презентація на тему срібна доба світової літератури

презентація на тему срібна доба світової літератури

Франк та інші, серед яких чи не найбільш безпосередній вплив на формування ідейної основи російського поетичного модернізму справив визначний російський мислитель і поет володимир сергійович соловйов. Символізм символізм - напрям у літературі та мистецтві, яке вперше з явилося у франції в останній чверті xix століття і до кінця століття поширилося в більшості країн європи.

…на смену символизма идет новое направление, как бы оно ни называлось, — акмеизм ли, или адамизм, — во всяком случае, требующее большего равновесия сил и более точного знания отношений между субъектом и объектом, чем то было в символизме.

Однако, чтобы это течение утвердило себя во всей полноте и явилось достойным преемником предшествующего, надо, чтобы оно приняло его наследство и ответило на все поставленные им вопросы. Вымойте ваши руки, прикасавшиеся к грязной слизи книг, написанных этими бесчисленными леонидами андреевымивсем этим максимам горьким, куприным, блокам, сологубам, аверченко, чёрным, кузминым, буниным и проч. Нова російська філософія, навпаки, була ідеалістичною, зверталася до ірраціональних сторін людського буття і намагалася синтезувати досвід науки, філософії та релігії. ) блоківське (андрій бєлий, олександр блок, валерій брюсов) (близько 1880 - го року) гумільовське (микола гумільов, сергій городецький, анна ахматова, та багато інших. Вона підхопила і продовжила кращі традиції попередніх історичних етапів розвитку російської поезії і водночас вдалася до суттєвої переоцінки цінностей художніх і культурологічних пріоритетів, які спря­мували її розвиток. Mvol — умовний знак, прикмета) — літературний напрям кінця xix - початку xx століття, основною рисою якого є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ. Точкою відліку російського символізму стала діяльність двох літературних гур­тків, які виникли майже одночасно в москві та петербурзі на грунті загального заці­кавлення філософією шопенгауера, ніцше, а також творчістю європейських символі­стів. Російських символістів прийнято поділяти на старших та молодших (відповідно до часу їх вступу у літературу і деяку розбіжність у теоретичних позиціях). До старших символістів, які прийшли в літературу в 1890 - ті рр належать дмитро мережковський (їх головний ідеолог), валерій брюсов, костянтин бальмонт, федір сологуб та інші. ідейне підґрунтя своїх поглядів старші символісти виводили переважно з настанов французького символізму, на який головним чином і орієнтувались, хоча повністю не відкидали і здобутків російської ідеалістичної думки.

(андрій бєлий, олександр блок, в ячеслав іванов та інші), більше орієнтувалися на філософські пошуки власне російської ідеа­лістичної думки і традиції національної поезії, називаючи своїми предтечами поезію в. Акмеї­сти виступили за відображення земного, конкретного, предметного і ясного світу, з його формами, обрисами, барвами й пахощами, за ясність і конкретність слова. Звідси в акмеїстів підкреслена увага до предметних, зримих деталей, що не лише акцентують абстрагований зміст образу, а й наочно окреслюють його матеріальні, зримі ознаки, які часто в акмеїстів свідомо висуваються в центр сприйняття і поетизуються. Обличчя російського футуризму визначали поети - кубофутуристи— найбільш радикальна й продуктивна група (назва запозичена від так званих художників - кубістів, що намагалися епатувати глядача, розкладаючи зображуване в найпростіші геометричні фігури — куби (звідки й назва), лінії, циліндри, прямокутники тощо. З встановленням більшовицької влади культурна політика у державі була спрямована на руйнацію духовної спадщини царської росії та знищення творчої інтелігенції. Хронологічно першим серед них був символізм, який, звісно, перегукувався з європейським, однак на російському ґрунті набув яскравого самобутнього характеру.

Одним із численних її симптомів було те, що ряд молодих поетів, які розпочинали свою творчість у символістському річищі, відмежувались від нього і 1911 р. і це не дивно, адже саме він найсучаснішою художньою мовою увиразнював утопічні настрої, що поширилися в російському суспільстві напередодні революції 1917 р. • по - перше, тих, у яких основним руслом творчості була поезія;• по - друге, тих, що послідовно вступали в плідний діалог з традицією і вважали себе органічною часткою російської культури.

Поезія – це розкішний квітучий сад, це джерельце води, до якого можна припасти спраглими губами, острів, на якому можна відпочити від цивілізації, маяк, який не дасть збитись зі стежини у бурхливому житейському морі. Мистецтво втрачає функцію наслідування життя, звільняється від соціальної залежності, головною ознакою його стають свобода самовиявлення і пошук нових форм у творчості. Але, чим дальше відходимо ми в часі від блоку, тим ближче до нас основне, головне в його творчості, яке звільнене від всього часового, раптового, наносного, тим ясніше його живий зв язок з духовним життям людини нашого часу.

Могила анни ахматової 1946 року поетеса зазнала нищівної критики з боку лідерів тоталітарного радянського режиму (відома постанова про ленінградські журнали а. Після смерті сталіна, поширились чутки, що маяковський не закінчив життя самогубством, а був вбитий за наказом сталіна, однак жодних доказів не було встановлено. імажиністи дозволяли собі також порушувати граматичні норми, деформувати розмір метричними перебоями, відмовлялися від звиклих строф, зверталися до вільного вірша - верлібру.

У розмаїтий хор яскравих ліриків, так чи так пов язаних з певними літературними течіями та школами, вливалися голоси поетів, що перебували поза будь - якими угрупованнями.