

Фізико - хімічні процеси (наприклад, розчинення) єпроміжними між фізичними і хімічними процесами вони, як правило, не викликають радикальних змін хімічних властивостей речовин, що беруть у них участь. Розчин, що містить суміш солей лужних металів хлоридної і гіпохлоритної кислот, називається жавелевою водою і застосовується для вибілювання тканин, паперу тощо. Ці властивості жавелевої води зумовлені тим, що калій гіпохлорит легко розкладається під дією карбон (v) оксиду повітря з виділенням гіпохлоритної кислоти.

Внаслідок нагрівання концентрованого розчину хлорного вапна при наявності солей кобальту (каталізатора) і на сонячному світлі розкладання його відбувається з утворенням кальцій - хлориду та кисню. У хімічних лабораторіях калій хлорат використовують для добування кисню, як окисник (при сплавлянні), а також у медицині як слабкий дезинфікуючий засіб. її концентровані водні розчини мають оліїсту консистенцію, концентрована (72 % – ий розчин) кислота димить на повітрі, досить гігроскопічна, стійка, не розкладається під дією світла. Концентровану хлоратну кислоту широко використовують для окиснення органічних речовин, розкладання руд і мінералів при їх аналізі, розчинення сталей, кількісного визначення калію і рубідію, як осушувач. Атом хлору на зовнішньому енергетичному рівні містить вільні d - орбіталі, на які під час збудження атома можуть переходити розпаровані електрони s - орбіталей. Азот - химический элемент v группы периодической системы менделеева, порядковый номер 7, относительная атомная масса 14, 0067; бесцветный газ, не имеющий запаха и вкуса. Резерфорд, сжигая фосфор и другие вещества в стеклянном колоколе, показал, что остающийся после сгорания газ, названный им “удушливым воздухом”, не поддерживает дыхания и горения. Кавендиш показал, что азот входит в состав селитры; отсюда и происходит латинское название азота (от позднелатинского nitrum - селитра и греческого gennao - рождаю, произвожу), предложенное в 1790 году ж. Были выяснены химическая инертность азота в свободном состоянии и исключительная роль его в соединениях с другими элементами в качестве связанного азота. В воздухе свободный азот (в виде молекул n 2) составляет 78, 09% по объему (или 75, 6% по массе), не считая незначительных примесей его в виде аммиака и окислов. Долгое время селитры были главным поставщиком азота для промышленности (сейчас основное значение для связывания азота имеет промышленный синтез аммиака из азота воздуха и водорода). Значительные количества азота поступают в почву благодаря азотфиксирующим микроорганизмам, способным переводить свободный азот воздуха в соединения азота. Однако в результате извлечения из почвы растениями огромного количества связанного азота (особенно при интенсивном земледелии) почвы оказываются обедненными.

При растворении в воде азотистого n 2 o 3 и азотного n 2 o 5 ангидридов соответственно получаются азотистая кислота нno 2 и азотная кислота нno 3, образующие соли - нитриты и нитраты. Кроме аммиака, известны и другие многочисленные соединения азота с водородом, например гидразин h 2 n - nh 2, диимид hn - nh, азотистоводородная кислота hn 3 (h - n=n=n), октазон n 8 h 14 и др. С галогенами азот непосредственно не взаимодействует, поэтому все галогениды азота получают косвенным путем, например фтористый азот nf 3 - при взаимодействии фтора с аммиаком. Как правило, галогениды азота - малостойкие соединения (за исключением nf 3); более устойчивы оксигалогениды азота - nof, noci, nobr, no 2 f и no 2 ci. При действии на обычный азот электрических разрядов или при разложении нитридов бора, титана, магния и кальция, а также при электрических разрядах в воздухе может образоваться активный азот, представляющий собой смесь молекул и атомов азота, обладающих повышенным запасом энергии.

О сновная часть добываемого свободного азота используется для промышленного производства аммиака, который затем в значительных количествах перерабатывается на азотную кислоту, удобрения, взрывчатые вещества. Помимо прямого синтеза аммиака из элементов, промышленное значение для связывания азота воздуха имеет разработанный в 1905 цианамидный метод, основанный на том, что при 1000 0 с карбид кальция (получаемый накаливанием смеси известии угля в электрической печи) реагирует со свободным азотом. Как инертную среду при разнообразных химических и металлургических процессах, для заполнения свободного пространства в ртутных термометрах, при перекачке горючих жидкостей. Азотная кислота действует почти на все металлы (за исключением золота, платины, тантала, родия, иридия), превращая их в нитраты, а некоторые металлы—в оксиды. Насколько глубоко восстанавливается азотная кислота в том или ином случае, зависит от природы восстановителя и от условий реакции, прежде всего от концентрации кислоты. Дей­ствие ее объясняется тем, что азотная кислота окисляет соляную с выделением свободного хлора и образованием хлороксида азот а(iii), или хлорида нитрозила хлор в момент выделения состоит из атомов, что и обусловли­вает высокую окислительную способность царской водки.

На многие органические вещества азотная кислота действует так, что один или несколько атомов водорода в молекуле органического соединения замещаются нитрогруппами.

В больших количествах она расходуется в производстве, азотных удобрений, взрывчатых веществ и органических красителей, слу­жит окислителем во многих химических процессах, используется в производстве серной кислоты по нитрозному способу, применяется для изготовления целлюлозных лаков, кинопленки.

Нитрат калия, или калийная селитра, в небольших ко­личествах также встречается в природе, но главным образом полу­чается искусственно при взаимодействии нитрата натрия с хлори­дом калия. Промышленностью выпускается разбавленная азотная кислота концентрацией 55, 47 и 45%, а концентрированная—98 и 97%, концентрированную кислоту перевозят в алюминиевых цистернах, разбавленную — в цистернах из кислотоупорной стали.

При гниении органических веществ значительная часть содержащегося в них азота превра­щается в аммиак, который под влиянием живущих в почве ни­трифицирующих бактерий окисляется затем в азотную кис­лоту.

Кроме того, существуют бактерии, которые при недо­статочном доступе воздуха могут отнимать кислород от нитратов, разрушая их с выделением свободного азота. Деятельность этих денитрифицирующих бактерий приводит к тому, что часть азота из доступной для зеленых растений формы (нитраты) пере­ходит в недоступную (свободный азот). Таким образом, далеко не весь азот, входивший в состав погибших растений, возвращается обратно в почву; часть его постепенно выделяется в свободном виде.

Непрерывная убыль минеральных азотных соединений давно должна была бы привести к полному прекращению жизни на земле, если бы в природе не существовали процессы, возмещаю­щие потери азота. К таким процессам относятся прежде всего про­исходящие в атмосфере электрические разряды, при которых все­гда образуется некоторое количество оксидов азота; последние с водой дают азотную кислоту, превращающуюся в почве в нитраты. Усваивая ат­мосферный азот, клубеньковые бактерии перерабатывают его в азотные соединения, а растения, в свою очередь, превращают последние в белки и другие сложные вещества. Изучение вопросов питания растений и повышения урожайности последних путем применения удобрений является предметом специальной отрасли химия, получившей название агрохимии.

Чтоб была так же сильно распространена, как и он; чтоб имела такое же важное значение для жизни людей; чтоб была такой же сильной, а можно даже сильнее.