реферат на тему особливості організації сбе на стадії попереднього розслідування

реферат на тему особливості організації сбе на стадії попереднього розслідування

Процес реконструкції на попередньому слідстві відображається у вигляді руху в часі від події злочину і особи суб’єкта, який його здійснив, через пізнання (пошук), аналіз і синтез інформації, яка збирається в ході реконструкції. Слідча діяльність характеризується надзвичайною різноманітністю завдань, які стоять перед слідчим, і правильне вирішення яких потребує застосування різноманітних якостей, навиків і знань. Найбільш психологічно важкою для слідчого є ситуація, коли в одному провадженні зосереджується велика кількість кримінальних справ, кожна з яких потребує негайного прийняття рішення і проведення слідчих дій. Місце події – це простір, на якому розгортається предметна діяльність особи, яка здійснила злочин, а також потерпілого, свідків, а надалі – слідчого, понятих, спеціалістів. Огляд місця події проводиться в присутності інших людей, що вимагає певної психологічної підготовки, зокрема, вміння зосередитися, зберігати стійкість, концентрацію і переключення уваги.

Слідчий повинен організувати роботу оперативно - слідчої групи так, щоб дії членів групи не дублювали роботу один одного, підтримували необхідну дисципліну.

Сильні емоційні почуття слідчого при огляді місця події можуть привести до його деструктивної поведінки і внаслідок цього істотно знизити результативність огляду місця події. Одним з основних способів одержання інформації під час проведення обшуку є спостерігання і аналіз його результатів, причому слід спостерігати не тільки за оточуючою обстановкою, але і за поведінкою самого обшукуваного і осіб, які проводять обшук. Крім формулювання і кількості питань, їх черговості і порядку постановки, слідчий повинен передбачити різні позиції учасників очної ставки і різні варіанти її проведення в залежності від цих позицій. Під час очної ставки слідчий повинен постійно, безперервно спостерігати за поведінкою допитуваних, щоб уникнути гострого конфлікту і виключити будь - який безконтрольний контакт між ними.

При вивченні особи допитуваного слідчий виявляє соціальний статус даної особи, виконувані ним соціальні ролі, соціально - позитивні і соціально - негативні особистісні якості, по можливості, виясняє якості темпераменту.

При допиті сильних, врівноважених типів (флегматик) слід враховувати такі динамічні характеристики, як повільність в сукупності з силою нервових процесів. Слабкість нервової системи звичайно поєднується з її високою чутливістю, тому меланхолік набагато “тонше” інших типів реагує на похвалу або докір його діяльності. Слідчий, збираючи дані про допитуваного в ході підготовки до допиту, прогнозує, яку позицію займе допитуваний, намічає шляхи встановлення з ним взаєморозуміння, подолання можливих конфліктів. Якщо допитуваний вперто приховує деякі факти або говорить неправду, то слідчий може викрити його, спростувати його твердження шляхом пред’явлення доказів, застосуванням логічної аргументації. Перевіркою фінансової звітності акціонерних товариств та складанням висновків про її достовірність, а також поточним консультуванням клієнтів з облікових, фінансових, правових та інших питань. Отже, зміст слова “слухач” вказує на особливу довіру у взаємовідносинах аудиора зі своїми клієнатми і означає уважність, добропорядність, співчутливість, зацікавленність у справах клієнта, який звернувся до аудитора. У процесі проведення перевірки аудитор прагне сформувати власну думку відносно повноти, точності, оцінки, наявності, часового визначення фактів господарського життя, належності господарюючому суб’єкту активів і пасивів (юридичних моментів), приміток до бухгалтерської звітності та належної класифікації. Сьогодні аудит виділений у самостійну сферу комерційної діяльності і є комплексом професійних послуг з підготовки та надання рекомендацій в сфері обліку та економіки, фінансів і права, а також допомоги з їх практичного застосування, що дає можливість клієнту використовувати найкращі способи адаптації управлінського середовища в конкретній ринковій ситуації. Проведення аудиту регламентується чинним законодавством, зокрема законом україни ”про аудиторську діяльність”, а основною передумовою його здійснення є взаємна зацікавленність власників (акціонерів), держави в особі її контролюючих органів і самого аудитора в забезпеченні реальності й достовірності фінансової звітності. Згідно із законом україни “про аудиторську діяльність”, аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово - господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Процес планування як початковий етап проведення аудиту, включає розробку загального плану з визначенням обсягу, графіків і строків проведення перевірки, а також аудиторської програми, яка конкретизує обсяг, види та послідовність аудиторських процедур, необхідних для формування об’єктивної та обгрунтованої думки про досліджені факти господарського життя, достовірність показників бухгалтерської звітності клієнта. Планування аудиту допомагає належним чином організувати роботу аудитора, здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь в перевірці, координувати роботу інших аудиторів і фахівців інших професій. У процесі попереднього планування аудитору слід ознайомитись зі становленням і розвитком підприємства, його організаційно - управлінською структурою, видами діяльності, структурою статутного капіталу, системою оплати праці та розподілу прибутку, системою внутрішнього контролю тощо. інформація, отримана з бесід з керівництвом та персоналом підприємства, а також при загальному обстеженні підприємства та його основних підрозділів тощо. Зібрана аудитором інформація про діяльність господарюючого суб’єкта дозволяє йому визначити коло проблем, для вирішення яких необхідно залучити сторонніх спеціалістів. У випадку прийняття рішення про необхідність залучення стороннього спеціаліста (експерта) аудитор повинен отримати на це згоду керівництва господарюючого суб’єкта, на якому проводиться перевірка. Якщо керівництво відмовляється дати таку згоду, в той час як аудитор вважає, що думка експерта з того чи іншого питання повинна бути неодмінно отримана, тоді за підсумками аудиту може бути виданий умовно - позитивний чи негативний висновок або оформлена відмова про висловлення думки аудиторської фірми про достовірність перевірених фактів господарюючого суб’єкта. При одержанні дозволу від керівництва господарюючого суб’єкта на залучення стороннього спеціаліста аудиторська фірма приділяє значну увагу правильному вибору такого експерта. В ході спілкування з експертом аудитор детально обговорює та узгоджує з ним питання зв’язку та координації, в тому числі домовляється про порядок взаємного інформування щодо проблем, які можуть виникнути в процесі роботи.

Робота експерта при проведенні аудиту використовується на основі договору платного надання послуг, який укладається між господарюючим суб’єктом, на якому проводиться аудит, та експортом або аудиторською фірмою та експертом. Результати роботи експерта повинні бути оформлені письмово у вигляді висновку із зазначенням найменування господарюючого суб’єкта, об’єкта та проведеної роботи, її обсягу і меж відповідальності експерта, використаних нормативно - довідкових матеріалів, методів роботи, що застосовувались, наданих експертом пропозицій, будь - яких невирішених суттєвих сумнівів, пов’язаною з проведеною роботою, результатів проведеної роботи.

При цьому висновок повинен бути достатньо повним і детальним, щоб досвідчений аудитор міг, ознайомившись з ним, отримати повне уявлення про проведену експертом роботу.

Створений безпосередньо перед проведення перевірки план визначає послідовність дій аудитора, тобто за якими напрямами і з якою інтенсивністю буде проводитись перевірка. Програма аудиторської перевірки необхідна для найбільш ефективного розподілу роботи всередені аудиторської групи і для контролю за ходом аудиторської перевірки з боку керівництва аудиторської фірми.

Засновницькі документи, протоколи зборів ради директорів й акціонерів, контракти та договори, бухгалтерська звітність минулих періодів, плани та бюджети, наказ про облікова політику; результати проведення аналітичних процедур; виявлення незвичайних господарських операцій, порядок оформлення яких неоднозначно трактується чинним законодавством; на етапі попереднього планування потрібно отримати загальну інформацію про фінансово - господарську діяльність клієнта. Важливо отримати інформацію про політику клієнта в різних галузях, установити ступінь відповідальності і права керівників різних рівнів, визначити коло осіб, що мають право змінювати політику клієнта. На основі отриманої інформації аудитор приймає рішення про необхідність залучення для консультацій відповідних спеціалістів (юристів, спеціалістів з податків, технологій тощо). У випадку, якщо системою внутрішнього контролю своєчасно попереджається здійснення неефективних операцій, виникнення недостовірної інформації, виявляються можливі відхилення, тоді аудитор за достатнього ступеня впевненості може суттєво зменшити обсяг запланованих прийомів перевірки.

Займаючись розробкой плану, аудитору необхідно визначити аудиторський ризик і рівень суттєвості, які дозволяють вважати фінансову звітність підприємства достовірною. Під час планування також враховується ступінь автоматизації облікових робіт, обробки звітної інформації, наявність структурних підрозділів і філій, показники діяльності яких відображаються в консолідованій звітності підприємства. З метою підвищення ефективності перевірки окремі пункти плану можуть обговорюватися з керівництвом підприємства, що дозволить скоординувати роботу аудиторів і спеціалістів господарюючого суб’єкта. Важливим моментом при розробці плану є формування бригади аудиторів, розподіл їх відповідно до професійних здібностей по конкретних ділянках аудиту, інструктаж, ознайомлення з планом і програмою аудиту, порядком контролю якості виконаних робіт. Графік визначає граничні терміни підготовки і надання матеріалів, які були підготовлені під час перевірки для складання аудиторського висновку та інших документів. При складанні графіку вирішується питання про витрати часу на окремі види і ділянки перевірки з врахуванням і в межах очікуваної винагороди, з метою забезпечення отримання прибутку.

Виникла вона на основі аналізу наукової діяльності вчених, загальних особливостей методів та засобів, які застосовуються, їх порівнянні та систематизації. Поняття “науковий метод” можна охарактеризувати як цілеспрямований підхід, шлях, за допомогою якого досягається певна мета, щось пізнається або вирішується. В аудиті під методом розуміють систему основних підходів та способів дослідження фактів господарського життя, які відповідають предмету та завданням аудиту як галузі знань. Терміном “методика” позначають застосування в певному порядку різноманітних конкретних способів та прийомів, за допомогою яких здійснюється більш глибоке пізнання господарських явищ і процесів. Тому, під “методикою” розуміють сукупність правил здійснення конкретного дослідження, послідовність інструментів, що застосовуються при вивченні конкретних фактів. Враховуючи вище викладене, методика аудиту – це застосування сукупності способів і прийомів, які дають можливість провести аудит системно, в найбільш доцільній послідовності. інакше кажучі, це система способів, прийомів і правил, що застосовуються при вивченні господарсько - фінансової діяльності підприємств, що складається з трьох рівнів, які включають. Отже, методика аудиту дає можливість визначити реальний якісний та кількісний стан об’єктів, що вивчаються, виявити відхилення від базового або нормативного стану й оцінити ці відхилення за критеріями доцільності та законності. Наприклад, методику вивчення ефективності діяльності підприємства складається з певного набору логічних, соціологічних, статистичних та структурно - функціональних способів. Загальна методіка аудиту грунтується на застосуванні єдиних правил, підходів, прийомів при вивченні діяльності підприємств всіх галузей економічної діяльності, містить обов язкові для всіх об’єктів аудиту способи, прийоми, техніку і тактику.

Дослідження кримінально - процесуального статусу підозрюваного як суб’єкта кримінального процесу; механізм забезпечення його прав при проведенні слідчих дій та застосуванні запобіжних заходів, при здійсненні кримінального судочинства; правове регулювання. У загальному сенсі слова експертиза – це дослідження і рішення досвідченими фахівцями питань, які вимагають спеціальних знань у області науки, техніки, економіки, мистецтва або ремесла. Одним з видів експертиз є судово - бухгалтерська експертиза (сбе), яка є економічним дослідженням конфліктних ситуацій в господарській діяльності підприємства за даними бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності, що стали об єктами розслідування правоохоронних органів. Предметом сбе виступають господарські операції і достовірність їх віддзеркалення в обліку і звітності, які стали об єктами розслідування судовими органами і вимагають спеціальних пізнань експертів - бухгалтерів для встановлення істини.

Якість ревізій, що проводяться раніше; достовірність даних первинних документів, облікових регістрів і бухгалтерської звітності; дотримання при здійсненні господарських операцій нормативно - правової документації; порушення фінансової дисципліни, які привели до збитку; збитки, заподіяні працівниками і посадовцями підприємства в результаті розкрадань, а також дотримання методології обліку.

Об єктом сбе можуть бути речові (верстати, устаткування, матеріали) і документальні (первинні документи, облікові регістри, звітність) докази, а також матеріали слідства. У сбе застосовують як загальні наукові прийоми (аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання, абстрагування), так і спеціальні методи, які можна підрозділити на розрахунково - аналітичні, документальні і узагальнення і реалізації результатів експертизи.

Сбе не є формою фінансового контролю, переслідує цілі, відмінні від цілей аудиту і ревізії, є формою використання спеціальних знань в судочинстві, що регламентуються процесуальним законодавством, підставою для призначення сбе є такі обставини справи, для правильної оцінки яких слідчому або суду необхідний висновок експерта - бухгалтера. Необхідність у судово - бухгалтерській експертизі виникає під час розслідування і судового розгляду цивільних справ про привласнення, посадові (службові) злочини, а також відносно цивільних справ, коли необхідно проаналізувати дані про фінансово - господарські операції, що відображені у бухгалтерському обліку.

У процесі проведення експертиз цього виду аналізується виробнича і фінансово - господарська діяльність підприємств із різними формами власності, які допустили збитки, втрати, привласнення товарно - матеріальних цінностей, безгосподарність, і визначаються суми матеріальної відповідальності за заподіяну шкоду.

Правила проведення такого виду судової експертизи, як судово - бухгалтерська, викладені в інструкції про порядок проведення судово - бухгалтерських експертиз у бюро державної бухгалтерської експертизи міністерства юстиції української рср, ухваленої міністерством юстиції української рср 30. Таким чином, для проведення судово - бухгалтерської експертизи слід керуватися загальними нормами про судову експертизу, закріпленими в законі, і лише після цього застосовувати положення згаданої вище інструкції. Вона складається з 39 пунктів, в яких детально висвітлені загальні положення відносно судово - бухгалтерських експертиз, обов’язків, прав і відповідальності експерта - бухгалтера, порядку проведення судово - бухгалтерської експертизи, висновку експерта - бухгалтера. Судово - бухгалтерська експертиза – це дослідження фінансово - господарської діяльності суб’єкта господарювання, яке в межах чинного законодавства здійснюється особою, котра володіє спеціальними знаннями в галузі бухгалтерського обліку (експертом - бухгалтером), з метою подання висновку стосовно кола питань, поставлених органами дізнання, попереднього слідства чи суду.

Метою атестації судового експерта є забезпечення належного професійного рівня керівних працівників та фахівців, які залучаються до проведення судових експертиз або беруть участь у розробках теоретичної та методичної бази судової експертизи.

Залежно від спеціалізації і рівня підготовки їм присвоюють кваліфікацію судового експерта з дозволом проведення певного виду експертиз і кваліфікаційний клас. Порядок проведення атестації та присвоєння кваліфікаційних класів визначається міністерствами і відомствами, до системи яких входять спеціалізовані установи та відомчі служби, що проводять судові експертизи.

Саме визначення рівня професійної підготовки співробітників інститутів через їхню атестацію для присвоєння кваліфікації та кваліфікаційного класу судового експерта є головним завданням експертно - кваліфікаційних комісій науково - дослідних інститутів судових експертиз. Мають кваліфікацію судових експертів та стаж наукової та практичної роботи за спеціальністю не менше п’яти років; до змінного складу комісії входять не менше двох фахівців тих експертних спеціальностей, за якими комісія присвоює кваліфікацію або кваліфікаційний клас судового експерта. Справа має закриватися після всебічного, повного та об єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки органом дізнання, слідчим, прокурором всіх зібраних і перевірених доказів. Законне й обґрунтоване закриття кримінальної справи забезпечує виконання завдання кримінального процесу, яке полягає в тому, щоб жодна невинна особа не була притягнута до кримінальної відповідальності та засуджена, незастосування кримінального покарання до тих осіб, які винні у вчиненні злочинів, що не становлять великої суспільної небезпеки і можуть бути виправлені та перевиховані шляхом застосування заходів адміністративного впливу, або до осіб, які зовсім перестали бути суспільно небезпечними.

Необґрунтоване закриття кримінальної справи шкодить боротьбі зі злочинністю, дозволяє уникнути покарання особам, винним у вчиненні злочину, обмежує права та законні інтереси осіб, які постраждали від злочину.

Процесуальні документи, незалежно від повноти їх регламентації у кримінально - процесуальному кодексі, повинні відповідати певним загальним вимогам, оскільки вони фіксують слідчі дії, які провадяться у передбаченій законом процесуальній формі. Відповідність процесуального документа тому законові, який передбачає його складання як за назвою та формою, так і за змістом; відповідність процесуального документа за своїм змістом фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи; логічність, стислість і чіткість документа; грамотність і культура оформлення процесуального документа. 170 кпк), протоколу про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і про пред явлення йому та його захисникові матеріалів справи для ознайомлення (ст. Особливістю правового регулювання умов закриття кримінальних справ є те, що вони передбачені не лише у кпк, але й в інших законах, включаючи конституцію україни.

Кримінальний кодекс у ряді випадків передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності за такі злочини, як дача хабара, незаконне зберігання зброї, боєприпасів і вибухових речовин. Названі тут положення, закріплені у конституції, кпк, кк та інших законах україни, утворюють загальну систему правових підстав закриття кримінальних справ. Крім наведеного нормативного розмежування даних підстав, які мають в основному орієнтувальне призначення, теоретично і практично значущим є їх поділ на такі види.

Крім того, ці підстави можна співвіднести з колом суб єктів процесу, правомочних приймати рішення про закриття кримінальної справи, що дозволяє вказати на відмінність в обсязі таких повноважень у слідчого і органів дізнання, у начальника слідчого відділу і прокурора та у суду.

Включені у перелік обставин, які згідно з кпк виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, вони у цьому значенні можуть вважатися і кримінально - процесуальними, поряд з усіма іншими, передбаченими статтями 6, 7–10 та п. Реабілітуючими є такі підстави закриття кримінальних справ, за якими особа визнається невинною у вчиненні злочину, в зв язку з чим відновлюється добре ім я, репутація, і відносять до їх числа тільки три.

Всі інші обставини — нереабілітуючі, і хоч особу звільняють від кримінальної відповідальності, доведеність її вини у вчиненні злочину однак не ставиться під сумнів. Це не суперечить принципу презумпції невинності, згідно з яким винною у вчиненні злочину особа може бути визнана лише за вироком суду відповідно до закону, оскільки суд через встановлені у тому ж законі обставини і на підставі чинного кпк може вирішити це питання у вироку тільки щодо осіб, справи яких знаходяться на його розгляді. 6 кпк у ході розслідування безумовно слід встановити відсутність події як такої (людина жива, речі не втрачені тощо) або некримінальний характер події (людина загинула від ураження блискавкою, річ загублена через недбалість власника, а не викрадена, тощо). З такою ж безсумнівністю повинна бути встановлена відсутність складу злочину в діяннях конкретної особи при обґрунтуванні рішення про закриття кримінальної справи за п. Офіційної реабілітації (спростування) може вимагати не тільки обвинувачений і підозрюваний, але й інші особи, дані про причетність яких до вчиненого злочину набрали розголосу.

Тому формулювання даної підстави потребує уточнення з тим, щоб вказівки у законі про недоведеність участі особи у вчиненні злочину не пов язувалися з конкретизацією процесуального становища такої особи.

До того ж після закриття кримінальної справи за конкретним обвинуваченням (епізодом) така особа може залишатись обвинуваченим (але за інші діяння) і навіть може бути визнана потерпілим у цій же справі. Якщо не доведено, що злочин вчинила дана особа, то потрібно вжити заходів до встановлення справжнього винного, і у такому разі мова може йти лише про зупинення розслідування (п. До закриття кримінальної справи особі повинно бути роз яснено суть діяння, що містить ознаки злочину, підстави звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття справи на цій підставі. Закриття кримінальної справи за всіма цими підставами не допускається, якщо особа, яка вчинила діяння, що містить ознаки злочину, проти цього заперечує. З цих положень закону виходить, що відсутність попередньої згоди особи, щодо якої слідчий має намір прийняти таке рішення, виключає можливість винесення постанови про закриття кримінальної справи, у тому числі і у випадках, якщо прокурор дав вказівку про закриття справи до з ясування позиції зазначеної особи.

При вирішенні питання про закриття кримінальної справи відповідно до статей 7–10, 11 - 1 кпк слідчий і прокурор зобов язані з ясувати думку потерпілого і в разі закриття справи повідомити про це потерпілого та його представника (ч. Незгода потерпілого з наміром слідчого закрити кримінальну справу не становить правової перешкоди для прийняття такого рішення, але, зрозуміло, що обґрунтовані заперечення потерпілого повинні братися до уваги.

7 кпк випливає, що рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки може бути прийняте, якщо такі зміни сталися після вчинення суспільно небезпечного діяння, якими визнаються. істотні зміни соціально - економічної ситуації, політичного устрою, умов життя, стану здоров я даної особи, членів її сім ї, так зване активне розкаяння з цілковитим відшкодуванням шкоди або усуненням інших негативних наслідків злочину.

Відсутність події злочину; відсутність складу злочину, в тому числі й за наявності необхідної оборони, уявної оборони або крайньої необхідності; недосягнення віку з якого можлива кримінальна відповідальність. 51 кк) закриття кримінальної справи з притягненням особи до адміністративної відповідальності допускається тільки у справах про злочини, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше одного року або інше більш м яке покарання. — суть прийнятих рішень про закриття справи із зазначенням підстав закриття та відомостей про особу, щодо якої справа закривається, або відомостей про подію, у зв’язку з якою справу було порушено; — рішення про повідомлення зацікавлених осіб про закриття справи, про роз’яснення їм права на оскарження прийнятого рішення, а також про роз’яснення права на реабілітацію особі, яка була незаконно притягнута до відповідальності. Постанова слідчого про закриття справи може бути оскаржена прокуророві в семиденний строк з дня одержання письмового повідомлення або копії постанови про закриття кримінальної справи.

В разі оскарження постанови слідчого про закриття справи прокурор знайомиться із справою і не пізніше тридцяти днів з дня надходження скарги скасовує постанову про закриття справи і відновлює досудове слідство або залишає скаргу без задоволення, про що повідомляє особі, яка подавала скаргу.

216 кпк україни досудове слідство в закритій справі може бути відновлене у межах встановлених строків давності притягнення до кримінальної відповідальності постановою прокурора, начальника слідчого відділу, а у випадках, передбачених ч. У випадку відмови прокурора скасувати постанову про закриття справи скарга на таку постанову може бути подана особою, інтересів якої вона стосується, або його представником до районного (міського) суду за місцем знаходження органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, на протязі семи днів з дня отримання її копії чи повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення. Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи розглядається суддєі0 одноособово не пізніше п яти днів, а у випадку складності справи — десяти днів з дня надходження закритої кримінальної справи до суду.

Скасовуючи постанову про закриття справи і направляючи справу прокурору для відновлення досудового слідства або дізнання, суддя вказує, які обставини належить з ясувати при проведенні досудового розслідування. Копія постанови судді надсилається особі, яка прийняла рішення про закриття справи, особі, яка подала скаргу на постанову, і прокурору, який відмовив у відновленні досудового слідства або дізнання (ст. На основі документів прокурор і суд можуть зробити висновок про неповноту розслідування, істотне порушення кримінально - процесуального закону й повернути справу на додаткове розслідування (п. Значення постанови слідчого про закриття кримінальної справи полягає у тому, що у справі припиняються кримінально - правові та кримінально - процесуальні відносини.

Постанова, у якій формулюють це рішення, має преюдиційне значення, бо наявність нескасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи щодо певної особи є обставиною, що виключає провадження у справі щодо цієї самої особи і за тим самим обвинуваченням (п. 61 конституції україни, згідно з якою „ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення“. Рішення про закриття справи може бути підставою для відшкодування громадянинові шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури (в разі закриття справи за підставами, що реабілітують, про що далі). Прийняття цього рішення покладає на слідчого (орган дізнання, прокурора) обов язок ліквідувати наслідки застосування примусових заходів і реалізувати прийняте рішення (зняти арешт із майна, звільнити затриманого, скасувати запобіжні заходи тощо). Здебільшого вважається, що якщо справа порушена вірно, а розслідування проведено якісно, то у переважній більшості випадків розслідування закінчується складанням обвинувального висновку та направлення кримінальної справи до суду.

У практичній діяльності правоохоронних органів часто мають місце факти безпідставного порушення кримінальних справ, проведення неякісного досудового розслідування, а також незаконного закриття справ. Однак верховна рада україни законом від 12 липня 2001 року №2670 - ііі внесла зміни до статей 7 – 11 - 1 кримінально - процесуального кодексу україни, згідно з яким визначено спеціальний порядок закриття справ. Головні проблеми, пов’язані із застосуванням законів, що регулюють закриття кримінальної справи, полягають у суперечливості і непослідовності самих законів. 49 кк україни, не встановлено особу, яка вчинила злочин, прокурор або слідчий за згодою прокурора направляє кримінальну справу до суду для вирішення питання про її закриття, передбаченою ч. В цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням чи її затримання або особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу злочину минуло 15 років. 49 кк україни, зокрема того, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах 1 та 2 цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий чи особливо тяжкий злочин. 11 - 1 кпк україни спонукає злочинця, якого в силу певних обставин, своєчасно не встановили і не притягли до кримінальної відповідальності, не з’являтися в органи слідства із зізнанням. Звільнення від кримінальної відповідальності — це відмова держави (її компетентних органів) від засудження особи яка вчинила злочин, та застосування до неї кримінально - правових засобів примусового характеру.

Закриття кримінальних справ є проявом розвитку кримінально - процесуального законодавства у напрямку пом’якшення відповідальності за злочин невеликої та середньої тяжкості, вчинений вперше, наданням державою людині, яка оступилася, можливості виправитися. Безумовно, інститут звільнення від кримінальної відповідальності з точки зору гуманізму є позитивним явищем, тому що звичайній реакції держави на злочинне діяння шляхом винесення обвинувального вироку передбачається альтернатива у вигляді закриття кримінальної справи, тобто звільнення від кримінальної відповідальності, перш за все за незначні злочини.

Таким чином, своєчасне, законне і обґрунтоване закриття кримінальної справи має не тільки кримінально - процесуальне значення, а й величезне суспільне значення. Крім того, своєчасне, законне і обґрунтоване закриття кримінальної справи сприяє активізації діяльності органів досудового розслідування на роботі по встановленню дійсних злочинців (при закритті кримінальної справи за відсутністю складу злочину або за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину), активізації діяльності по розкриттю і розслідуванню найбільш небезпечних злочинів у цілому, дозволяє знизити навантаження судів. Відомо, що вбивства на замовлення частіше всього вчиняються організованими злочинними угрупованнями, і саме діяльність таких субґєктів, як координаційний комітет по боротьбі з корупцією й організованою злочинністю при президентові україни, спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, служба безпеки україни, прокуратура україни, митні органи і підрозділи прикордонних військ україни, органи державної податкової служби та державної контрольно - ревізійної служби.

На сьогоднішній день розроблено і реалізуються різні форми попередження насильницької злочинності, до якої ми можемо віднести організовану злочинність, а також вбивства, вчинені на замовлення. Перший рівень забезпечує розвґязання складних соціальних, економічних та інших проблем життя суспільства, здійснення опосередкованого впливу на всі ланки антисуспільної поведінки законодавчим шляхом. На свідомість особи з антисуспільним спрямуванням поведінки буде впливати сам факт такого покарання та можливість реального застосування при вчинення злочину.

Цей фактор важливо враховувати, адже у попередженні професійної злочинності велике значення приділяється кримінальному законодавству, яке має здійснюватися шляхом удосконалення інституту сукупності злочинів, а також інституту співучасті у вчиненні злочину.

Безпосередня профілактика спрямована на попередження та усунення злочинного наміру, у осіб, які запланували вчинення злочину (у яких виник умисел на його вчинення), а також умов вчинення конкретного злочину.

За допомогою таких розмежувань, працівники правоохоронних органів можуть більш вдало планувати заходи по профілактиці як злочинності вцілому, так і окремих її видів. Якщо заходи профілактики не дають бажаних результатів, тоді необхідно вживати заходи попередження злочинів, а у випадках, коли злочин вже розпочато, то припинення його. Завданням слідчого полягає у тому, що він виділяє серед безлічі різноманітніх факторів, що впливають на звинуваченого до і під час вчинення злочину, саме ті, які стали безпосереднім приводом для вчинення злочину.

Отже, слідчий повинен встановити всі дії, які учасники злочину вважали за необхідне виконати з метою досягнення злочинного результату, якщо ці дії у своїй сукупності призвели до цього результату.

Такі причини і умови встановлюються за допомогою таких процесуальних дій, як допити, огляди, обшуки, виїмки, слідчий експеримент, експертизи, впізнання тощо. 23, кпк, органи дізнання, слідчий прокурор при провадженні дізнання і досудового слідства зобовґязані виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочинів. Після їх встановлення вони вносять у відповідний державний орган, громадську організацію чи посадовій особі подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов (ст. Мотивоване подання слідчих органів і прокурора, як окрема ухвала суду, є основним процесуальним документом, за допомогою якого доводять до відома певних осіб і організацій причини і умови, що сприяли вчиненню розслідуємого злочину, і про заходи, яких необхідно вжити для учунення чи нейтралізації таких причин та умов. Така взаємодія допомагає всановити дійсну картину злочину, відштовхуючись від якої, слідчий повинен спрямовувати свою діяльність як по розкриттю злочину, так і на виявлення та ліквідацію причин та умов вчинення злочину.

Особливе значення на вчинення вбивств на замовлення та насильницької злочинності вцілому є незаконне розповсюдження та берігання вогнепальної зброї і вибухових речовин. У половині випадків після вчинення вбивств на замовлення злочинець забирав зброю із собою, у кожному третьому – зброя вилучалась за місцем проживання злочинця, його родичів та знайомих, у кожному пґятому – зброя зберігалась в автомобілі, гаражі або у співучасника, у кожному десятому – злочинець носив зброю з собою. У будь - якому випадку необхідно проводити розслідування кримінальної справи по факту вчинення даного виду злочину що є одним із заходів щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненню таких злочинів. Однією з причин відтворення злочинності, в тому числі і професійної є кримінальна субкультура, яка базується на числених кримінальних звичаях і традиціях, тому поряд із загальновиховними заходами, які вживаються державою, важливу роль відіграють заходи спеціальної провілактики у виправно - трудових установах (пенітенціарна профілактика), а також профілактична робота з особами, звільненими від покарання. Отже підсумовуючи все вище вказане, можна вказати, що першочерговим заходом профілактики є вдосконалення законодавства та підзаконних актів, прияняття нових постанов пленумом верховного суду, які б відповідали чинному кримінальному закону.

Також слід памґятати, що профілактична діяльність буде давати відчутні результати тільки у тому випадку, коли вони будуть здійснюватися у комплексному порядку разом з іншими заходами державного впливу на злочинність, а також буде спрямована діяльність усіх державних і недержавних органів та організацій на боротьбу із злочинністю. В ході своєї роботи я розглянув питання розслідування вбивств, вчинених на замовлення, розглянув як кримінально - правову, так і криміналістичну їх характеристику, а також методику їх розслідування. 1 – необхідно доповнити ст 27 кку терміном “замовник вчинення злочину”, що було б характерним не тільки для вбивств на замовлення, а і для інших злочинів. Замовником є особа, яка внаслідок безпосередньої домовленості з виконавцем злочину, або через посередників схилила його до вчинення злочину з метою досягнення вигідних для себе наслідків. 2 – необхідно ввести інститут професійної злочинності, оскільки при вчиненні злочину особою, яка є “професіоналом” майже у 100% досягаються наслідки злочину і до того ж значно ускладнюється розслідування такого злочину через відсутність слідів злочину.

Необхідно перейти на безпаперове ведення справи за допомогою компґютерних засобів, що полегшує з одного боку ведення її слідчим, а з іншого обміну інформацією між підрозділами органів внутрішніх справ. 1 – необхідно транслювати діяльність правоохоронних органів в засобах масової інформації, зокрема по розкриттю злочинів, призначенню покарання тощо з метою доведення до всього населення діяльності овс, що в свою чергу буде втіленням в дію превентивної функції. 2 – підвищити ефективність роботи органів, до компетенції яких входить боротьба з корупцією, організованою злочинністю з метою створення в суспільстві обстановки невідворотності відповідальності за вчинене або організоване вбивство на замовлення. Отже, дотримуючись норм конституції україни, законів україни, всіх вимог кримінально - процесуального законодавства, враховуючи принципи законності, поваги до особистості та інші принципи кримінального процесу, ми зможемо говорити про ефективне розслідування злочинів взагалі і вбивств на замовлення в тому ж числі, що в свою чергу призведе до зменшення рівня злочинності в суспільстві. За наслідками іспиту та перегляду відповідних документів залежно від рівня професійних знань, стажу і досвіду експерта екк ухвалює одне з таких рішень. Результати атестації щодо присвоєння кваліфікаційного класу судового експерта заносять до атестаційного листка, що підписується головуючим на засіданні екк, секретарем та членами комісії, які брали участь у засіданні, і повідомляються працівнику, котрий атестувався, одразу після проведення засідання. Матеріально - технічне, фінансове та інформаційне забезпечення діяльності експертно - кваліфікаційних комісій покладається на інститути, в яких працюють комісії. Відповідальності судових експертів, що працюють у державних, підприємницьких структурах або одноособово; для присвоєння кваліфікації та кваліфікаційного класу фахівці державних установ повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку в галузі судової експертизи, знати чинне законодавство та інші нормативні акти, що регулюють порядок призначення і проведення судових експертиз. Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта дійсне протягом п’яти років для працівників інститутів та інших державних експертних структур і трьох років – для громадян, що працюють у підприємницьких структурах або проводять судові експертизи за разовими договорами.

Фахівці, яким присвоєна кваліфікація судового експерта, вносяться до реєстру атестованих судових експертів державних та підприємницьких структур і громадян відповідно до чинного законодавства україни.

Цей реєстр є офіційною автоматизованою системою обліку спеціалістів, яким органи дізнання, досудового слідства, суда мають переважно доручати проведення судових експертиз. • букви д – для судових експертів державних структур; п – для судових експертів підприємницьких структур; г – для судових експертів – громадян; – про скасування свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта через визнання судового експерта недієздатним або його засудження. Центральна експертно - кваліфікаційна комісія виступає як апеляційна комісія з розгляду скарг фахівців науково - дослідних інститутів судових експертиз на рішення експертно - кваліфікаційних комісій інститутів. Судово - експертна діяльність (яка до 2000 року підлягала ліцензуванню) може здійснюватись на підприємницьких засадах, а також окремими громадянами за разовими договорами.

Вони, з одного боку, надають певну допомогу в забезпеченні правосуддя додатковою кількістю експертиз у кримінальних та цивільних справах, а з іншого – їх дослідження без належного нагляду з боку міністерства юстиції можуть заподіяти шкоду інтересам правосуддя. Організація експертного забезпечення правосуддя, формування державного замовлення на науково - дослідні роботи в галузі судової експертизи, контроль за діяльністю підвідомчих науково - дослідних інститутів судових експертиз, координація роботи відповідних державних органів з питань розвитку судової експертизи, контроль за судово - експертною діяльністю та ведення реєстру атестованих судових експертів. У випадках, коли проведення експертизи доручається працівнику підприємницької структури, суд або інший орган, який призначив експертизу, має перевірити, чи є в спеціаліста свідоцтво про присвоєння йому кваліфікації експерта з відповідної спеціальності. 48 кримінально - процесуального кодексу україни на підставі заяв адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, в експертних установах можуть виконуватись дослідження, результати яких викладаються в письмових висновках спеціалістів. Основою для проведення експертиз в експертному закладі є передбачений законом процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на це особою (органом). інші дослідження проводяться на підставі письмової заяви замовника з обов’язковим зазначенням його реквізитів, а також питань, які підлягають вирішенню. Проте слідчим та судам, особливо господарським, слід мати на увазі, що аудиторський висновок не є висновком судової експертизи, яка може бути призначена тільки після початку провадження у справі. Таким чином, метою атестації судових експертів є забезпечення належного професійного рівня фахівців, які підтверджують свою кваліфікацію за відповідними спеціальностями.

На жаль, цільову підготовку спеціалістів із судово - бухгалтерської та судово - економічної експертизи в системі вищої освіти україни поки ще не проводять, хоч необхідність у таких фахівцях постійно зростає. Велика кількість кримінальних справ з економічних злочинів та господарських спорів розглядається судами без залучення експертів, а це не завжди гарантує повне висвітлення причин економічних правопорушень. Отримує адресовані установі матеріали для проведення експертизи, перевіряє їх відповідність вимогам закону і письмово дає доручення на проведення експертизи одному або кільком працівникам. Якщо експертиза не може бути виконана у встановлений строк, керівник експертної установи доводить це до відома особи (органу), які призначили експертизу, і встановлює, за погодженням з ними, додатковий строк. Строк проведення експертизи призупиняється з дня направлення цього клопотання до дня отримання матеріалів або повідомлення про відмову в задоволенні клопотання. Знайомиться з ходом і результатом досліджень, що проводяться експертами, надаючи їм необхідну допомогу наукового і методичного характеру, здійснює контроль за якістю і строками експертиз. Після закінчення експертизи перевіряє повноту дослідження і обґрунтованість висновків експерта - бухгалтера, дотримання ним методичних рекомендацій, правильність оформлення висновку.

У разі призначення експертизи він має право заявити про відвід експерту, обраному слідчим; просити про призначення експерта з числа осіб, указаних ним; подати додаткові питання для отримання на них висновку експерта; подати документи і з дозволу слідчого дати пояснення експерту.

Якщо експертиза проводиться в експертній установі, слідчий направляє свою постанову і матеріали, що підлягають дослідженню, керівнику цієї установи для виконання. На підставі доручення слідчого керівник експертної установи роз’яснює експертам їхні права й обов’язки, попереджує їх про відповідальність за відмову від надання висновку і за надання свідомо неправдивого висновку.

У разі здійснення експертизи позаштатним експертом - бух­галтером експертна установа в особі керівника чи його заступника складає довідку про виконання експертизи і витрачений на це час за певною формою. У разі проведення експертизи позаекспертною установою слід­чий підбирає особу необхідної кваліфікації, як правило, звертаючись у державні установи необхідного профілю та вивчаючи реєстр експертів. Цим слідчий забезпечує повноту використання експертом матеріалів справи, має змогу оперативно збирати додаткові дані та здійснювати слідчі дії, необхідність у яких виникає в процесі експертного дослідження. У свою чергу, дуже корисним для прискорення висновку й установлення істини є присутність експерта під час пред’явлення матеріалів експертизи обвинувачуваному.

Після завершення експер­тизи керівник експертної установи перевіряє обґрунтованість висновків, повноту дослідження, правильність оформлення висновку і направляє матеріали в орган, що призначив експертизу.

193 кпк слідчий, одержавши висновок експерта (чи його повідомлення про неможливість надати висновок), зобов’язаний пред’явити його для ознайомлення обвинувачуваному, котрий вправі дати свої пояснення і заявити заперечення щодо висновку, а також клопотатися про призначення додаткової або повторної експертизи.

Заяви обвинувачуваного щодо висновків експертизи мають бути обов’язково перевірені через допит експерта в порядку роз’яснення і (або) доповнення даного їм висновку, виконання інших слідчих дій, аналізу й оцінки проведеного експертного дослідження. Визнаний в достатній мірі ясним і повним висновок експерта - бухгалтера використовується слідчим як джерело доказів для складання обвинувачувального висновку у справі. 310 кпк україни судово - бухгалтер­ська експертиза може бути призначена і в суді, оскільки згідно з чинним законодавством суд має обґрунтовувати свій вирок тільки на підставі тих доказів, які були розглянуті на судовому засіданні. У підготовчій частині судового засідання суд опитує учасників судового розгляду, чи мають вони клопотання про доповнення доказів, тобто чи є необхідність викликати до суду нових експертів, окрім тих, що вже викликані. Мотивами клопотання про виклик нового експерта - бухгалтера можуть бути сумніви щодо достатньої кваліфікації експертів, що брали участь у попередньому (досудовому) розслідуванні, або їх упередженість. З дозволу судді експерт також має можливість ознайомитися з попереднім обвинувачувальним висновком і з додатково зібраними матеріалами, яких не було на момент подання висновку під час попереднього розслідування. Бажано, щоб запитання експерта були логічно послідовними, точними, короткими та зрозумілими і особам, яким вони ставляться, і суду, і всім іншим учасникам процесу.

На час, необхідний експерту для ознайомлення зі справою і протоколом судового слідства, а також для наради з бухгалтерами - експертами, що раніше вже давали висновок у даній справі, суд оголошує перерву.

На основі такого розгляду суд виносить ухвалу про призначення експертизи, у якій, крім питань, що винесено на розгляд експерта, вказується, які питання були відхилені і які мотиви цього відхилення. Суд також може дати дозвіл для виконання своїх обов’язків експертом і за межами приміщення суду, якщо для складання висновку не потрібні матеріали справи.

Після надання висновку експертом, його допиту, заслухавши думки обвинувача, підсудного й інших учасників процесу та їхніх представників, суд може звільнити експерта від подальшої присутності в суді. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом первинної експертизи лише в тому разі, якщо недостатню ясність або неповноту висновку, зробленого в суді, не вдалось усунути, допитуючи експерта - бухгалтера. Повторна експертиза може бути призначена судом, якщо висновки експерта суперечать фактичним обставинам справи, якщо під час судового розслідування будуть установлені нові факти, що можуть вплинути на висновки експерта, а також у випадках, коли під час призначення і проведення експертизи були допущені істотні порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.